У противному випадку вони будуть затверджуватися до реалізації, будучи недостатньо аргументованими. Усі темпи змін зовнішнього середовища функціонування підприємств, що прискорюються, збільшують ризик підприємницької діяльності взагалі й інноваційної зокрема. З метою розподілу ризику необхідне формування портфеля товарів і послуг. Для цього потрібне створення інноваційної програми підприємства і постійний перерозподіл кошт із завершених проектів у ті, що розвиваються [3].
Розвиток і впровадження інновацій відбувається різними способами залежно від національних особливостей, галузі суспільного виробництва, розміру капіталу фірми та ін. Найбільш поширеними формами інноваційного бізнесу в світі є сьогодні венчурні підприємства. Але розвиток інноваційної діяльності обов’язково потребує підтримки з боку держави, яка провадить державне регулювання інноваційної діяльності, надає допомогу у розробці та впровадженні найбільш приоритетних напрямів НТП. Це особливо характерно для України, де велика кількість державних підприємств і організацій, що здійснюють розробку інновацій, сполучається з відсутністю зацікавленості приватних компаній в інвестуванні інноваційних проектів у зв'язку з високим ступенем ризику даної сфери і необхідністю великих капіталовкладень в умовах недостатнього розвитку кредитного ринку.
Список літератури
1. Гринев В. Ф. Инновационный менеджмент. – К.: МАУП, 2000. – 148 с.
2. Инновационный менеджмент / Под ред. С. Д. Ильенковой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 327 с.
3. Коробейников О. П., Трифилова А. А., Коршунов И. А. Роль инноваций в процессе формирования стратегии предприятия // / press / management / 2000-3/04.shtml.
4. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент. – СПБ.: Питер, 2002. – 400 с.