Таблиця 2.1

Вибір кращого етапу інтернаціоналізації бізнесу

Етап

інтернаціоналізації | Підетапи інтернаціоналізації | Умови для реалізації | Мети

1. Експортний | 1.1. Продаж через агентів | - незначна частка експорту в продажах;

- відсутність бар'єрів для імпорту;

- місцевий попит перевищує пропозиція. | - подолання циклічності в попиті

- реалізація відмінностей в економічних умовах;

- ріст обсягів продажів;

1.2. Створення представництв | - значна частка експорту в продажах; | - продовжений попит;

- вигоди масового виробництва;

- відсутність бар'єрів для імпорту;

- попит дорівнює пропозиції;

- сильна конкуренція;

- важливість післяпродажного обслуговування.

2. Міжнародний |

2.1. Місцевий маркетинг |

- розходження в умовах діяльності;

- необхідність диференціації маркетингу;

- інтенсивна конкуренція | - реалізація розходжень в умовах діяльності

2.2. Місцеве виробництво | - наявність бар'єрів для імпорт | - доступ до місцевих ресурсів

2.3. Місцеві НДДКР | - більш низька вартість

- специфіка маркетингу | ---//---

3. Транснаціональний |

- світова конкуренція | - вигоди масового виробництва

- глобальна оптимізація: Ндвкр-ресурс-виробництво

Таблиця 2.2

Вибір варіанта стратегії маркетингу 

Кращий

тип стратегії 

Фактори | Світовий

стандарт | Його косметичне коректування | Спеціальна для великих СЗХ | Спеціальна для кожної СЗХ

1. Важливість унікальної інформації про країну | Мала |

Велика

2. Конкуренція | Слабка | Сильна

3. Необхідність диференціації стратегії | Відсутня | Велика

4. Зрушення факторів успіху | Повільний | Частий

5. Співвідношення розмірів ринку і витрат на розробку стратегії | Мале | Велике 

У табл. 2.2 слід зазначити положення, що відповідає кожному фактору в стовпцях стратегії (крайніх чи двох проміжних). "Усереднене" положення таких оцінок і вкаже доцільний тип стратегії маркетингу.

Таблиця 2.3

Вибір варіанта стратегії продукт/технологія

Тип стратегії 

Фактори | Світовий

стандарт | Його косметичне коректування | Спеціальна для великих СЗХ | Спеціальна для кожної СЗХ

1. Важливість унікальної інформації про країну | Мала | Велика

2. Подібність попиту по всім СЗХ | Велике | Мале

3. Розходження товарів усередині СЗХ | Мале | Велике

4. Тривалість життєвого циклу | Довга | Коротка

5. Розходження в тривалості життєвих циклів продуктів | Мале | Велике

6. Співвідношення обсягу витрат на НДДКР і обсягу продажів | Високе | Низьке

7. Регулювання місцевим урядом характеристик продукції | Слабке | Велике

Дії з цією таблицею ті ж, що і з попередньої.

Таблиця 2.4

Вибір варіантів розміщення виробництва

Альтернативи

Фактори | Місцеве

виробництво | Глобальна

мережа виробництв | Централізоване виробництво

1. Економія за рахунок масштабів виробництва | Мала | Значна | Велика

2. Витрати на транспортування | Високі | Значні | Низькі

3. Тарифні бар'єри | Високі | Значні | Низькі

4. Балансування валют | Важка | Зі складностями | Проста

5. Місцеве законодавство по ввозі | Обмежуюче | Нейтральне | Що дозволяє

6. Різниця у вартості робочої сили | Низька | Велика | Низька

7. Різниця у витратах по реакції на нестабільність ринку | Низька | Значна | Висока

Правила користування цією таблицею ті ж, що і для попередніх.

Вибір оптимальної форми інтернаціоналізації бізнесу 

З вищенаведених таблиць випливає, що вибір оптимальної форми інтернаціоналізації залежить від значного числа факторів, що визначають стратегію фірми на вибір продукту, технології його виготовлення, маркетингу, розміщенню виробництва. Тому попередньо повинні бути обрані варіанти стратегії маркетингу, продукту/технології й розміщення виробництва. Для цієї мети служать допоміжні таблиці (2.1 – 2.4).

Отже, алгоритм вибору кращої інтернаціоналізації бізнесу:

1. Визначення кращих стратегій маркетингу і продукту/технології.

2. Визначення кращого варіанта розміщення виробництва.

3. Визначається найбільш доцільна форма інтернаціоналізації бізнесу по основній таблиці (2.1) з урахуванням цих варіантів[2]. 

2.2. Особливості міжнародної діяльності фірм у сучасних умовах 

Якісні зміни в організаційних формах і методах міжнародної діяльності фірм є результатом тих зрушень, що відбуваються в сфері виробництва, де пануючі позиції належать ТНК (транснаціональним корпораціям). Ці зміни відбивають той факт, що проблема відтворення усе більш перетворюється в проблему ринку, і, щоб здійснити виробництво на основі, що розширюється, ТНК усе глибше впроваджуються в сферу міжнародного звертання шляхом створення власної закордонної мережі. Це проникнення разом з тим означає, що сам характер і зміст міжнародної діяльності фірм перетерплюють істотні зміни, оскільки міжнародна діяльність усе більш відбиває результати виробничого кооперування і виробничих зв'язків як між великими ТНК, так і усередині них.

Зосередження значної частини міжнародного товарообміну в ТНК і здійснення його у формах і методах, властивій їхній економічній природі, визначають багато в чому характер міжнародних економічних зв'язків у сучасних умовах. Транснаціоналізація виробництва і капіталу стала не тільки безпосередньою умовою функціонування і розвитку ТНК, але і фактором, що визначає у відомій мері темпи і пропорції розвитку усієї світової системи господарства. В міру зростання в діяльності ТНК ролі зовнішньоекономічної сфери вона стає усе більш діючим фактором їхнього економічного росту.

Найважливіші зміни в змісті міжнародної діяльності ТНК виявляють себе насамперед у тім, що поряд з торгівлею в її традиційному виді усе більшого значення набувають нові форми обміну, такі, як виробниче співробітництво, обмін науково-технічними знаннями і досвідом, іншими послугами.

Нові явища в організаційних формах керування міжнародною діяльністю ТНК випливають насамперед із проведеної ними політики переорієнтації від експорту товарів із країни базування материнської компанії до здійснення виробничої діяльності на підконтрольних закордонних виробничих підприємствах з наступною реалізацією продукції на закордонних ринках. Це продиктовано прагненням ТНК використовувати відносний надлишок капіталу для збільшення норми прибутку, одержуваної в країнах з більш низькою заробітному платою, меншими податками, витратами на сировину, транспортування й ін.

Однією з найважливіших умов росту закордонної виробничої діяльності з'явилася тенденція до транснационалізації господарського життя, що в умовах науково-технічної революції визначило зростаючу потребу в спеціалізації і кооперуванні виробництва. ТНК стали усе ширше використовувати спеціалізацію і кооперування виробництва