- за видами - техніко-технологічні, планово-економічні, трудові, фінансово-кредитні, матеріально-постачальницькі, організаційно-управлінські та ін. Техніко-технологічні норми регулюють використання сировини, обладнання та допоміжних матеріалів. Група планово-економічних норм охоплює регулювання та стимулювання оплати праці, нормування товарних залишків, терміни подання статистичної .звітності і т.п. Трудові норми - це норми виробітку, нормативи чисельності працівників, норми часу для праці і відпочинку, норми трудового розпорядку тощо. Фінансово-кредитні норми регулюють порядок одержання кредитів та ліквідації заборгованості, створення фондів загального та спеціального призначення, порядок віднесення втрат та збитків на результати діяльності та ін. Матеріально-постачальницькі норми визначають порядок надходження сировини, матеріалів та товарів на підприємства, терміни поставки, встановлюють мінімальні об'єми відвантаження тощо. До числа організаційно-управлінських норм відносяться типові управлінські структури, норми

підпорядкування, порядок розробки та прийняття управлінських рішень і т.п.;

- за термінами дії норми поділяються на довготермінові та короткотермінові;

- за напрямом впливу розрізняють норми впливу на колектив в цілому та на окремих його працівників.

Норми і нормативи є необхідною умовою наукової організації управління, оскільки якраз на них базується виконання функцій менеджменту. Тому надзвичайно важливо постійно покращувати нормативне господарство, розширювати коло нормативних величин, своєчасно переглядати раніше прийняті норми і нормативи, щоб вони не стали перепоною на шляху оптимізації управління.

Накінець, найбільш м'яким способом організаційного впливу є інструктування. Воно полягає в ознайомленні з умовами роботи чи обставинами дорученої справи, виясненні питань, можливих складнощів, пересторозі від можливих помилок, в порадах по виконанню певних видів робіт. Інструктування завжди має форму методичної та інформаційної допомоги, спрямованої на успішне виконання роботи.

Інструктування може здійснюватися за допомогою радіо, телефону, відеопристроїв, шляхом особистих контактів, індивідуально і колективно. Воно може мати наочну форму. До інструктування відноситься оформлення приміщень організаційною документацією про умови роботи. Це стенди з назвами організаційних підрозділів, схеми їх розташування, порядок роботи, внутрішньоорганізаційні інструкції. Важливу роль тут відіграють лаконічність, простота, врахування психології сприйняття. Це все покращує організаційні умови роботи-, сприяє її успішному виконанню.

Вказані методи організаційного впливу регламентування, нормування та інструктування, рекомендується застосовувати в комплексі.

В практиці менеджменту можуть виникнути такі проблеми, які не вкладаються в установлені регламентаційними актами чи нормами межі. Іншими словами, нерідко виникає конкретна ситуація, не передбачена в регламентаційних актах, або ж передбачена ними як розпорядча діяльність. Ситуаціями першого роду є відхилення від раніше прийнятих планів, викликані порушенням зв'язків між суб'єктом і об'єктом управління, недостатньою обгрунтованістю деяких управлінських рішень, зривами в постачанні товарами і сировиною підприємств, змінами в характері попиту на ринку і т.п. Відхилення, які виникли, порушують планову програму розвитку господарської діяльності і вимагають обов'язкового активного втручання управлінських органів для термінового виправлення становища, яке склалося.

Ситуаціями другого виду, тобто передбаченими в організаційних нормах, але такими, що вимагають конкретної розпорядчої діяльності в кожному випадку, є, наприклад, діяльність по підбору і розстановці кадрів, оперативне керівництво виробничо-господарським процесом і т.п.

У всіх цих випадках застосовуються способи розпорядчого впливу.

Основою розпорядчого впливу є порядок управління, розроблений у результаті актів організаційного впливу. Якраз на підтримання і покращення цього порядку спрямований розпорядчий вплив. Він виходить від керівника, носить обов'язковий характер і не підлягає обговоренню чи зміні. Всі акти розпорядчого впливу надходять суворо в одному напрямі: від вищих управлінських ланок до низових, від керівника до підлеглих.

Для розпорядчого впливу характерна нерегулярність його виникнення, оскільки відхилення в прийнятому порядку управління виникають раптово і їх складно передбачати наперед. В добре організованій системі ці відхилення зведені до мінімуму, але і в ній через різноманітні зовнішні і внутрішні причини інколи виникає необхідність застосування * розпорядчого впливу.

Розпорядчий вплив здійснюється на основі розробки управлінських рішень про способи подолання відхилень, які виникли, або про способи підвищення ефективності організаційної системи і передачі цих рішень конкретним виконавцям для реалізації. Формою вироблення розпорядчого впливу постають усні та письмові розпорядження. До їх складу входять директиви, постанови, накази, вказівки, розпорядження, резолюції. Все це види ропорядчої діяльності, розпорядчого впливу, а не документи. Документи з аналогічними назвами - лише зовнішній прояв розпорядчого впливу. Сам же розпорядчий вплив може бути усним чи документально оформленим. Кожна з цих форм має свої переваги. Усна форма більш оперативна.

Документальна форма сприяє кращому обліку і контролю за виконанням розпоряджень. Поєднання форм ропорядчої діяльності визначає важливу складову сторону діяльності керівника.

Постанови - це розпорядчі акти, які приймаються колегіальними органами управління (з'їздами, конференціями, зборами, комісіями, правліннями) і містять шляхи вирішення важливих питань, які відносяться до всієї організації чи системи в цілому.

Основною формою розпорядчого впливу на підприємствах, якими керують керівники на засадах єдиноначальства, є накази. Наказ - це письмове вирішення певного завдання з переліком конкретних шляхів, термінів, порядку, відповідальних осіб і форм контролю. Виконання наказу обов'язкове, оскільки він виражає волю лінійного керівника, який володіє правом одноособового прийняття рішень. Сам наказ обов'язково повинен відповідати нормам адміністративного права, інакше він у юридичному відношенні може бути неправомірним.

Наступною різновидністю розпорядчого впливу є розпорядження. Розпорядження деталізує конкретні шляхи і способи вирішення певних завдань в масштабах окремо взятих служб та підрозділів. Розпорядження може бути видане лінійним чи функціональним керівником у межах його повноважень.

Специфічною формою розпорядчого впливу є директива. що являє собою рішення про цілі перспективного розвитку окремих структурних підрозділів, підприємств, організацій, господарських систем та галузей. Директиви відрізняються тою особливістю, що визначають загальну мету господарювання, розраховану на тривалий період, яка вимагає якісної зміни способів і