Що стосується кадрового забезпечення, то готель має достатньо кваліфікованих кадрів для організації культурно-масового обслугвування. Проте керівництвом зовсім не проводиться мотивація і стимулювання роботи персоналу. А, на мою думку, це є важливим пунктом кадрової політики. Наприклад, існує задача мотивувати персонал до активних продажів, результатом чого є збільшення прибутку ресторану чи бару. Раніше основним і майже единим способом стимулювання персоналу слугували грощі, але зараз існує багато видів нематеріальної мотивації. Гарний ефект дають конкурси продажу по конкретним видам меню: бонус за кожну порцію не дуже популярного продукту; відсотковий бонус від вартості усіх проданих десертів; премія чи символічний подарунок тому, хто продасть найбільшу кількість порцій сезонної страви. Часто бажання працювати краще виникає і під дією таких факторів, як усні подяки керівництва, рейтинги (дошка пошани, кращій працівник місяця), письмові подяки (грамоти чи листи), додатковий вихідний день, білети у кіно, подарунки дітям працівників, привітання від імені керівництва з днем народження, невеликі подарунки з фірмовою символікою та інше. Вміло використовуючи нематеріальні стимули, можна з мінімальними затратами домогтися від працівників повної віддачі роботі. Найбільш діючими є наступні нематеріальні стимули. 1)Можливість кар’єрного росту. Для цього потрібно, щоб працівник чітко уявляв собі систему підприємства і бачив конкретні приклади кар’єрного росту своїх колег. 2)Престижність роботи та соціальна значемість. Треба робити все можливе, щоб персонал відчував довіру керівництва. Як особливо значний фактор мотивації слід відмітити уважне ставлення до дітей співробітників. Більшість таких програм не потребує серйозних вкладень. Уважність до дітей може проявлятися у різних формах: дитячі свята, конкурси, організація літнього відпочинку. Конкурс дитячих малюнків з урочистим нагородженням переможців організувати неважко, а дух працівників-батьків це підійме. Є два універсальні способи мотивації-правильна постановка цілі та уважне ставлення для працівників. Звісно деякі види нематеріальної мотивації все ж будуть потребувати певних грошових витрат. Але ці витрати незначні і повністю виправдані. Пререходячи до матеріально-технічної бази ресторану, можна сказати, що він добре забезпечений меблями, посудом та необхідним технічним обладнанням. Щодо торгового залу, то я б запропонували лише трохи вдосконалити барну стійку у “Слов’янському залі” та встановити її у “Європейському”. На робочому місці бармена можна встановити фризер для виготовлення м'якого морозива та соковижималку для свіжовижатих соків. Автоматичну кавоварку можна встановити на стійці або за ній. Тут же можна встановити тостер для підсмажування шматочків хліба. Звісно і м’яке морозиво і кава на будь-який смак пропонується рестораном. Проте встановлення даного устаткування саме на робочому місці бармена допоможе скоротити час подачі. На барній стійці необхадно встановити автомат для розливання пива. Також бар необхідно устаткувати інвентарем для приготування коктейлів. Основним предметом для готування коктейлів способом інтенсивного перемішування компонентів вручну є шейкер. Для приготування газованої води і ігристих коктейлів у барах використовують сифони з балончиками вуглекислого газу, а для збереження льоду на робочому місці - контейнери для льоду. Слід зауважити, що барна стійка, яка знаходиться у експрес-барі повністю обладнана даним устаткуванням. Я вважаю, що у ресторані це також було б доречно. Кухня ресторану обладнана сучасним устаткуванням, що скомплектовано у технологічні лінії, які є дуже зручними для працівників. Проте керівництву ресторану можна було б задуматися над можливістю влаштування індукційних плит. Основною перевагою індукційних плит є те, що вони мають низькі витрати електроенергії: бо нагрівається не вся поверхня плити, а лише посуд. Відповідно, з допомогою мінімальних теплових затрат досягається економія до 40-85%. Крім того, нагрів на індукційних плитах здійснюється дуже швидко, майже миттєво: 1,5 л. води можна закип’ятити за 3,2 хвилини, а на стандартній електричній комфорці- лише за 14 хвилин. У деяких моделях індукційних плит нагрів відбувається ще швидше- 20-30с. Дуже швидко така плита й охолоджується: після кип’ятіння літру води нагріта від посуду поверхня плити охолоджується до 60*С за 6 хвилин(при звичайній електричній комфорці- за 24 хвилини). Після зняття посуду з зони нагріву індукційна плита автоматично вимикається. Також такі плити дозволяють дуже плавно регулювати потужність і встановлювати режим нагріву з точністю до градусу. Індукційна плита має дуже широкий діапазон потужності (від 50 до 2800 Вт), що дозволяє з комфортом готувати страви, які потребують різного ступеню нагріву (змінення температури відбувається миттєво). При цьому їжа не пригорає, оскільки дані плити оснащенні термостатами, які відстежують температурний режим. Поварам з такими плитами працювати дуже зручно- по суті, жодна інша плита не може надати такі можливості, як індукційна. Ціна індукційних плит досить велика (найменша плита на одну зону нагріву коштує 400-1000 евро. ). Але індукційна плита окупає себе достатньо швидко, переважно за рахунок економії електроенергії. Отже, встановлення індукційних плит на підприємстві дасть можливість скоротити час приготування страв та витрати електроенергії. В Європі це вже оцінили, і на даний час індукційні плити встановлені там