1. Рішення є елементом зворотного зв'язку в системі управління. Усвідомлення цієї аксіоми як особливості дає можливість зробити такі теоретичні та практичні узагальнення:*

рішення — це своєрідна субстанція зв'язку у формі інформації, який забезпечує нормальну реалізацію процесу в системі управління;*

інформація на вході блоку ухвалення управлінських рішень виступає у формі управлінського завдання, інформація на виході цього блоку — рішення, яке формулюється у вигляді команди для впливу на об'єкт;*

у вигляді елемента зворотного зв'язку управлінське рішення тісно пов'язане з управлінським контролем, з одного боку, і управлінським впливом, координацією — з другого.

Реальне управлінське рішення не може обмежуватися лише теоретичним розв'язанням проблеми, воно мусить також відповідати на практичне запитання як реалізувати ухвалення та як проконтролювати його виконання.

Розібратися на теоретичному рівні в усіх проблемах практики методів ухвалення рішень можна тільки з усвідомленням положень теорії систем, зокрема її складової — теорії гіперсистем. Відповідно до положень теорії гіперсистем і теорії ієрархії понятійного ряду із зазначених положень випливають постулати такого порядку:*

ухвалення рішення — прерогатива керівника, який розглядає запропонований варіант рішення з позиції особи, яка функціонально зобов'язана довести це рішення до виконавця, а також забезпечувати контроль виконання;*

зазначений вище постулат змушує керівника не лише вибирати засоби впливу та засоби контролю, а й розглядати варіанти

рішень з боку їх практичного впровадження при конкретних обставинах і наслідках реалізації (оптимальність рішення).

2. Далі аспект організаційно-управлінський (тектологічний). Розглянемо постулати тектології щодо організації управлінських рішень:*

рішення в управлінні носить організуючий характер;*

рішення повинне враховувати організацію його виконання. Тобто водночас з чисто технічними завданнями керівник вирішує й

організаційні.

3. При формуванні управлінського рішення слід враховувати положення теорії ймовірності:*

рішення в управлінні приймаються в умовах дії фактора часу;*

неврахування вимог часу може призвести до припинення зворотного зв'язку в управлінні;*

фактор часу є одним із визначених при організації праці в процесах ухвалення управлінських рішень;*

з фактором часу пов'язані вимоги оперативного проходження інформації, швидкості її опрацювання.

4. Базуючись на постулатах теорії варіативності, можна зазначити, що рішення в управлінні ухвалюються з певним ступенем ризику.

Тобто фактор часу та фактор ризику при ухваленні управлінських рішень перебувають у постійній діалектичній суперечності. Спрямованість керівника до ухвалення рішення з меншим ступенем ризику призводить до збільшення витрат часу на його підготовку. Виникає ризик несвоєчасного ухвалення ефективного управлінського рішення. Особливо це впливає на вибір варіанта рішення. За певних обставин часу, з метою зменшення ентропії (невизначеності), якщо можливо, слід здійснювати резервування часу перед реалізацією рішення його варіативну експериментальну перевірку на рівні абстрактного моделювання. Зазначений захід є важливим чинником для ухвалення рішень, які мають характер стратегічних і тактичних. Щодо оперативних рішень, у більшості випадків вони ухвалюються на засадах евристики.

Ризик в ухваленні оперативного управлінського рішення визначається трьома головними чинниками, сформованими на засадах евристики:*

обмеженістю часу на підготовку та ухвалення управлінського рішення;*

недостатністю інформації;*

недостатністю повноти з'ясування проблеми.

Емпірично визначено, що неповнота з'ясування проблеми (її ентропія) найчастіше пов'язана з недостатністю часу для повного збору та опрацювання інформації. В історичному аспекті можна зазначити, що в усі часи цей фактор висить дамокловим мечем над всіма керівниками незалежно від рівня ієрархії управління соціальними системами. Компенсатором його є знання, досвід, інтелектуальний потенціал і, звичайно, такі ненаукові явища, як натхнення, пророцтво, фортуна, удача, талан. Зазначені поняття — це категорії мистецтва ухвалення управлінських рішень, про які не слід забувати при формуванні науки — теорії рішень.

Ці попередні міркування загальнотеоретичного характеру підводять нас до потреби розглянути ті передумови, які дають змогу дослідити питання про теоретико-практичну діяльність використання нових інформаційних технологій у процесі підготовки і ухвалення управлінських рішень.

Передусім маються на увазі проблеми інформаційного забезпечення процесу ухвалення управлінських рішень як найважливішої передумови ефективності автоматизації інформаційно-аналітичної потреби управління.

Список використаної та рекомендованої літератури

Калюжний Р. А., Цимбалюк В. С Розбудова держави та інформатизація державного управління // Розбудова держави. — 1994. — №2.

Каныгин Ю. М., Калитич Г. И. Основы теоретической информатики. — К.: Наук, думка, 1990.

Каныгин Ю. М. Информатизация управления: социальные аспекты. — К.: Наук, думка, 1991.

Катрич С. В. Процесс принятия решений и АСУ (организационно-правовой аспект проблемы). — М., 1980.

Кокорев В. И. Разработка и исследование системы моделей для унификации и стандартизации управленческих документов // Автореф. дисс. д-р техн. наук. — М., 1980.

Комп'ютерна злочинність: Навч. посіб. / П. Д. Біленчук, В. В. Бут, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, Б. В. Романюк, В. С.Цимбалюк. Київ: Атіка, 2001.

Копылов В. А. Вопросы информационного законодательства. — НТИ, 1995. — № 6.

Копылов В. А. Информационное право: Учеб. пособие. — М.: Юристъ, 1996.

Краснянский В. Э. Правовая информация в системе государственного и хозяйственного управления. — Л., 1995.

Лисюченко В. П., Цимбалюк В. С, Гуцалюк М. В. Управління органами внутрішніх справ: Довідник. — К.: УАВС, 1996.

Логоша В. А., Шаркович В. Г., Дегтярева Т. Д. Методы и модели совершенствования организационных структур. — М., 1988.

Ложе И. Информационные системы: Методы и средства: Пер. с фр. / Под ред. К. Л. Горфана, Т. В. Молчановой. — М., 1979.