Оптимальності співвідношення інтра- та інфрафункцій управління | Визначає пропорції між функціями, направленими на організацію системи управління персоналом (інтрафункції), та функціями управління персоналом (інфрафункції)

Оптимального співвідношення управлінських орієнтацій | Диктує необхідність випередження орієнтації функцій управління на розвиток виробництва порівняно з функціями, направленими на забезпечення функціонування виробництва

Потенційних імітацій | Тимчасове вибуття окремих працівників не повинно переривати процес здійснення функцій управління. Для цього кожен працівник системи управління повинен вміти імітувати функції вищестоящого, нижчестоячого співробітника та одного-двох працівників свого рівня

Економічності | Передбачає найбільш ефективну та економічну систему управління, зменшення частки витрат на систему управління в загальних витратах, підвищення ефективності виробництва. У випадку якщо після проведення заходів із удосконалення системи управління збільшились витрати на управління, вони повинні перекриватись ефектом у виробничій системі, одержаним в результаті їх здійснення

Прогресивності | Відповідність системи управління передовим закордонним та вітчизняним аналогам

Перспективності | При формуванні системи управління персоналом слід враховувати перспективи розвитку організації

Комплексності | При формуванні системи управління персоналом потрібно враховувати всі фактори, які впливають на систему управління (зв’язки із вищестоящими органами, договірні зв’язки, стан об’єкта управління і т.д.)

Оперативності | Своєчасне прийняття рішень з аналізу та удосконалення системи управління, які попереджують або оперативно усувають відхилення

Оптимальності | Багатоваріантна проробка пропозицій по формуванню системи управління та вибір найбільш раціонального варіанту для конкретних умов

Простоти | Чим простіша система управління, тим краще вона працює. Безумовно, при цьому виключається спрощення системи управління на шкоду виробництву

Науковості | Розробка заходів з формування системи управління повинна базуватися на досягненнях науки в галузі управління та враховувати зміни законів розвитку суспільного виробництва в ринкових умовах

Ієрархічності | В будь-яких вертикальних розрізах системи управління повинна забезпечуватись ієрархічна взаємодія між ланками управління (структурними підрозділами або окремими керівниками)

Автономності | В будь-яких горизонтальних та вертикальних розрізах системи управління повинна забезпечуватись раціональна автономність структурних підрозділів або окремих працівників

Погодженості | Взаємодії між ієрархічними ланками по вертикалі, а також між окремими автономними ланками системи управління по горизонталі повинні бути в цілому погоджені із основними цілями організації.

Стійкості | Для забезпечення стійкого функціонування системи управління необхідно передбачати спеціальні “локальні регулятори”, які при відхиленні від заданої мети організації ставлять того чи іншого працівника або підрозділ в невигідний стан та спонукають їх до регулювання системи управління персоналом.

Багатоаспектності | Управління персоналом як по вертикалі, так і по горизонталі може здійснюватись по різним каналам: адміністративно-господарському, економічному, правовому і т.ін.

Прозорості | Система управління повинна мати концептуальну єдність, містити єдину доступну термінологію; діяльність всіх підрозділів та керівників повинна будуватись на єдиних “несучих конструкціях” (етапах, фазах, функціях) для різних за економічним змістом процесів управління

Комфортності | Система управління повинна забезпечувати максимум зручностей для творчих процесів обгрунтування, розробки, прийняття та реалізації рішень людиною

Принципи, які визначають напрямки розвитку системи управління підприємством

Концентрації | Розглядається у двох напрямках: (1) концентрація зусиль працівників окремого підрозділу або всієї системи управління на вирішенні основних завдань та (2) концентрація однорідних функцій в одному підрозділі системи управління, що виключає дублювання

Спеціалізації | Розподіл праці в системі управління (виділяється праця керівників, спеціалістів та інших працівників). Формуються окремі підрозділи, що спеціалізуються на виконанні однорідних функцій

Паралельності | Передбачає одночасне виконання окремих управлінських рішень, підвищує оперативність управління персоналом

Адаптивності (гнучкості) | Означає пристосовуваність системи управління персо-налом до цілей об’єкта управління, які змінюються.

Наступності | Передбачає загальну методичну основу проведення робіт з удосконалення системи управління на різних її рівнях та різними спеціалістами, стандартне їх оформлення

Безперервності | Відсутність перерв в роботі працівників системи управління персоналом або підрозділів, зменшення часу пролежування документів, простоїв технічних засобів управління і т.ін.

Ритмічності | Виконання однакового обсягу робіт в рівні проміжки часу та регулярність повтору функцій управління персоналом

Прямоточності | Впорядкованість та цілеспрямованість необхідної інформації по виробленню певного рішення. Вона буває горизонтальною та вертикальною (взаємозв’язки між функціональними підрозділами та взаємозв’язки між різними рівнями управління)

Всі принципи побудови системи управління реалізуються у взаємодії. Їх сполучення залежить від конкретних умов функціонування системи управління персоналом.

Отже, сучасний менеджмент розглядає організацію не як сукупність відділів, а як сукупність бізнес-процесів, що протікають в її межах. Підпорядкування структури процесам, а процесів - стратегії означає, що спочатку треба вибудувати стратегію, тобто сформувати бачення майбутнього підприємства і визначити його стратегічні цілі, потім вибудувати бізнес-процеси таким чином, щоб кожний з них був орієнтований на досягнення конкретної мети, і тільки після цього формувати організаційну структуру підприємства, яка б забезпечувала ефективне виконання бізнес-процесів.

Показники та методи оцінювання результатів господарської діяльності кафе „Плазма-Плюс”

У процесі економічного аналізу господарської діяльності підприємств постійно приходиться мати справу з системою показників та різноманітними методами дослідження. Господарська діяльність підприємств вимірюється великою кількістю різноманітних економічних показників, які можна звести у певну систему. Їх можна поділити на: а) вартісні та натуральні – в залежності від покладених в основу вимірювачів; б) кількісні та якісні –залежно від того, яка сторона явищ, операцій або процесів вимірюється; в) об”ємні та питомі –залежно від застосування окремо взятих показників або їх співвідношень. Вартісні показники в наш час відносяться до найбільш поширених. Використання вартісних показників витікає з наявності товарного виробництва та товарообігу, товарно-грошових відносин та дії закону вартості в умовах вільного ринку. Широко використовуються вартісні показники і в ресторанному господарстві. В грошових одиницях вимірюються такі показники як роздрібний та оптовий товарообіг, валові витрати, операційні витрати, дохід, фінансовий результат (прибуток) та безліч інших