Нормативні акти не мають конкретного адресата. Вони містять загальні норми дій стосовно тих чи інших умов і розраховані, як правило , на тривалий період. До них можна віднести примірні статути, положення про господарські суб'єкти та їх підрозділи, посадові інструкції, норми і нормативи витрат, матеріалів, праці, стандарти і т.п.

Індивідуальні акти управління адресуються певним суб'єктам управління. До них відносяться накази, постанови, розпорядження, циркуляри, вказівки.

Організаційно-розпорядчі методи можна класифікувати за різними ознаками.

За джерелами впливу виділяють способи організаційного впливу першого, другого та наступних рівнів управління. Практика показує, .що кожний рівень системи управління має свої особливості організаційного впливу і виділяє ті з них, які виявляються для цього рівня найбільш ефективними. На вищих рівнях системи управління переважають регламентаційні та нормативні способи організаційного впливу. На низовому щаблі управління на передній план виходять розпорядчі методи, покликані регулювати та підтримувати повсякденну виробничо-господарську діяльність. Диференціація способів організаційного впливу за рівнями системи управління закономірна, відображаючи об'єм повноважень, якЗ<Іми володіють керівники певного рангу, юридичне становище кожного рівня управління, специфіку процесу управління, його функціональний зміст на певному щаблі управління.

Обгрунтована диференціація організаційно-розпорядчих методів за рівнями системи управління відіграє важливу роль в системі управління, сприяє найбільш повному врахуванню організаційних відносин у соціально-економічній системі. І навпаки, застосування організаційно-розпорядчих методів, які не відповідають положенню щабля управління в

ієрархії управлінської структури, призводить до зривів, порушення ритмів виробничо-господарських процесів.

Організаційно-розпорядчі методи можна класифікувати за їх спрямованістю. Виділяють методи управління, спрямовані на суб'єкт і об'єкт управління. Специфіка тої чи іншої підсистеми визначає специфіку організаційного впливу на кожну з них. Організація інтелектуальної праці (діяльності суб'єкту управління) має свої особливості. У цьому процесі . основну роль відіграють регламентуючі акти, відповідно до яких діють працівники апарату управління, використовуючи права, повноваження та виконуючи певні обов'язки в загальній системі управління.

Трудова діяльність людей, які є об'єктом управлінського впливу, містить дещо менше інтелектуального елементу і потребує застосування розпорядчих актів у форм" економічного, соціального та інших видів впливу.

Найважливіше значення має класифікація, побудована на врахуванні специфіки важелів організаційного впливу. Такими важелями є регламент, норма, інструкція, дисциплінарні вимоги, відповідальність, повноваження тощо. Групуючи ці засоби впливу за роллю в процесі управління, у складі організаційно-розпорядчих методів виділяють дві підгрупи: організаційно-стабілізуючі та розпорядчі. Обидві підгрупи цих методів використовуються спільно, доповнюючи одна одну. В той же час вони взаємозамінні, що і визначає особливості обраного в менеджменті типу організації чи просто головні аспекти організаційної діяльності в процесі менеджменту.

Організаційно-стабілізуючий вплив спрямований на встановлення, підтримку та покращення організаційних структур та порядку діяльності суб'єктів і об'єктів управління. Так, на тривалий період за допомогою цих методів визначаються структури управління, способи взаємодії елементів системи управління, функції, повноваження і форми відповідальності суб'єкту і об'єкту управління.

Об'єктами організаційного впливу виступають як суб'єкт, так і об'єкт управління і частково зовнішнє середовище.

Організаційний вплив на об'єкт управління полягає у зміні організації його функціонування, тобто функцій, структури, організації управлінської праці, визначенні чи зміні прав, обов'язків і т.п. Звичайно, що вплив, здійснюваний на суб'єкт управління, спричинює певні зміни і в діяльності об'єкту управління, оскільки обидві підсистеми знаходяться у нерозривному зв'язку.

Суб'єкт управління здійснює самостійний організаційний вплив на об'єкт, встановлюючи режим його функціонування. У свою чергу, зміни режиму функціонування суб'єкта чи об'єкта управління, або обох разом, впливають на оточуюче середовище через виходи системи. Воно може пристосовуватися до змін відповідної системи управління або ж не сприймати їх і спричинитися до нового циклу організаційних змін у даній системі управління.

До складу організаційно-стабілізуючих методів входять регламентування, нормування та інструктування.

Регламентування за своїм характером є досить жорстким способом організаційного впливу. Його суть полягає у розробці та введенні в дію організаційних положень, обов'язкових для виконання протягом певного, визначеного цими положеннями часу. Розрізняють три види регламентуючих організаційних положень: положення загальноорганізаційного характеру, положення внутрішньо-організаційного характеру та посадове регламентування.

Положення загальноорганізаційного характеру

встановлюють організаційну відокремленість і порядок функціонування соціально-економічної системи в цілому. Це закони держави, які стосуються діяльності окремих господарських систем та статути організацій і підприємств.

Положення внутрішньоорганізаційного характеру визначають і встановлюють внутрішні організаційні основи діяльності: структуру і організаційний статус різних ланок, їх завдання, функції, повноваження і т.п. До них відносяться положення про господарюючі суб'єкти, структурні виробничі та управлінські підрозділи, норми і нормативи технічного, економічного чи соціального спрямування.

Посадове регламентування здійснюється шляхом

розробки і затвердження посадових інструкцій, які встановлюють основні вимоги до працівників, їх права та обов'язки.

З наукової точки зору система регламентів повинна охоплювати всі ланки соціально-економічної системи - від робочих місць до бригад, відділів, секцій, підприємств та верхніх щаблів управління. Побудова і функціонування всіх цих ланок повинна регламентуватися спеціальними положеннями про структурні підрозділи і посадовими інструкціями для окремих посад.

Наряду з регламентуванням застосовують такий метод організаційно-стабілізуючого впливу як нормування. Цей метод вважається більш м'яким способом організаційної стабільності і полягає у встановленні норм та нормативів, які служать орієнтиром в діяльності.

Норми і нормативи, що використовуються в практиці управління, можна класифікувати таким чином:

за рівнем управління - народногосподарські, загальносистемні і внутрішньовиробничі. Прикладами народногосподарських норм можуть бути ставки вивізного мита, норми оподаткування діяльності підприємств, мінімальний розмір заробітної плати у народному господарстві і т.д. До загальносистемних норм і нормативів відносяться нормативи створення фондів, норми амортизації приміщень, обладнання та механізмів, норми природніх втрат товарів при перевезенні, зберіганні та ін. Внутрішньо-виробничі норми розробляються безпосередньо на підприємствах. Це норми витрат матеріалів, сировини і палива у виробництві,