На НЕК "Укренерго" покладено завдання підтримання узгодженого сальдо перетоків активної потужності з ЄЕС Росії. На поточний момент це виконується в “ручному режимі” шляхом віддачі оперативним персоналом команд по телефону. Але найближчим часом це завдання буде покладено на систему автоматичного регулювання частоти і потужності (САРЧП). Вже було проведено випробування САРЧП НЕК "Укренерго" з дією на Дністровську ГЕС і майже закінчено роботи з підключення до САРЧП НЕК "Укренерго" гідроагрегатів ГЕС Дніпровського каскаду. Це дозволить виконувати регулювання відповідно до діючих стандартів по регулюванню частоти і потужності, а також зменшити навантаження на оперативний персонал НЕК "Укренерго".

На порядок денний виходить проблема поновлення проектної схеми роботи основної електричної мережі на міждержавних зв'язках 220-750 кВ з енергосистемами країн, що входять до складу енергооб'єднання CENTREL. Підключення так званого "Острова Бурштинської ТЕС" на паралельну роботу з енергооб'єднанням CENTREL/UCTE з 1 липня поточного року є першим успішним кроком у цьому напрямку.

В цілому НЕК "Укренерго" успішно виконує покладені на неї функції, і можна з впевненістю говорити, що Національна енергетична компанія "Укренерго" була й буде надалі виступати гарантом забезпечення надійного та ефективного функціонування ОЕС, а також енергетичної безпеки України.

Нинішню ситуацію в електроенергетиці можна визначити як критичну. Криза, яку переживає наша економіка, спричинила труднощі і в енергетиці. Найболючіші проблеми — економічні, зокрема проблеми неплатежів, спотворення платіжної системи. У тарифах на оплату енергії та енергоресурсів не передбачені кошти не тільки на розвиток, а й на просте відтворення і навіть утримання енергетичного господарства. Сама структура тарифів не відповідає загальноприйнятій у розвинених країнах.

Великого ступеня досягли моральна застарілість та фізична зношеність обладнання: на кінець 1998 р. 95,2 % енергоблоків ТЕС відпрацювали свій розрахунковий ресурс (100 тис. годин), у тому числі 72,1 % перевищили граничний ресурс (170 тис. годин), а 53,8 % енергоблоків (більше половини!) перебувають в експлуатації понад 200 тис. годин (це перевищує визнану в світовій практиці межу фізичного зношення і морального старіння).

Якщо і надалі не вживати заходів для порятунку нашої енергосистеми, процес її деградації і поступового знищення стрімко розвиватиметься. Розрахунки показують, що вже у 2005 р. дефіцит генеруючих потужностей в енергосистемі України становитиме 7—10 млн. кВт, у 2010 р. у ній працюватимуть в основному лише АЕС та ГЕС. А починаючи з 2020 р. практично всю електроенергію Україна змушена буде імпортувати, що, безперечно, означатиме повну втрату нашого державного суверенітету (див. таблицю).

Динамiка змiн наявних робочих потужностей та їх дефiциту в енергосистемi України за вiдсутностi коштiв на її модернiзацiю (млн. кВт).

Ланка енергосистеми | 2005 р. | 2010 р. | 2020 р. | 2030 р.

АЕС (термiн експлуатацiї - 30 р.) | 10,8 | 10,8 | 1 | 0

ТЕС | 67 | 1—2 | 0 | 0

ТЕЦ | 3—4 | 1—2 | 0 | 0

ГЕС-ГАЕС | 4,7 | 4,7 | 4,7 | 4,7

Наявна потужнiсть | 24,0—30,8 | 17,5—22,5 | 5,7 | 4,7

Необхiдна робоча потужнiсть з урахуванням резерву | 33—37 | 37—45 | 55—60 | 70—75

Дефiцит робочої потужностi | 7-10 | 18,5-22,5 | 50-55 | 65-70

ПЕК тривалий час забезпечував практично неоплачувані енергоносії для інших галузей, у тому числі експортноспроможних. Маючи «подаровані» енергоносії, ці галузі могли конкурувати на світових ринках. Фактично експортний потенціал країни багато в чому забезпечується продукцією ПЕК.

Принциповою особливістю паливно-енергетичного комплексу України є те, що він був сформований як складова частина загальносоюзного і тому не відповідає вимогам енергетики незалежної держави. Навіть за відсутності економічних кризових явищ він, як і все енергетичне господарство нашої країни, потребує докорінної перебудови.

Передусім це стосується структури генеруючих потужностей. Через відсутність не тільки палива, а й необхідних обсягів маневрових та пікових потужностей електроенергетична система не здатна забезпечити оптимальний графік навантажень, необхідну частоту, рівні напруги і врешті-решт — паралельну роботу з енергосистемами Росії та Західної Європи. Внаслідок цього та деяких інших причин практично припинився експорт електроенергії — важливого джерела надходжень на реконструкцію і модернізацію ПЕК та в державний бюджет.

Стратегічними для нашої країни проблемами є: структура паливно-енергетичного балансу, де переважають дорогі імпортні види палива; диверсифікація джерел імпорту; розвиток ресурсної бази; залучення позабалансових джерел енергії; підвищення ефективності процесів виробництва, транспортування та використання енергії тощо.

Зрозуміло, що стабілізація та розвиток електроенергетики, а разом з нею і економіки, можуть базуватися тільки на новітніх науково-технічних досягненнях. Причому, важкий стан енергетики, як це не парадоксально, створює унікальні можливості для її переходу на найвищий сучасний рівень, якщо правильно обрати стратегію виходу з кризи та мати певні кошти.

Адже Україна має неабиякі здобутки в галузі фундаментальних і прикладних досліджень, які вже сьогодні здатні забезпечити перехід української енергетики на якісно новий рівень. До них слід віднести створені останнім часом наукові засади прогнозування і оптимізації розвитку енергетики, унікальну систему відповідних математичних моделей, обчислювальних методів та програмно-інформаційних систем.

Розроблено сучасні технології зварювання, засоби технічної діагностики енергетичного обладнання, трубопровідних систем та металоконструкцій. Застосування цих засобів дає змогу визначати їх залишкові ресурси, терміни безпечного функціонування та виключити можливість виникнення аварій.

Проведено цілеспрямовані фундаментальні