Реферат на тему:

Оцінка якості корпоративного управління 

Проблема якості продукції в останні роки придбала світове значення. Постійне підвищення вимог спо-живачів до якості продукції привело до того, що на іноземних рин-ках, крім ціни виробу, найважливішим фактором стала його якість. При цьому в конкурентній боротьбі перемагає не той, хто продає де-шевше, а той, хто поставляє більш якісні вироби. Але першочергове значення в забезпеченні якості продукції має якісне корпоративне управління. Це об'єктивний наслідок досягнутого рівня розвитку продуктивних сил і всезростаючих вимог подальшого розвитку суспільства.

В науковій літературі приділяється значна увага управлінню якості продукції. Теоретичні та практичні засади якості розглядаються у роботах відомих вітчизняних вчених, таких як О.Василенко, В. Покотилова, Г.Зоріна, Н. Резанової, В. Сторожук, В. Чорномаз, М. Шаповал, Л.Швайко, О. Шевченко, Е.Шубіна, О.Щербини та ін., так і іноземних вчених М.Девіс Стівена, Р.Уотермена, Дж. Харингтона, М.Хаммера, А.Чарнса, У. Купера також. Однак, не зважаючи на досить велику кількість праць, присвячених цій проблемі, окремі її аспекти недостатньо розроблені та висвітлені в економічній літературі, і насамперед питання взаємозвз’язку якості продукції з якістю управління.

Для управління виробництвом велике значення має встановлення зв'язків між якістю виробів і їх ціною. Відношення між показниками якості і цінами не є простою залежністю. Встановлено, що зниження якості на 10% стосовно світового рів-ня приводить до зниження ціни на 15-25%, погіршення параметрів якості на 15-25% викликає зниження цін на 40-50%, а зниження якості на 40-50% стосовно світового рівня взагалі виключає мож-ливість продажу виробів на світовому ринку. У той же час цікава і зворотна залежність: підвищення якості на 10-20% у порівнянні зі світовим рівнем дозволяє підвищити ціну ви-робу на 30-40%!

При оцінюванні якості систем з управлінням визнають за доцільне введення декількох рівнів якості, ранжируваних у порядку зростання складності даних властивостей. Емпіричні рівні якості одержали назви: стійкість, перешкодостійкість, керованість, здатність, самоорганізація. Система, що володіє якістю даного порядку, має і всі інші простіші якості, але не має якостей вищого порядку.

Принцип свободи вибору рішень передбачає можливість зміни критеріїв на будь-якому етапі ухвалення рішень відповідно до обстановки, що складається. Введення рівнів якості дозволяє обмежити дослідження одним з перерахованих рівнів. Для простих систем часто обмежуються дослідженням стійкості. Рівень якості вибирає дослідник залежно від складності системи, цілей дослідження, наявності інформації, умов застосування системи.

Кожна і-я якість j-й системи, i = 1,...,n; j = 1,.... m, може бути описано за допомогою деякої вихідної змінної у системи, що відображає певну істотну властивість, значення якої характеризує міру (інтенсивність) цієї якості. Цей захід назвемо показником властивості або приватним показником якості системи, який може приймати значення з безлічі допустимих значень.

Назвемо узагальненим показником якості j - системи вектор V = < у1, у2, ..., уn >, компоненти якого суть показники його окремих властивостей.

Приватні показники мають різну фізичну природу і відповідно до цього різну розмірність. Тому при утворенні узагальненого показника якості слід оперувати не з «натуральними» показниками, а з їх нормованими значеннями, що забезпечують приведення показників до одного масштабу, що необхідне для їх зіставлення. Задача нормування розв'язується, як правило, введенням відносних безрозмірних показників, що є відношенням «натурального» приватного показника до деякої нормуючої величини, вимірюваної в тих же одиницях, що і сам показник

У і норм = У і / У і0,

де У і0 – деяке ідеальне значення і – го показника.

При такому розгляді всі критерії в загальному випадку можуть належати до одного з трьох класів: критерій придатності, критерій оптимальності, критерій переваги.

Таким чином, під якістю управлінських рішень розуміємо сукупність властивостей, що забезпечують успішне їх виконання і отримання певного ефекту. У складі властивостей управлінських рішень виділяються обгрунтованість, своєчасність, ефективність, несуперечність, конкретність, простота, повноважність і ін.

Необхідно чітко представляти відмінність між якістю і ефективністю системи управління. Для цього введемо в таблицю 1 співвідношення понять якість і ефективність.

Таблиця 1

Підходи до поняття якості і ефективність

Параметр  |

Якість | Ефективність

Визначення | Властивість або сукупність істотних властивостей системи, для її придатності для використовування | Комплексна операційна властивість процесу функціонування системи, що характеризує його пристосованість до досягнення мети

Область вживання | Об'єкти будь-якої природи, зокрема елементи систем | Тільки цілеспрямовані операції системи

Основна характеристика | Сукупність атрибутивних властивостей системи, істотних для її використовування | Ступінь відповідності результату операції її мети

Чинник структурного аналізу | Будова системи (структура, організація, властивості частин) | Алгоритм функціонування, якість системи, що реалізовує алгоритм, дії зовнішнього середовища

розмірність | Показник якості | Показники результативності, ресурсомісткості, оперативності

Спосіб оцінювання | Критерії придатності, оптимальності | Критерії залежно від типу операції 

Чинників, що впливають на якість управлінських рішень може бути множина. Умовно їх можна розділити на дві групи:

- ситуативного характеру, пов'язані з усвідомленням проблеми, альтернатив її рішення і їх наслідків. До даної групи відноситься вивчення ситуації, аналіз і прогнози, методи, що використовуються, організація управління на підприємстві і др.;

- поведінкового характеру в процесі розробки рішень: мотиви, ціннісні орієнтації, рівень вимог, готовність йти на ризик.

Чинники першої групи діють на етапі, передуючому ухваленню рішень, і сприяють формулюванню проблеми. Чинники другої групи виявляються в поведінці керівника, його співробітників в ході розробки управлінських рішень.

Управління якістю вимагає системного підходу, реалізація якого в сучасній практиці здійснюється у вигляді створення стандартизованих систем менеджменту якості, що представляють сукупність документованих методик і засобів планування, забезпечення і контролю якості, виконуваного спеціально призначеними