Реферат на тему:
Роль інформаційного права та інформаційного законодавства щодо забезпечення управління соціальними системами
В умовах інформатизації намічається тенденція не тільки до розширення правового регулювання інформаційних відносин, зокрема щодо інформаційно-аналітичного забезпечення управління соціальними системами, а й перерозподілу сфери нормативного регулювання між окремими галузями права. Такий перерозподіл щодо інформатизації здійснюється у формі зростання конституційно-правових, цивільно-правових, адміністративно-правових та кримінально-правових форм і методів регулювання.
Також перерозподіл відбувається шляхом формування міжгалузевих комплексних правових інститутів. Вони, як правило, формуються на базі інститутів провідних галузей права: конституційного, цивільного, адміністративного, трудового та кримінального.
Щодо правового регулювання суспільних інформаційних відносин можна відзначити, що у розглянутих вище провідних галузях права шляхом критичної маси норм визначився інститут інформації. Відповідно до теорії гіперсистем права він агрегується, утворюючи міжгалузевий комплексний інститут — інформаційне право.
Сутність теорії гіперсистем права полягає в тому, що виділяється предмет (об'єкт) правовідносин. У нашому випадку — це інформація. Щодо сфери суспільних відносин у галузі інформаційно-аналітичного забезпечення управління соціальними системами визначається специфічний предмет правового регулювання — інформатизація.
Згідно з теорією гіперсистем права цей предмет може агрегуватися з предметами інших міжгалузевих комплексних інститутів права. Наприклад, інформація може виступати як предмет господарського, підприємницького, комерційного, банківського права тощо.
Це пояснюється тим, що інформатизацію як єдиний процес неможливо врегулювати нормами будь-якої однієї галузі права. Щодо цього у більшості вчених-юристів немає сумнівів. При цьому можна виокремити дві взаємопов'язані проблеми: норми якої галузі права здійснюють найбільший вплив на розвиток інформатизації в цілому і чи можна в межах цієї галузі права розробити загальні положення з питань правового регулювання інформатизації у межах галузевого інституту. Якщо це неможливо, то в якій формі можна створити єдиний законодавчий акт і що він повинен в себе включати.
Враховуючи потребу комплексного регулювання суспільних інформаційних відносин в умовах інформатизації, Верховна Рада України ухвалила ряд Законів, у яких визначені й урегульовані на рівні публічного (державного) права суспільні відносини, об'єктом яких є інформація та похідні від неї інші об'єкти: інформатизація, науково-технічна інформація тощо. Таким чином, у публічному праві складається система спеціального законодавства — інформаційне законодавство.
Новації в системі цього спеціального законодавства формуються на традиційних засадах теорії права:
Основа — Конституція України (ст. 15, 17, 31, 32, 34, 35, 40, 41, 50, 53, 54, 57, 59, 63, 68, 92 тощо).
Розвиток її положень знаходимо у системоутворюючому інформаційному законодавстві України, Законі України "Про інформацію".
Специфічні ознаки окремих суспільних інформаційних відносин визначені в окремих системоутворювальних законодавчих актах провідних галузей права — кодифікованому законодавстві: Цивільному кодексі, Кодексі законів про працю, Кримінальному кодексі України.
Враховуючи полісистемний характер сучасного адміністративного законодавства України, окремі норми щодо регулювання суспільних інформаційних відносин розпорошені в окремих законах, ухвалених Верховною Радою України, а також у інших нормативно-правових актах, зокрема введених постановами Верховної Ради України.
Окремі субінститути (підінститути) інформаційного законодавства визначені у системоутворювальних законах України.
Умовно автономну частину інформаційного законодавства складає деліктне право (право про правопорушення). За традиційними спеціальними методами регулювання і захисту деліктних правовідносин виділяють такі їхні провідні галузі:
Конституційні делікти (визначаються з порушення конституційних прав та невиконання обов'язків суб'єктів конституційного права відповідно до Конституції України).
Цивільно-правові делікти — цивільні правопорушення. Основна сутність і зміст їх визначаються у Цивільному кодексі України.
Адміністративно-правові делікти (адміністративні правопорушення, адміністративні проступки). Основа — Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Дисциплінарні делікти. Основа — Кодекс законів України про працю.
Кримінально-правові делікти (злочини). Основа — Кримінальний кодекс України.
Таким чином, можна констатувати, що саме через комплексний підхід відбувається формування однієї з підсистем національного законодавства України — комплексної спеціальної галузі інформаційного законодавства. Юридично різноманітний матеріал об'єднується за тематичною або цільовою ознакою, утворюючи науковий субінститут права — інформаційне право.
У зв'язку з інформатизацією управління виникає потреба дослідження ряду правових питань міжгалузевого змісту — цивільного, трудового та адміністративного права:
1. Правове регулювання передпланових відносин сторін і відносин у ході планування, проектування, розробки та впровадження новацій у галузі інформатизації.
2. Регулювання планових, організаційних та економічних відносин, що виникають у зв'язку з розробкою, постановкою, обслуговуванням комп'ютерних програмних продуктів, автоматизованих систем у цілому.
3. Стимулювання розробників, а також співвиконавців робіт із державного і недержавного секторів підприємницької діяльності.
4. Регулювання відносин щодо експлуатації автоматизованих (комп'ютерних) інформаційних систем та обслуговування споживачів (користувачів), а також послуг, які надаються організаціями (їхніми підрозділами), що забезпечують роботу комп'ютерної системи.
5. Використання машинної інформації, машинного документа в практиці управління, підвищення якості такої інформації.
6. Введення оцінки ефективності експлуатації апаратно-програмних комплексів комп'ютерної системи, використання їх в самій системі управління та стимулювання персоналу і службовців апарату до удосконалення своїх знань у галузі інформатики, права та теорії організації управління соціальними системами (тектології).
У цілому дослідження ролі права у забезпеченні використання досягнень науки і техніки в системі органів управління навряд чи можна обмежити теоретико-методологічним оглядом. Це багатоаспектний теоретико-прикладний напрям у системі наукових досліджень, який охоплює багато конкретних галузей правознавства.
Сюди можна віднести такі сфери дослідження:*
публічно-правових норм, регламентуючих державне управління при інформатизації;*
правового становища організацій, що проводять дослідження й розробку організаційно-правового механізму впровадження досягнень науки і техніки у галузі інформатизації;*
формування публічно-правових систем і систематизацію законодавства тощо.
Важливими в цьому плані є й проблеми, які виникають із впливу інформатизації на зміст права.
Однак синтез відносин "інформатизація — управління — право", який розглядається в аспекті галузевого, адміністративно-територіального та локального управління соціальними системами, дає можливість обмежитися виявленням загальних теоретико-методологічних підходів з тим, щоб розглянути конкретні питання взаємозв'язку інформатизації, управління