Незважаючи на невеликі розміри, компанії можуть вийти на світовій ринок також з інших причин. Так, одні компанії можуть одержати замовлення в іноземних корпораціях, іншим вдається відкрити нові ринки або витіснити інші компанії з певного іноземного ринку. Третім — вдається вийти на зарубіжні ринки завдяки поставкам нових ресурсів, четверті прагнуть це зробити з огляду на перспективи зниження операційних витрат завдяки діяльності в умовах іншої країни.

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності вимагає усу-нення чималих недоліків в організації підприємництва і ме-неджменту.

На зборах Міжнародної академії управління (Філадельфія, 1994 р.) були названі найбільш поширені причини невдач у підприємницькій діяльності.

1. Недалекоглядність керівництва компаній, їх орієнтація на існуючі ділові сценарії, на звичні цільові установки і схеми діяльності.

2. Необ'єктивна уява про стан організації у цілому, непов-не і суб'єктивне бачення проблеми з боку вищого керівництва;

3. "Клейка палка" - "прилипання" до старих методів, які більше не працюють.

4. Втрата контактів із споживачами.

5. Змертвіла, нерухома структура організації і позбавлений динамізму найманий персонал .

Менеджери повинні вміти об'єктивно оцінювати міжна-родне середовище, здійснювати ефективну політику адаптації і орієнтації на стратегічні зміни в майбутньому, успішно долати перешкоди на своєму шляху [1,6].

1.2. Оцінка міжнародного середовища

Поряд з тим, що міжнародний менеджмент відкриває ши-рокі можливості, він також ставить перед менеджерами більші вимоги, щоб вони розуміли набагато ширше набір оточуючих факторів, які традиційно не перераховуються в управлінні складним бізнесом у межах країни. Тобто виникає потреба враховувати ефекти від різних елементів міжнародного середовища та брати до уваги концепцію про досягнення переваг у конкурентній боротьбі [5].

Розгляд загального навколишнього середовища, або мега-середовища, важливий для розуміння природи міжнародного менеджменту. Головними елементами загального середовища є економіка, політика, соціально-культурні і технологічні фактори.

Економічний елемент (англ. The Есоnоmіс Еlеmеnt) різні типи економічних систем держав, які беруть участь у міжнародному бізнесі. Важливими економічними факторами, що впливають на здатність організацій успішно вести між-народну діяльність, є рівень економічного розвитку в різних країнах, наявність відповідної інфраструктури (виробничої і соціальної), баланс платежів країни, грошовий обмінний курс.

Прийнято ділити всі країни (крім колишніх соціалістич-них) на дві великі класифікаційні групи, виходячи з рівня їх економічного або індустріального розвитку. Перша група ві-дома як розвинуті країни, які відзначаються високим рівнем економічного та індустріального розвитку. Сюди входять США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія, країни Захід-ної Європи та ін. Чимало країн належать до іншої групи, відомої як країни, що розвиваються. Вона складається, голов-ним чином, із порівняно бідних держав, які характеризуються низьким рівнем прибутку на людину, слабкорозвинутою індустрією та високим приростом населення.

Особливу групу становлять Гонконг, Тайвань, Південна Корея, Сінгапур, яких дуже часто називають "новими ін-дустріальними країнами", оскільки за останні роки тут мало місце значне економічне зростання.

Багато хто вважає, що багатонаціональні корпорації ак-тивно діють насамперед в розвинутих країнах. Справді, близько 95% таких компаній розташовані в розвинутих країнах і тут було вкладено близько 75% іноземних інвестицій. Розгортання бізнесової діяльності у тій чи іншій країні ве-ликою мірою залежить від наявності адекватної інфра-структури: доріг, магістралей, залізниць, аеропортів, морських терміналів, житлових умов, закладів освіти, лікарень тощо.

Важливим економічним показником є баланс платежів. Це кількість товарів та послуг, позичок, золота, інших надход-жень та державних виплат. Головним показником балансу платежів країни є баланс торговельний як різниця між екс-портом та імпортом. Постійний торговий дефіцит свідчить про слабке використання експортних можливостей країни. Україна продовжує переживати дисбаланс між імпортом і експортом, коли в цілому імпорт переважає над експортом.

Обмінний курс (англ. Exchange course) — це курс, за яким одна країна може обміняти свою валюту на валюту іншої країни. Цей курс змінюється залежно від зміни економічних факторів, враховуючи зміну цін на товари, які експортуються з цієї країни. Зміна обмінного курсу може вплинути на здатність компаній брати участь у міжнародному бізнесі, тому що обмінний курс впливає на відносні ціни товарів різних країн.

Правовий і політичний елемент (англ. The legal-political element). Правові та політичні умови суттєво впливають на здатність організацій вести бізнес у даній країні. Тут перш за все слід відзначити дві обставини, які мають пряме відношення до бізнесу: це - рівень політичного ризику та рівень регу-лювання державою ділової активності.

Політичний ризик (англ. Political risk) - це ймовірність прийняття не передбачуваних політичних рішень та дій, що можуть призвести до збитків підприємства та його власників. До правових і політичних аспектів бізнесової діяльності слід віднести також торговий контроль, створення митних кор-донів та введення обмежень на вивіз та ввіз товарів. Митні кордони створюються для того, щоб товари власної країни мали конкурентоспроможну ціну у порівнянні із товарами іноземних конкурентів. Найбільш поширеними обмеженнями є тарифи, митні збори, податки, головним чином на імпорт. Іншим різновидом бар'єру є імпортна квота — обмеження кількості товару, який може бути імпортований протягом певного проміжку часу.

Регулюючий вплив на міжнародну бізнесову діяльність здійснює адміністративний захист, який опирається на різні правила та норми, що створюють певні ускладнення для іноземних фірм щодо ведення підприємництва в даній дер-жаві. Сюди входять, наприклад, ветеринарні нормативи, сертифікати для імпортованих товарів, національні поліси на закупівлю, які надають пріоритет власній продукції, комп-лексні регулювання, які можуть привести до зниження або підвищення цін. Дуже часто держави намагаються залишити кошти імпортера в межах власних кордонів, щоб використати їх для підтримки власної економіки.

Соціально-культурний елемент (англ. The social-cultural element) бізнесової діяльності —