Курсова робота:

«Підвищення ефективності виробництва»

ВСТУП

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

В умовах переходу до ринкових відносин, питання, що повязані зі змінами в обліку та аналізі господарської діяльності, стали предметом глибокого економічного дослідження. Особливо стоїть питання про використання основних засобів. Краще їх використання є одним із головних факторів процесу становлення нашої держави, в цьому випадку можливе збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних вкладень.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних засобів, і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, - дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої ваги амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Основні засоби є необхідним фактором будь-якого виробництва. Їх стан та ефективне використання прямо пропорційно впливає на кінцеві результати господарської діяльності підприємства.

Вони є невід'ємною частиною будь-якого підприємства, від підвищення ефективності їх використання залежать важливі показники діяльності підприємства, такі як фінансове положення, конкурентоспроможність на ринку. Маючи ясне уявлення про роль основних засобів у виробничому процесі, чинниках, що впливають на їх використання, можна виявити напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів. Цим підтверджується актуальність вибраної теми курсової роботи.

Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть лише ті з них, хто найбільш ефективно використовують всі види наявних в них ресурсів.

Умови переходу до ринкової економіки спонукають трудові колективи до постійного пошуку резервів підвищення ефективності використання всіх матеріально-речових факторів виробництва, в тому числі і основних засобів. Виявити та практично використовувати ці резерви можливо за допомогою досконалого економічного аналізу.

Стан та використання основних фондів - один із найважливіших аспектів аналітичної роботи, так як саме вони є матеріальним втіленням науково-технічного прогресу - головного фактору підвищення ефективності будь-якого виробництва.

Метою даної курсової роботи є дослідження проблемних питань стану та ефективності використання основних засобів, а також визначення напрямів їх удосконалення.

Об'єктом дослідження даної дипломної роботи є основні засоби підприємствo ТОВ ВКФ «ЗІФ», основним видом діяльності якого є торгівельна діяльність.

Для реалізації мети дослідження визначені наступні завдання:

дослідити види і склад основних засобів;

проаналізувати фінансово-господарський стан підприємства;

здійснити методику аналізу основних засобів;

розкрити та дослідити методи амортизації основних засобів.

Для досягнення поставленої мети були використані нормативні і законодавчі акти, праці спеціалістів і науковців.

І. Основні засоби підприємства

1.1. Економічне розуміння основних засобів та їх класифікація

Основні засоби — це матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) котрих становить понад один рік і які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій (або використання в процесі операційного циклу, якщо він триваліший за один рік).

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби меншим за один рік незалежно їхньої вартості;

2) предмети вартістю до 1000 гривень за одиницю (за ціною дбання) незалежно від терміну служби. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

Згідно з податковим законодавст-вом щодо нарахування амортизації основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі основні фонди.

Виробничі основні фонди є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання.

Невиробничі основні фонди — це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються в господарській діяльності, але пере-бувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих, невиробничі основні фонди не бе-руть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

За П(С)БО основні виробничі фонди поділяються на такі групи:

І. Основні засоби: будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; тнструменти, прилади, інвентар (меблі); інші основні засоби.

II. Інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; інвентарна тара; інші необоротні матеріальні активи.

Структура основних засобів є різною в різних галузях промис-ловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44 %); спо-руд — у паливній промисловості (17 %); передавальних при-строїв