Питання про юридичну силу вторинних документів на машиночита-них носіях практично не виникає, оскільки вони формуються на основі належно оформлених паперових документів. Помилки чи навмисне викривлення такого документа при переносі його змісту на машинний носій важко виявляються. Це одна із складних проблем щодо формування достовірних інформаційних масивів.

Ігнорування цієї проблеми може розглядатися як соціогенна загроза інформаційній безпеці людини, суспільства, держави.

При двох інших варіантах документування технічні засоби реєстрації інформації розвішуються в місцях її виникнення. При створенні первинної документації за допомогою ЕОМ на паперовому бланку з одночасним перенесенням її інформації на машиночитаний носій відповідальність за створення документа і його вірогідність суворо індивідуалізована. Він видається, чи в будь-який момент може бути виданий, з підписом осіб, які склали документ. Принципової зміни заведеного порядку документування при цьому не відбувається.

Первинний обліковий документ на машиночитаному носієві має виготовлятися у суворій відповідності до затверджених державних стандартів. Інколи такий стандарт визначається на рівні законодавства. Інформація в такому документі повинна кодуватися відповідно до встановлених класифікаторів. При цьому повинна бути забезпечена можливість відтворення змісту документа в людиночитаній формі.

Юридична повноцінність і вірогідність відомостей, що містяться в електронних документах, забезпечується конкретним персоналом, відповідальним за санкціонування, реєстрацію, оформлення і забезпечення захищеності електронної документації, припиненням доступу до формування таких документів не уповноважених на те осіб (несанкціонований доступ).

Важливою умовою юридичної повноцінності первинних облікових документів на машиночитаних носіях, у контексті інформаційної безпеки має бути можливість відтворення інформації у випадку втрати чи викривлення змісту документа. Це забезпечується шляхом копіювання автомаизованих баз даних документів, створенням контрольних точок відповідної інформації та режимів доступу до неї тощо.

Визначення юридичного статусу машиночитаних носіїв облікової інформації та вихідних машинограм безпосередньо пов'язане із розв'язанням таких проблем:*

що вважати оригіналом документів;*

як оформляти копії з них (наприклад, для подання в адміністративні та судові органи);*

як в умовах інформатизації забезпечити можливість використання облікової інформації для зберігання і використання в архіві. Оригінал документа має відповідти запису на машинному носієві.

Оригіналом машинограми є перший за часом друкований екземпляр цього документа на паперовому носієві. На машинограмі, яка є копією документа на машинному носієві, додатково повинні бути представлені печатка чи штамп і відповідні підписи організації, яка здійснює перетворення документа в машиночитану форму. Якщо в оригіналі машинограми вносяться зміни, на ній повинні бути вказані обґрунтування змін, дата їх внесення, посада і підпис посадової особи, яка здійснила зміни.

Зміни оригіналу документа на машинному носієві може здійснювати лише організація, яка його створила, з обов'язковою реєстрацією змісту і обґрунтувань змін, а також особа, відповідальна за їхнє внесення.

Оскільки персональна відповідальність за юридичну повноцінність вихідних документів і вірогідність їхніх даних забезпечується особами, відповідальними за формування вихідної інформації, виникає питання про розподіл цієї відповідальності тих, хто надає інформацію, і тих, хто її опрацьовує.

Стосовно відповідальності за вірогідність даних автоматизованого обліку — це питання потребує дослідження.

Отже, з розвитком інформатизації з'являється можливість безпапе-рової технології обліку, при якій усі її дані формуються машинним шляхом і представляються лише на відеотермінальних пристроях ЕОМ. Чи можна вважати такий облік справжнім, чи потрібно пред'являти до нього вимоги юридичної доказовості, чи правомірно в сучасних умовах поступово або відразу ж відмовитися від паперової документації? Проблема потребує розв'язання.

Безпаперова технологія обліку в принципі можлива і реальна. Забезпечення юридичної обґрунтованості облікових даних, отриманих при безпаперовій технології їх формування, залежить від того, наскільки точно цих вимог дотримуються.

Щодо потреби збереження паперової форми вхідних і вихідних документів, то вона визначається передусім психологічним і юридичним факторами.

Джерелами облікових даних у кінцевому підсумку є люди, їхня діяльність. Якщо інформацію вперше формулює людина, то природним є її бажання зберегти письмову копію відомостей, які нею передаються, і повідомлень на випадок можливих непорозумінь або техногенних загроз (знищення, модифікації, перекручення інформації в автоматизованій системі).

Крім того, користувач облікових даних (можливо, керівник відповідного рівня) також часто бажає мати письмове підтвердження отриманої інформації. Це пов'язано з тим, що письмовий документ є традиційним юридичним доказом відповідальності за відповідність констатованого факту переданому повідомленню. До того ж паперові документи в окремих випадках зручніші у користуванні.

Психологічний аспект визначається також тим, що для традиціоналістів зникнення паперового документа може призвести до розладнання усієї інформаційної системи. Водночас використання поряд з традиційними (паперовими) документами електронно-обчислювальних носіїв і засобів опрацювання облікової інформації покликане удосконалити організаційні форми їх використання, істотно вплинути на зміст керування органом управління соціальною системою.

Список використаної та рекомендованої літератури

Калюжний Р. А., Цимбалюк В. С Розбудова держави та інформатизація державного управління // Розбудова держави. — 1994. — №2.

Каныгин Ю. М., Калитич Г. И. Основы теоретической информатики. — К.: Наук, думка, 1990.

Каныгин Ю. М. Информатизация управления: социальные аспекты. — К.: Наук, думка, 1991.

Катрич С. В. Процесс принятия решений и АСУ (организационно-правовой аспект проблемы). — М., 1980.

Кокорев В. И. Разработка и исследование системы моделей для унификации и стандартизации управленческих документов // Автореф. дисс. д-р техн. наук. — М., 1980.

Комп'ютерна злочинність: Навч. посіб. / П. Д. Біленчук, В. В. Бут, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, Б. В. Романюк, В. С.Цимбалюк. Київ: Атіка, 2001.

Копылов В. А. Вопросы информационного законодательства. — НТИ, 1995. — № 6.

Копылов В. А.