Таблиця 1.5. Десять управлінських ролей менеджера за Мінцбергом

Відмінності між менеджером та підприємцем полягають в тому, що менеджер є найманою робочою силою, залученою на певні умовах для здійснення управлінської діяльності. Він зорієнтований на виконання плану і досягнення ефективності наявних у його розпорядженні ресурсів, приймає рішення та докладає всіх зусиль для його виконання. Менеджер залучає ресурси з метою забезпечення роботи підрозділів, тому зацікавлений у нагромадженні та накопиченні фондів. Він використовує ту організаційну структуру управління, яка склалась і мас ієрархічну природу. За свою роботу отримує заробітну плату Підприємець противагу менеджеру, започатковує певну справу, відкриває підприємство, виступає в ролі власника, інвестора. засновника, і використовує свої або позичені фінансові кошти та інші ресурси. Він зорієнтований на пошук нових можливостей, ризикує, п може замінити ідею, яка виявилась нежиттєздатною; залучає ресурси для досягнення встановленої мети виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, лізинг тощо. Підприємець виступає власником або розпорядником ресурсів І майна органи віддає перевагу горизонтальним організаційним структурам управління, які спираються на неформальні зв'язки. Отже, основні відмінності між менеджером та підприємцем полягають у їх формальному статусі, виробіничо-господарської орієнтації, шляхах здійснення задуманого, залученні ресурсів, у сфері матеріальних інтересів м відношенні до побудови організації. Кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером полягає у тому, що підприємець генерує ідею (паприк створення аптеки), впроваджує її за власні або позичені кошти у життя (засновує підприємство з роздрібненої реалізації лікарських засобів, фінансує увесь цей процес) та наймає менеджера для керівної роботи, а останній - здійснює управління організацією, яку створив підприємець.

У певній мірі ролі менеджера і підприємця можуть перекликатись. Менеджер може відкріпи свою справу І стати підприємство. Але підприємець, який не має відповідної спеціальної освіти, не може очолювати організацію у галу я фармації Ролі менеджера та підприємця можуть співпадати тільки тимчасово, тобто через певний час функції працівника конкретизуються і він за відповідну позицію в організації. Щодо тривалого суміщення ролей "підприємець-менеджер", ти ці можливо тільки в умовах невеликих фармацевтичних підприємств. Соціально-етичні аспекти менеджменту

Лауреат Нобелівської премії Фрідман підкреслював, що роль бізнесу у суспільстві полягає у використанні енергії підприємців, менеджерів, інших працівників, а також ресурсів у діяльності, яка направлена на збільшення прибутку, за у виконання правил гри (законодавчих актів, чесного слова тощо) та участі у відкритій конкурентній боротьбі без обману шахрайства. Крім здійснення безпосередньої виробничо-господарської діяльності, перед підприємцями та менеджерами постають проблеми соціальної відповідальності та соціальної етики. Кожна організація використовує у своїй діяльності матеріал фінансові та трудові ресурси держави і тому несе відповідальність перед суспільством. Саме з ціп причини вона повинна спрямовувати частину своїх доходів та зусиль на благо і вдосконалення суспільства (різноманітними соціальними шляхами) У менеджменті виділяють два види відповідальності - юридичну та соціальну.

Юридична відповідальність - це виконання конкретних державних законодавчих актів, інструкцій, норм тощо які визначають, що організація може робити, а що ні.

Соціальна відповідальність - це добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації. Визнання підприємцями та менеджерами соціальної відповідальності і відповідне їх реагування мас свої переваги і недоліки. Соціальна відповідальність забезпечує такі переваги:

* забезпечує довгострокові перспективи; 4 змінює потреби суспільства;

* допомагає розв'язувати соціальні проблеми, в тому числі і своїх працівників;

* формує норми моралі в організації;

* створює доброзичливі відносини між підприємцями (менеджерами) та іншими членами суспільства.

Недоліками є:

* порушення принципу максимізації прибутку;

* зростання собівартості за рахунок збільшення витрат на соціальні потреби;

* неможливість забезпечення високого рівня підзвітності суспільству:

* невміле задоволення соціальних потреб, тобто непрофесіоналізм;

* застосування соціальної відповідальності тільки для рекламних цілей. Підприємці та менеджери повинні вибирати таї варіант соціальної відповідальності,

який забезпечує переваги і сприяє усуненню чи послабленню недоліків.

Соціальна відповідальність є похідною тих особистих цінностей, які випливають із етики менеджерів та підлеглих працівників. Суспільство, будь-яка організація чи група працівників визначає свою етику поведінки. Під етичною поведінки слід розуміти сукупність вчинків та дій людей, які відповідають тим нормам моралі, свідомості чи порядку, що склалися суспільстві, або до яких воно прямує.

В процесі підприємницької діяльності зустрічаються випадки відхилення від суспільних норм, що, власне, і є неетичною поведінкою. Причинами неетичної діяльності можуть бути:

* конкурентна боротьба;

* бажання мати великі прибутки;

Ф невміле стимулювання керівників за етичну поведінку;

* зменшення значення етики у суспільстві;

* бажання досягнути цілі та виконати місію організації будь-якою ціною;

* неетична поведінка партнерів (суміжників, засновників, постачальників тощо);

* виникнення конфліктних, стресових та інших подібних явищ в організації; » невдалий підбір та невміле застосування стилів керівництва в організації;

* занадто складна система розроблення та прийняття рішень в організації тощо. Сучасний менеджмент пропонує такі заходи забезпечення етичної поведінки:

І. Запровадження етичних норм, які відображають систему загальних цінностей, суспільних уподобань та правил етики працівників організації. Наприклад, етичними нормативами забороняються хабарі, подарунки, порушення законів, не закот виплати політичним організаціям, необґрунтовані вимоги, розкриття секретів фірми, використання забороненої інформації тощо. Західний спеціаліст Тім Граут-Сміт підкреслює, що інстинкт наживи слід стримувати етичними нормами, сі ворсин високоморального клімату у бізнесі. У розвинених країнах ці підходи сьогодні переважають. Так, великі корпорації посилено афішують свою турботу про навколишнє середовище, створюють механізм "екологічної безпеки". Особливо це стосується хімічних, фармацевтичних, нафтопереробних та інших підприємств зі шкідливим виробництвом. Деякі компанії піл впливом норм етичної поведінки відмовляються навіть від вигідної експлуатації робочої сипи в країнах, що розвиваються.

2. Впровадження комітетів з етики,