Складові частини і процес стратегічного управління підприємством
ПЛАН
1. Сутність та необхідність стратегічного управління, складові частини
2. Процес стратегічного управління, його головні етапи
3. Переваги стратегічного підходу до управління
Список використаної літератури
1. Сутність та необхідність стратегічного управління,
складові частини
Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище - організація». Більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління розглядає організацію як відкриту систему, котра постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього сере-довища: іншими організаціями, банками, організаціями, що на-лежать до соціально-політичних та економічних інституцій дер-жави, місцевих органів тощо і дає змогу організаціям підтри-мувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються.
Концепції існування та розвитку організацій у зовнішньо-му середовищі використовують різні підходи та моделі, сфор-мовані на базі різних теорій управління. Ще на початку XX сторіччя у перших працях з менеджмен-ту зазначалось, що планування є інструментом, який допома-гає у прийнятті управлінських рішень. Його мета - забезпе-чення нововведень та змін в достатньому обсязі, щоб адекват-но реагувати на зміни у зовнішньому середовищі [6, c.24].
Планування - необхідна передумова успішної реалізації будь-якого ділового починання організації. Як загальна функ-ція управління, планування є процесом підготовки на перс-пективу рішень про те, що, ким, як, коли повинно бути зроб-лено.
Сучасне розуміння розвитку економіки, передбачення май-бутнього організації можна охарактеризувати чотирма основ-ними етапами. Залежно від розвитку ринку комерційній діяль-ності фірм відповідає певна теорія управління організацією.
Товарна орієнтація ринку характеризується прагненням до покращення якості товарів без серйозного врахуван-ня потреб, смаків, бажань покупців. Теорією управлін-ня фірмою за таких умов є бюджетний контроль, що базується на внесенні поправок в обсяг і структуру до-ходів - витрат виробництва та збуту залежно від поточ-ної ситуації на ринку. В основі концепції бюджетного контролю лежить уявлення про загальну незмінність ос-новних умов і закономірностей на ринку. Коректування діяльності здійснюється лише час від часу, якщо назрі-ла необхідність.
Збутова орієнтація характеризується забезпеченням ма-ксимізації збуту за допомогою реклами та інших методів впливу на покупця з метою примусити його здійснити покупку. При такій орієнтації використовується довго-строкове планування, що грунтується на уявленні про мо-жливість прогнозувати забезпечення довгострокового приросту основних показників діяльності фірми. Про-цес планування передбачав визначення довгострокових змін обсягу продаж, рівня витрат, продуктивності праці та інших показників згідно з набутим досвідом та існу-ючими тенденціями, що зберігатимуться досить трива-лий час. Довгострокове планування пристосовує вироб-ничу діяльність до змін на ринку, які мають відбитись на комерційній активності фірми на найближчі 2-10 років.
Ринкова орієнтація діяльності фірм передбачає відбір товарів найвищої якості, що користуються найбільшим попитом і забезпечують максимум продаж саме цих товарів. У таких випадках використовується стратегі-чне планування.
Стратегічне планування вносить суттєві корективи в мето-ди управління, відкидаючи можливість керування діяльністю фірми виходячи з екстраполяції минулих тенденцій. Виникає необхідність вносити стратегічні корективи в поставлені за-вдання згідно зі змінами на ринку і аж до можливості прогно-зування виходу на ринок інших товарів. Ця управлінська кон-цепція робить акцент на умови ринку, особливо на умови кон-куренції та збуту, як на критерій управління. Ця концепція вже наближається до маркетингу, але в ній ринкові умови врахову-ються лише як фактори випадкових відхилень від виробленої стратегії, а стратегічний план прилаштовується до таких змін, але не передбачає заходів, що спроможні активно впливати на ситуацію ринку [2, c.51].
Періодичне коригування запланованої стратегії не може ви-рішити завдання відповідно до умов ринку виробничо-збутової діяльності фірми. Провідні сучасні фірми використовують систему стратегіч-ного управління, яка лежить в основі концепції маркетингу. Маркетинг розуміють як цілісну систему організації та управ-ління діяльністю підприємством, яка забезпечує максимальний збут її продукції, досягнення значної активності виробничої діяльності та розширення ролі ринку. Суть маркетингу можна сформулювати так: «Виробляти те, що безумовно знаходить збут, а не намагатися нав'язати покупцю те, що вироблено». Основна мета маркетингу конкретної організації (фірми) - за-безпечення максимальної рентабельності її функціонування, що може бути досягнуто лише в разі відповідності продукції фірми ринковим вимогам.
Залежно від умов комерційної діяльності кожна фірма ви-користовує відповідну теорію управління. Найпрогресивнішою є теорія стратегічного управління. Світова практика бізнесу показує, що більшість організа-цій, які досягли значних результатів в бізнесі, завдячує саме впровадженню системи стратегічного управління.
Будь-яка модель управління організацією базується на відповідній концепції. Концепція управління – це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування ор-ганізації, механізми взаємодії суб'єкта та об'єкта управління, характер взаємовідносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також необхідний ступінь урахування впли-ву зовнішнього середовища на розвиток організації.
Згідно з концепцією стратегічного управління аналіз зовні-шнього та внутрішнього середовища - необхідний елемент визначення місії та цілей організації. Стратегії в цьому випад-ку виступають як інструменти досягнення цілей, а для успіш-ної реалізації обраного стратегічного набору необхідно, щоб організація функціонувала відповідно до вибраної концепції управління.
Стратегічне управління - це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) орга-нізації та приводити їх у відповідність шляхом розробки та ре-алізації системи стратегій («стратегічного набору»). Концепція стратегічного управління лежить в основі стра-тегічного мислення і знаходить вираз у характерних рисах її застосування [1, c.18].
Характерні риси системи стратегічного управління певної організації залежать від взаємодії таких чинників:
галузевої приналежності;
розмірів організації (залежно від галузевих особливостей);
типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та
кооперації;
характерних рис виробничого потенціалу;
наявності (відсутності) науково-технічного потенціалу;
рівня управління;
рівня кваліфікації персоналу тощо.
2. Процес стратегічного управління, його головні етапи
Стратегічне управління