Які наслідки відкладання рішення проблеми?

Наскільки загрозлива ситуація нині?

Хто настійливо виявляє зацікавленість до ситуації?

Тенденції розвитку ситуації:

Яка ,тенденція (минуле—теперішнє—майбутнє)?

Стало краще чи гірше?

На підставі чого робимо висновки, що стало краще (гірше)?

Аналіз проблем. Проблема виникає тоді, коли дійс-ність не збігається з тим, що могло б бути (або що ми хотіли б мати). Відхилення дійсності від бажаного (мож-ливого) стану можуть бути як позитивними, так і нега-тивними. Однак характер проблеми не впливає на мето-дику аналізу її Схема аналізу проблем наступна.

Дефініція (визначення):

Що собою являють проблема і об'єкт, у якому вона виникла?

Яке відхилення (факт мінус дійсність чи факт мінус бажаний стан)?

Опис проблеми (є — немає):

Що?

Де?

Коли?

Скільки (об'єм, розмір)?

Особливості:

Через що «є» розходиться з «немає»?

Зміни:

Що змінилось через особливості?

Гіпотези:

Як могли вплинути ці зміни на відхилення? Можли-во у зв'язку з особливостями?

Перевірка (тест):

Якщо це є причиною, то чи пояснює вона «є» і «не-має»?

Розглянута вище схема стосується аналізу реальних проблем Більш складний процес аналізу можливих проб-лем, оскільки він здійснюється, як правило, щоб застра-хувати проект або план (рішення) від можливих неспо-діванок (вплив іншої сторони, порушення, стихія). Схема аналізу приблизно така. Спочатку виявляють критичні частини плану (рішення), які вивчають з погляду мож-ливих відхилень і причин їх. Потім розробляють превен-тивні заходи та готують можливі заходи на випадок відхилень. Оскільки потреба в цих заходах може виникнути несподівано (спонтанно), потрібно передбачити «пускач» (ключ), тобто момент початку превентивних (можливих) заходів.

Аналіз рішень. Аналітично-систематизаційний метод передбачає відхід від послідовності кроків, описаних ви-ще. При застосуванні цього методу заключним етапом прийняття рішення є його системний аналіз, який здійс-нюється у такій послідовності.

1. Визначають привід для рішення—мету (намір).

2. Розробляють цільову установку, тобто чітко визна-чають предмет рішення; що конкретно прагнуть досягти; які заходи є для цього.

3. Класифікують та оцінюють цільові установки ---встановлюють цілі, яких прагнуть досягти, їх обов'язко-вість, реальність, оцінюють бажані цілі.

4. Розробляють та зважують альтернативи - їх оці-нюють з погляду обов'язкових та бажаних цілей, відки-дають альтернативи, якщо, бажана (необхідна) ціль не може бути досягнута. Приймають попередній варіант рішення за показником ступеня досягнення цілі.

5. Виявляють негативні наслідки, ризик, оцінюють їх ймовірність та важливість.

6. Приймають остаточне рішення.

Метод ділових ігор. Однією з форм моделювання про-цесів та явищ, яка сприяє розробці оптимальних управ-лінських рішень, є ділова гра. Діловою називають таку імітаційну гру, яка за своїм змістом та способом прове-дення імітує діяльність керівників та фахівців і дає змо-гу проаналізувати (передбачити) комплекс причин (явищ, факторів), що зумовлюють зміни господарських ситуацій [9, с. 52].

Ділова гра на відміну від економіко-математичного моделювання не забезпечує «доказовості» оптимальності рішення. Проте вона дає можливість відобразити та вра-хувати в процесі розробки управлінського рішення різ-номанітні, у тому числі і неформалізовані, залежності. Застосування методу ділових ігор ефективне при розроб-ці рішень, пов'язаних з прогнозуванням господарських процесів на перспективу (15—20 років), коли необхідно дати точне, суворо доведене оптимальне рішення.

Список використаної літератури

Андрушків Б. М., Кузьмін О. Є. Основи менеджменту. – Львів: Світ, 1995. – 226.

Важицький Ф. Управління в умовах стратегічних невизначеностей: основні методи і засоби // Регіональна економіка. 2001. - №2. – с. 147 – 150.

Жигалов В. Т., Цикановська Л. М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. – К.: Вища школа., 1995. – 223. – іл.

Кредісов А. І. та ін. Менеджмент для Керівників. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1996. – 556 с.

Мескон М. Х. Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменту: Пер. С. Англ. – М.: Дело, 1995. – 704 с.

Ніпіаліді О. Прийняття управлінських рішень, аналітичний і інформаційний аспект // Наукові записки. 2001. - №7. – с. 176 – 178.

Практический менеджмент. Методы и приемы деятельности руководителя / Авт – сост. Н. Е. Сальков. – Д. – «Станкер», 1998. – 448 с.

Тарнавська Н. П., Пушкар Р. М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456 с.

Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 351 с.

Шегда А. В. Основи менеджмента: Учебное пособие. – К. – Издательство «Знания», КОО, 1998. – 512 с.