заснована на точному, формалізованому описові ситуації, якісному аналізі факторів, що визначають можливості досягнен-ня поставлених цілей. Це сукупність математичних, кількісних методів, що дозволяють здійснити вимірювання витрат і резуль-татів при виробленні і реалізації оптимальних рішень в ор-ганізаційних системах.
Дослідження операцій ґрунтується на математичному апа-раті оптимального програмування, теорії масового обслугову-вання, математичній статистиці, теорії ігор, експертних оцінках, евристичному програмуванні і т.д. На вибір і застосування кож-ного методу впливає особливість поставленого завдання.
Завдання, що відзначаються ясністю і однозначністю цілей, вирішуються із застосуванням математичних розрахунків. На-приклад, розрахунки потреб в обладнанні і матеріалах, виходячи з плану організації, виконуються: методами прямого рахунку, нормування; балансовими, статистичними методами; методами аналізу і прогнозування.
Завдання, багатоваріантні по суті, добре кількісно сформу-льовані, де залежності виявлені і можуть бути виражені в числах і символах — розв'язуються побудовою й оптимізацією де-термінованої економіки — математичної моделі з єдиним кри-терієм оптимальності.
Прикладом таких завдань являються: транспортні завдан-ня, завдання асортиментного завантаження виробничих потуж-ностей.
Вони вирішуються оптимізаційними методами детерміно-ваних процесів: оптимізації; варіаційного обчислення:
лінійного і нелінійного програмування;
дискретного;
геометричного і динамічного програмування;
детермінованими методами математичної теорії опти-мальних процесів.
Завдання, пов'язані з виробленням перспективних на-прямків розвитку організацій, розв'язуються з допомогою кількісно-якісного аналізу, методів векторної оптимізації, мате-матичних розрахунків з виконанням експертних оцінок.
Завдання, що характеризуються значною невизначеністю, вирішуються із врахуванням досвіду й інтуїції керівників і спе-ціалістів. До названих можна віднести формування довготрива-лих планів.
Вони вирішуються методами прийняття рішень в умовах невизначеності (теорії ігор), експертних оцінок, евристичного програмування, теорії адаптації й навчання.
Стосовно до виробництва під "операцією" будемо розуміти сукупність дій, що здійснюються для досягнення певної мети, на-приклад, освоєння виробництва нового виробу, забезпечення ви-робництва у відповідності до плану і т.д.
Інколи в результаті дослідження вдається виявити єдине строго оптимальне рішення, але частіше — виділити галузь рівноцінних оптимальних рішень. В межах цієї галузі особі, що приймає рішення, надається можливість зробити свій вибір. Для ілюстрації вибору використаємо приклади:
План постачання підприємства. Завдання операції — за-безпечення сировиною при мінімальних витратах на пе-ревезення. Показником ефективності являються міні-мальні витрати в місяць.
Продаж сезонних товарів. В якості показника ефектив-ності можна взяти середній очікуваний прибуток від реалізації товарів за сезон.
Медичне обслуговування. Показником можна визначити середній процент хворих і носіїв інфекції, яких вдалося виявити [22].
В більшості завдань вибір показника ефективності не про-стий і вирішується неоднозначно.
Математичні методи в ІСО використовуються як засоби досягнення результату, тобто кількісні результати не являються вичерпуючими для рішення. ЛПР (як і в усіх методах прийняття рішення) повинно враховувати мораль, традиції, звички й інші соціально-психологічні фактори.
При використанні методів ІСО треба керуватися наступним:
Враховувати, що діяльність будь-якої підсистеми здійс-нює вплив на роботу інших підсистем і всієї системи в цілому. Тому необхідно визначити всі суттєві взаємозв'яз-ки і встановити їх вплив на поведінку всієї організації в цілому. Це так званий "системний підхід".
Проводити дослідження силами групи працівників, утво-реної із спеціалістів різного профілю (інженерів, економіс-тів, психологів, технологів, математиків і т.п.). Така група зможе всебічно розглянути будь-яке завдання з різних то-чок зору і вияснити, який підхід чи яка комбінація підходів являється найкращою.
Треба сказати, що спочатку треба випробувати різні підхо-ди (технічні, економічні, психологічні і т.п.) й вибрати найбільш прийнятний з них.
Наприклад, перед підприємством стоїть завдання підви-щення продуктивності праці. Як при цьому вчинять спеціалісти? Інженер — технолог буде розглядати проблему з точки зору удо-сконалення технологічних процесів; організатор — з точки зору покращення організації праці, виробництва й управління, скоро-чення втрат робочого часу; економіст — з точки зору створення системи матеріальної зацікавленості працівників в результатах своєї праці; соціолог і психолог будуть піклуватися про створен-ня нормального психологічного клімату в колективі. Але, що повністю очевидно, найбільш доречним буде комплексний підхід. Саме цією позицією, а також дякуючи суті попередньої, метод ІСО багато в чому схожий до системного аналізу.
3. Проводити ІСО в тих системах, в яких неможна з яких-небудь причин здійснювати експерименти, чи якщо ці експери-менти вимагають великих затрат (в тому числі, й часу).
При цьому використовують статистичні дані, одержані в більшості випадків, і на основі аналізу цих даних встановлювати функціональні співвідношення, що зв'язують між собою багато змінних, які визначають поведінку системи. Виходячи з цих спів відносин, будується модель, яка мас форму рівняння.
Моделі з математичної точки зору можуть бути дуже склад-ними, але структура їх досить проста
Е = Г(хі,уі), (5.1)
де Е — міра загальної ефективності; f — функція, що задає відношення між Е, хі, уі; хі, — керовані змінні, що визначають поведінку системи; ,уі — некеровані змінні, що визначають поведінку системи (дії
конкурентів, економічна обстановка і т.д.). х, — це ті фактори, па які може вплинути ЛПР, для чого необхі-дно визначити їх перелік і встановиш значимість кожного фактора.
Щоб знайти оптимальне рішення з допомогою такої мо-делі, треба визначити значення керованих змінних хі,, при яких міра загальної ефективності буде максимального. Інколи величи-на Е може бути мірою неефективності, наприклад, Е — величина витрат чи виробничі втрати, які повинні мінімізуватися.
Однак, одержане таким чином оптимальне рішення не єди-не найкраще рішення реального завдання, так як сама модель ніколи не може бути точним описом завдання, інакше кажучи, ступінь підвищення оптимальності залежить від підвищення сту-пеня відображення моделлю ситуації.
В загальному випадку всі величини, що входять в модель, можна розподілити на три основні групи.
До першої групи відносять, так звані, ендогенні змінні, які інколи ще називають фазовими. Ці змінні визначають стан опе-рації па даний момент часу. Якщо ці змінні відомі на деякому інтервалі