Ефективність застосування методів управління в ос-новному залежить від рівня кваліфікації керівних кад-рів, що зумовлює потребу систематичної і цілеспрямова-ної підготовки та повсякденного використання всіх заз-начених напрямів впливу на колектив і окремих людей.

Економічні методи управління посідають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їх основі встановлюється цільова програма господарського розвитку окремих під-приємств і організацій і визначається такий режим ро-боти і такі стимули, які об'єктивно спонукають і заці-кавлюють колективи і окремих працівників в ефективній праці.

Реалізація економічних методів управління здійсню-ється в рамках системи виробничих відносин між людь-ми, що входять до складу трудового колективу. Ця сис-тема взаємовідносин надзвичайно складна і включає в себе економічні, соціальні, психологічні та організаційні відносини. Останні знаходять своє вираження у верти-кальних та горизонтальних зв'язках, що виявляються у формі зацікавленості працівників в організації спільної праці. Для виконання будь-яких робіт виробничого ха-рактеру кожен працівник має свої обов'язки, права, від-повідальність, які формуються у процесі здійснення функції менеджменту «Організація».

Реалізація орга-нізаційних відносин у системі відбувається застосуван-ням організаційно-розпорядчих методів управління, які ще називаються адміністративними. Однак поняття «ор-ганізаційно-розпорядчі методи управління» більш ши-роке, оскільки адміністративні методи грунтуються на застосуванні нормативних актів (постанов, наказів, ін-струкцій органів влади і управління), а організаційно-розпорядчі методи охоплюють усю суть організаційної складової механізму управління.

Організаційно-розпорядчі методи тісно пов'язані з і економічними методами управління, оскільки вони спря-мовані на вирішення єдиних завдань з досягнення цілей господарської діяльності.

Застосування організаційно-розпорядчих методів уп-равління передує економічним методам, оскільки для то-го, щоб використати останні, потрібно організаційно сформувати об'єкт управління та структуру управління. В процесі функціонування господарської системи еко-номічні методи управління реалізуються у формі орга-нізаційно-розпорядчого впливу суб'єкта управління на об'єкт (постанови, накази, розпорядження та ін.). Тіс-ний зв'язок цих двох груп методів синтезує ефективний вплив управляючої підсистеми на підсистему, якою уп-равляють. Разом з тим організаційно-розпорядчі методи управ-ління відрізняються від економічних. Основою їх роз-межування є механізм дії та форма прояву цих мето-дів у процесі управління. Економічні методи управління грунтуються на врахуванні економічних інтересів людей, поєднанні цих інтересів за схемою: людина — колектив — суспільство. Формою прояву економічних методів управ-ління є певні плани, завдання, програми, виражені еко-номічними параметрами, чи ступінь задоволення індиві-дуальних, групових, колективних інтересів, виражений стимулами індивідуальної і колективної праці. Органі-заційно-розпорядчі методи управління грунтуються на таких індивідуальних і групових властивостях людей, як почуття обов'язку, відповідальності, дисципліни та розу-міння можливості адміністративного покарання.

Організаційно-розпорядчі методи управління слід за-стосовувати з врахуванням вимог економічних законів.

Тільки у цьому випадку вони є науково обгрунтованими. Якщо орган управління в своїй діяльності не враховує" або недостатньо враховує вимоги економічних законів, то організаційно-розпорядчі методи можуть перетвори-тися на адміністративні, бюрократичні, волюнтаристські, суб’єктивні методи впливу.

Характерними особливостями організаційно-розпо-рядчих методів управління є:

прямий вплив на об'єкт управління;

обов'язковий характер виконання вказівок, розпо-ряджень, постанов та інших адміністративних рішень вищих органів управління для підпорядкованих об'єк-тів;

суворо визначена відповідальність за невиконання вказівок та розпоряджень.

Організаційно-розпорядчі методи управління класи-фікують за різними ознаками. Найважливіше значення для них має класифікація, побудована на врахуванні специфіки засобів важелів організаційного впливу/ Та-кими важелями є регламент, норма, інструкція, дисцип-лінарні вимоги, відповідальність, повноваження та ін. Групуючи ці засоби впливу за роллю в процесі управлін-ня, можна виділити дві групи організаційно-розпорядчих методів управління: організаційно-стабілізуючі та роз-порядчі. Центральне місце серед них посідає перша гру-па — організаційно-стабілізуючі методи впливу.

Основний зміст методів організаційно-стабілізуючого впливу полягає у встановленні складу елементів систе-ми і стійких організаційних зв'язків між ними закріп-ленням певних обов'язків як за системою в цілому, так і за окремими її ланками.

Другою групою організаційно-розпорядчих .методів управління є методи розпорядчого впливу, які відобра-жають поточне використання встановлених організацій-них зв’язків і їх часткове коригування в разі зміни умов роботи. В основу розпорядчих методів покладено повно-важення та обов’язки.

Обидві групи методів управління використовуються спільно, оскільки вони доповнюють одна одну. Разом з тим ці методи взаємозамінні, що і визначає особливості вибраного в управлінні того чи іншого типу організації або основні аспекти організаційної діяльності в процесі управління.

Організаційно-розпорядчі методи управління можна класифікувати також за джерелами впливу. Тоді виділяють способи організаційного впливу першого, друго-го та наступних рівнів управління, практика свідчить, що кожний рівень системи управління має свої особли-вості організаційного впливу і виділяє ті з них, які найбільш ефективні для цього рівня. На вищих рівнях системи управління переважають регламентаційні та нормативні способи організаційного впливу. На низово-му щаблі управління на передній план виходять розпо-рядчі методи, покликані регулювати та підтримувати повсякденну виробничо-господарську діяльність. Дифе-ренціація способів організаційного впливу за рівнями системи управління закономірна, оскільки вона відоб-ражає обсяг повноважень, якими володіють керівники певного рангу, юридичне становище певного рівня управ-ління, специфіку управління, його функціональний зміст на певному щаблі управління.

Обгрунтована диференціація організаційно-розпоряд-чих методів управління за рівнями системи управління відіграє важливу роль у теорії управління, сприяє най-більш повному врахуванню організаційних відносин у со-ціально-економічній системі. І навпаки, застосування ор-ганізаційно-розпорядчих методів управління, що не від-повідають положенню щабля управління в ієрархії управ-лінської структури, призводить до зривів, порушення ритму виробничо-господарських процесів. Яскравим при-кладом цього може бути намагання сконцентрувати на вищих щаблях управління в роки панування адміністра-тивно-командної системи розпорядницьку діяльність з по-точного регулювання функціонування організацій і під-приємств.

Організаційно-розпорядчі методи класифікують також за їх спрямованістю. Виділяють методи управління спрямовані на суб'єкт і об’єкт управління. Специфіка, тієї чи іншої підсистеми визначає специфіку організаційного впливу на кожну з них. Організація інтелектуальної праці (діяльності суб'єкта управління) має