основі понад трид-цяти відомих у світі систем класифікації готелів. Класифікація готелів по категоріях заснована на комплексі вимог до: матеріально-технічного забезпечення; номенклатури та якості пропонованих послуг; рівня обслуговування. Найбільш роз-повсюдженими серед них є такі: європейська, або, як часто її називають, система «зірок», що базується на французькій національній системі класифі-кації, в основі якої лежить розподіл готелів за категоріями від 1 до 5 зірок. Така система застосовується у Франції, Австралії, Угорщині, Єгипті, Україні, Росії і ряді інших країн. При наданні готелю певної кількості зірок висуваються такі вимоги: “ * ”-Заклади пропонують базовий набір послуг. Просто обладнанні, достатньо освітленні. Постійно присутній черговий менеджер. “ ** ”-Заклади, що надають середній набір послуг та обстановки номерів. “***”-Добре обладнанні заклади, що пропонують комфортабельні умови проживання, підігрів чи охолодження номерів, наявність у номері телефону та побудника. “****”- Дуже добре обладнані заклади з рівнем комфорту та обладнанням вищої якості, що пропонують великий асортимент послуг. Високі стандарти зовнішнього вигляду та обслуговування гостей, що включають ресторани при готелі, кондиціювання повітря у номерах та інш. “*****”-міжнародний рівень закладів,що пропонують найвищі стандарти житла, обстановки та декору, з широким вибором першокласних видів обслуговування. Велика кількість та різноманітність стилів, у номерах, що пропонуються. Декілька різноманітних ресторанів, 24-годинне обслуговування номерів та додаткові можливості для розваг і здійснення покупок.(Детальніше див. Додаток 1) . Можна виділити ще систему букв (А, В, С, В), що використовується в Греції; систему «корон», що застосовується у Великобританії та індійську систему. “основи готельного менеджменту” Х.Й.Роглєв
Що стосується країн, що розвиваються, то тут найбільш поширена індійська система класифікації, що також включає 5 категорій: «І зірка», «2 зірки», «З зірки», «4 зірки», «5 зірок», які надає спеціальна комісія на основі бальної оцінки. За цією сис-темою відповідність готелів вимогам для даної категорії оці-нюється в балах, при цьому по кожному пункту встановлюєть-ся максимально можлива оцінка. Для одержання тієї або іншої категорії необхідно набрати встановлену для даного класу мінімальну суму балів, причому їхня кількість по кожному пун-кту має складати не менше 50% максимальної оцінки.
У кожній окремій державі до розуміння рівня комфорту як критерію класифікації підходять по-різному. Саме ця обстави-на, а також ряд факторів, обумовлених культурно-історични-ми і національними традиціями держав, перешкоджають вве-денню у світі єдиної класифікації готелів. ВТО (Всесвітня туристська організація) запропонувала лише стандартну класифікацію засобів розмі-щення: мотелі; молодіжні готелі; пансіонати; пляжні готелі; ту-ристські готелі; орендовані кімнати в приватних будинках; клу-би з номерами; туристське село (група будинків); орендовані приміщення в приватних агентів; гостьові будинки; бунгало; підприємства соціального туризму; розміщення в родичів і зна-йомих; інші засоби розміщення.
Слід також зауважити, що в різних країнах застосовуються два різних підходи до оцінки відповідності готелю певній категорії. При першому підході розробкою, проведенням і контро-лем займаються державні органи, тобто існує офіційна держав-на класифікація за рівнем комфорту готельних підприємств та, можливо, інших засобів розміщення. Зокрема, приклади тако-го підходу спостерігаються у Франції, Україні та Росії. При дру-гому підході розробкою, проведенням і контролем займаються професійні об'єднання і союзи. Наприклад, у Німеччині ці про-цеси здійснює Об'єднання готельних і ресторанних господарств (ЕНООА), у Швейцарії - Швейцарський союз власників го-телів. За розташуванням на території певної місцевості готелі по-діляються на розташовані в місті (у центрі, на окраїні) та розта-шовані в сільській місцевості (у тому числі і високогірній). Вихлдячи з потреб клієнтури, готелі бувають різного призначення: для ділових людей(загального типу, відомчі, для ділових нарад тощо);готелі для відпочинку(туристські, курортні, для автотуристів, мотелі, кемпінги); спеціальні типи готелів.
За місцем розташування можна виділити такі види готелів:*
готелі в центрі міста;*
пришляхові, як правило, малої поверховості з відкритими автостоянками;*
готелі в околицях міста й в аеропортах;*
плавучі готелі—плявзасоби, обладнані під готелі, для роз-міщення і відпочинку туристів біля берега моря, ріки або озера. При необхідності такий готель може бути відбуксований по воді разом з туристами до іншої стоянки.
Місткість готелю визначається числом постійних спальних-місць. Класифікація готелів за місткістю в різних країнах різна. Наприклад, у Швейцарії й Австрії готелі, що мають менше 100 місць, вважаються малими, 100-200 місць — середніми, більше 200 місць — великими; у Чехії до 120 місць - малими, до 500 місць — середніми, понад 500 місць — великими; у США до 100 но-мерів — малими, до 500 номерів — середніми, понад 500 — ве-ликі. В Україні діє така офіційна класифікація готелів за місткістю: до 150 місць (не більше 100 номерів) — готелі малої місткості, від 150 до 400 місць (до 300 номерів) - середньої місткості, більше 400 місць (понад 300 номерів) — великої місткості. Важ-ливі сьогодні також і демографічні фактори — вікові групи, осві-та, виховання, традиції. Також, готелі класифікують за рівнем цін;за тривалістю перебування клієнтури;за тривалістю функціонування протягом року;за способом надання харчування та ін.
1.2Характеристика видів культурно-масового обслуговування споживачів у закладах готельного господарства
Послуги культурно-масового характеру відносяться до додаткових послуг, що пропонуються готелем. Відповідно, чим вища категорія готелю, тим більшу кількість даних послуг і кращу якість їх надання він може запропонувати своїм гостям. До видів культурно-масового обслуговування належить: користування конференц-залами, танцювальними залами і диско-клубами, бібліотеками, більярдними, казино, кегельбанами, залами ігрових автоматів, демонстраційними залами, туристичними клубами та відеосалонами. У багатьох літературних джерелах ресторани не відносять до видів культурно-масового обслуговування, бо головною метою ресторану є забезпечення гостей харчуванням, а розважальні послуги є додатковими і