2.2.2 Матеріальне стимулювання співробітників підприємства, які займаються формуванням норм

А) Якісна складова

У деяких випадках процес формування норм вимагає великих зусиль, у тому числі і розумових. Варто пам'ятати, що в цей процес включаються, так чи інакше, мінімум чотири структурних підрозділи підприємства, а саме постачання, виробництво, склад і власне самі нормувальники які, як правило, обліковуються по конструкторському або технологічному відділу. Тому для досягнення результату може виявитися недостатньо старанності і акуратності самого нормувальника, необхідна ще зацікавленість у результаті тих людей, що прямо не зв'язані з виконанням даної робота, необхідна їхня всебічна допомога. Як правило тут існує єдине рішення,– матеріальна зацікавленість. Варто врахувати, що в даному розділі описаний один з перших етапів впровадження інформаційної системи, а тому можна зробити висновок, що жодна з мотиваційних систем до зав'язаних в процес формування норм відділів на даному етапі не застосовується. Тому запропонована нижче система матеріального стимулювання до визначеного моменту може застосовуватися до усіх з перерахованих вище відділів підприємства. Суть запропонованої системи полягає в тому, що премія виплачується за зближення загальних нормативів із загальними реальними видачами по підприємству за визначений проміжок часу. Для того, щоб мати представлення про якість проробленої роботи досить скласти один звіт з 5 стовпчиків у якому буде представлена вся необхідна інформація, що характеризує якість роботи нормувальників. У першому стовпчику розраховується загальна нормативна потреба в матеріалах по всім запущеним у виробництво і відбитим в інформаційній системі партіям продукції, що випускаються, за визначений проміжок часу. При цьому премія виплачується за результатами роботи саме за даний проміжок часу. Величина встановлюваного розрахункового проміжку часу повинна залежати від середнього терміну виготовлення партій виробленої продукції на підприємстві, чим більше середній проміжок виготовлення, тим більше повинний бути встановлюваний розрахунковий проміжок часу. З переліку розрахункових матеріалів повинні бути виключені ті матеріали, по яких в інформаційній системі неможливо довідатися реальний складський залишок. В другому стовпчику розраховується загальна реальна видача матеріалів на запущені у виробництво партії і передані матеріали співробітникам підприємства, що відповідають за процес виготовлення. Слід зазначити, що в деяких випадках видача матеріалів на виробництво конкретної продукції (як правило, через їх фізичні й експлуатаційні характеристики) не можлива, тому передача таких матеріалів йде в цілому на визначених матеріально відповідальних осіб. Така ситуація не дозволяє абсолютно точно відстежити точність збігу норм і реальної видачі матеріалів тому для більшої точності розрахунку часовий розрахунковий проміжок варто зрушити вперед на величину яка враховує той факт, що видача матеріалів на запущені у виробництво партії виробів наприкінці розрахункового періоду ще якийсь час продовжується в новому розрахунковому проміжку часу. Цю величину можна вказати вручну і вона повинна дорівнювати одній другій середнього проміжку часу необхідного на повне відновлення циклу виробництва. Якщо видача матеріалів відбувається на конкретну продукцію, то програма на дату видачі