Серед напрямків здійснення менеджменту виділяють виробничий та фінансовий менеджмент.

Виробничий менеджмент — сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом, яка має на меті підвищення його ефективності та збільшення прибутку. Він має п'ять складових: формування і функціонування виробничих систем, менеджмент виробничого процесу, менеджмент виробничих фондів, менеджмент якості, менеджмент створення та освоєння нової продукції.

Фінансовий менеджмент - це система принципів, засобів та форма організації грошових відносин підприємства, спрямована на управління його фінансово-господарською діяльністю, в яку входять:

+ розроблення та реалізація фінансової політики підприємства;

+ інформаційне забезпечення (складання та аналіз фінансової звітності підприємства);

+ оцінка інвестиційних проектів і формування "портфеля інвестицій";

+ поточне фінансове планування та контроль.

Головною метою фінансового менеджменту є раціональне використання ресурсів для створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов'язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу.

Розвиток маркетингу

Вирішенню проблем збуту, з якими зіткнулися закордонні організації в результаті "вибуху" технологічних можливостей, запропонованих наукою і технікою після закінчення другої світової війни, сприяв маркетинг. У нього, як і в менеджменту, існує багато трактувань. Щодо фармацевтичної галузі найбільш прийнятним є визначення, що фармацевтичний маркетинг - це управлінська діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей фармацевтичного підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів у лікарських засобах та виробах медичного призначення. При цьому під потребою доцільно розуміти відчуття нестачі якісного рівня життя внаслідок патологічних змін стану чи функцій організму людини, яке прийняло конкретну форму відповідно до культурного рівня та особистості індивіда, а під попитом-потребу, підкріплену купівельною спроможністю, тобто це ті ліки, які споживачі готові і можуть купити за певною ціною протягом певного проміжку часу.

Маркетингова діяльність починається з комплексного дослідження ринку, внаслідок чого оцінюються ринкові можливості, за допомогою сегментації ринку ведеться пошук можливих споживачів. Після того здійснюється позиціонування продукції на ринку. Прийнявши рішення стосовно позиціонування, підприємство опрацьовує систему засобів маркетингу, яка визначається як комплекс маркетингу, або маркетинг-мікс.

З огляду на сучасну теорію маркетингу його комплекс складається з п 'яти елементів -5Р, тобто це сукупність засобів (продукт, ціна, розподілення, просування, персонал), які підприємство використовує для впливу на цільовий ринок, маючи на меті домогтись бажаного реагування з його боку.

Маркетинг виник, виділившись із загальної економічної теорії як сфера прикладної економіки, що пов'язано з аналізом системи розподілу, і характеризується довгим еволюційним шляхом.

На першому етапі еволюції (початок XX ст. - 40-і pp. XX ст.) він асоціюється зі збутом і носить назву збутового маркетингу. У 1901 р. у Гарвардському, Іллінойському і Мічиганському університетах США розпочали читати самостійний курс маркетингу, який передбачав характеристику прийомів збутової діяльності промислових підприємств, операцій роздрібних та оптових торговців і організацію реклами.

Другий етап розвитку маркетингу (50-і - перша половина 70-х pp. XX ст.) пов'язаний з виникненням нових виробництв на основі науково-технічного прогресу, розвитком транснаціональних компаній. Основна ідея маркетингу - орієнтація на ринок, на споживача. Його трактують як управлінський маркетинг, тобто як концепцію, що орієнтована на динаміку ринку, зміну попиту на товари і послуги.

На третьому етапі еволюції (з другої половини 70-х pp. XX ст.) маркетинг стає комплексним, системним. Розглядаючи його з позицій системного аналізу, виділяють особливості розвитку: орієнтація на довгостроковий комерційний успіх, активний вплив на поведінку споживача, інноваційна діяльність, використання методів маркетингу не тільки на ринку споживчих товарів, але й на ринку засобів виробництва, ринку послуг в некомерційній сфері: соціальній, політичній та освітній.

Чи був маркетинг у до ринкову епоху нашої держави? У ті часи під ним розуміли опрацьовану в капіталістичних країнах систему управління діяльністю організацій стосовно

розробки, виробництва і збуту товарів або надання послуг на основі вивчення ринку і реальних запитів і потреб споживачів. Незважаючи на те, що ідеологами маркетингу і керівниками капіталістичних організацій, на думку соціалістичних ідеологів, керувало не піклування про споживача, а турбота про максимальний прибуток, практичні методи маркетингу, у т.ч. методи управління розробками і виробництвом, комплексного дослідження ринку, цікавили спеціалістів соціалістичних країн. З одного боку, їх необхідно було знати в умовах розширення міжнародної торгівлі як методи, якими керувалися контрагенти, з іншого - вони могли бути корисні і при вирішенні власних проблем, пов'язаних з плануванням асортименту продукції, впливу на ринок споживачів тощо.

Одночасно маркетинг при соціалізмі застосовувався на рівні держави, тобто економіки країни в цілому, що характеризує його як макромаркетинг. Так держава закріплювала за собою основну маркетингову функцію — дослідження ринку, а також безпосередньо і жорстко регулювала всі елементи комплексу маркетингу підприємств. При цьому такий різновид маркетингу, як макромаркетинг, при соціалізмі не тільки існував, а й набув перебільшеної ваги і значення. Гіпертрофований макромаркетинг, як необхідний складовий елемент централізованої економіки, призвів до дефіциту одних різновидів продукції, у т.ч. лікарських засобів, при одночасно нереалізованих залишках інших. Це довело, що макромаркетинг без мікромаркетингу є неефективним, а у співвідношенні "макромаркетинг - мікромаркетинг" первинним і базовим є мікромаркетинг, тобто маркетинг на рівні підприємства, якого при соціалізмі не було і не могло бути.

Розвиток логістики

Логістика з'явилася внаслідок критичної ситуації з енергоносіями та іншими ресурсами, автомобілізації та модернізації транспорту, появи персональних комп'ютерів, удосконалення засобів зв'язку, глобалізації економіки, а також зростання "вередливості" споживачів. Логістику доцільно розглядати як упорядковану сукупність знань, а також цілеспрямовані дослідження