достатність оборотних коштів під-приємства для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 — 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кц стає меншим за 1,0, струк-тура балансу вважається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л ) визначається як від-ношення суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (III розділ активу балансу) до короткострокових зо-бов'язань (підсумки II і III розділів пасиву балансу).
Де Кабс.л — коефіцієнт абсолютної ліквідності;
Гк — грошові кошти, грн.;
Kв — короткострокові вкладення,грн.;
Ук.з — сума короткострокових зобов'язань, грн.
Показник характеризує негайну готовність підприємства погаси-ти свою заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 — 0,35. За значення меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним.
3. Етапи формування політики управління запасами. Обчислення залежності товару від обсягу замовлення
Своєчасне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, залежить від величини і комплектності виробничих запасів на складах підприємства.
Виробничі запаси – це засоби виробництва, які поступили на склади підприємства, але ще не вступили у виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечити відпуск матеріалів в цехи і на робочі місця у відповідності з вимогами технологічного процесу. Треба відмітити, що на створення запасів відвертається значна кількість матеріальних ресурсів.
Зменшення запасів скорочує розходи по їх утриманню, знижує витрати, прискорює обертання обігових коштів, що в кінцевому результаті підвищує прибуток і рентабельність в-ва. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів.
Управління виробничими запасами виконує наступні функції:
Розробка норм запасів по всій номенклатурі матеріалів, які використовуються на підприємстві
Правильне розміщення запасів на складах
Організація діючого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття мір для підтримки їх стану
Створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісного і якісного зберігання
Нормування виробничих запасів – це визначення їх мінімального розміру по видах матеріальних ресурсів для безперебійного забезпечення в-ва. При нормуванні виробничих запасів спочатку визначається норма виробничих запасів в днях, а потім в натуральному і грошовому виразі.
Норма запасу в днях встановлюється на основі слідуючих даних:
Знаходження матеріалів в дорозі (транспортний запас) визначається як різниця між часом проходу вантажу від поставщика до споживача і часом обороту платіжних документів Нтр
Приймання, розвантаження, складування і аналіз якості поступивших матеріалів – підготовчий запас. Визначається на основі розрахункового або фактичного часу за звітний період, скоректованого з врахуванням організаційно-технічних міроприємств по механізації вантажно-розвантажувальних робіт Нп
Технологічна підготовка матеріалів до в-ва – технологічний запас утворюється в тому випадку, якщо до початку в-ва потрібна попередня обробка матеріалу, визначається на основі нормативів часу для даних операцій Нт
Перебування матеріалів на складі – поточний запас, який задовільняє поточну потребу в-ва, забезпечує ритмічну роботу між поставщиками. Визначається множенням середньодобової норми потреби в матеріалах на плановий інтервал між двома поставками Нпот
Резерв на випадок перебоїв у забезпеченні і збільшенні випуску продукції (строковий або гарантійний запас). Характеризує відносну постійну величину і відновлюється після наступної норми матеріалів. Норматив страхового запасу визначається по інтервалу відставання поставок або фактичних даних про поступлення матеріалів Нс
Ндн = Нтр + Нп + Нт + Нпот + Нс
Норматив виробничих запасів в натуральному виразі по кожному виду матеріальних ресурсів визначається
Ннат = Ндн • Мдн
Мдн – одноденний розхід в натуральному виразі
Норматив у вартісному виразі або норматив власних обігових коштів на сировину, матеріали визначається
Нст = Нд • См = Ндн • Мдн • Ц
Головна мета менеджменту товарно-матерiальних запасiв визначення i пiдтримання їх на рівні, який завжди може забезпечити виконання замовлень клiєнтiв. Однак слiд пам'ятати, що у запасах зв’язуються кошти фiрми. Вартiсть утримання запасiв – це втрачені можливостi для iнвестицiй.
Ідеальний варіант щодо розміру товарно-матеріальних запасів – це їх постійне поповнення у розмірі щоденної виробничої потреби. Але така ситуація є досить рідкою на вітчизняних підприємствах. І отже потрібно вирішувати питання: “Коли і наскільки слiд збiльшувати рiвень запасiв?”
Вирішуючи це питання слід враховувати, що створення запасів пов’язано:
по-перше, з витратами на організацію збереження, а також з втратою матеріалів через їх псування і т.п.;
по-друге, з втраченою вигодою від неучасті в альтернативних проектах.
Отже, запаси слiд збiльшувати тодi, коли користь вiд цього перевищує вартiсть утримання додаткових запасiв.
Приклад:
Припустимо, що компанiя змогла б отримати 10000 грн. за рахунок збiльшення замовлень на товар, при цьому її середнiй запас зростає з 450тис. грн. до 600тис. грн. Якщо фiрма має можливiсть заробляти 16%,вкладаючи свої грошi, то чи буде прийнятою пропозицiя пiдвищити рiвень запасiв?
Розв’язок:
Порiвняємо додатковий прибуток 10000 грн. з прибутком, який мала б фiрма вiд iнвестування грошей, що будуть додатково вкладенi у запаси (150000 грн.). Оскiльки вартiсть утримання додаткового запасу, у сумi 24000 грн. (0,16 х 150000 грн. = 24000), перевищує економiю 10000 грн., робимо висновок, що пiдвищення рiвня запасiв не вигiдно. У випадку передбаченого пiдвищення фiрма матиме збитки у сумi 14000 грн. (24000 грн. – 10000 грн.).
Менеджери підприємств повинні постійно визначати оптимальний об’єм фінансових ресурсів, що вкладаються у виробничі запаси, щоб мінімізувати загальні витрати.
Оптимальний обсяг замовлень – це кiлькiсть товару, який забезпечує мiнiмальнi витрати на органiзацiю замовлення i на зберiгання запасiв.
Витрати на замовлення включають заробiтну плату працiвникiв вiддiлу постачання, витрати на комп’ютерну обробку iнформацiї та iнш. Чим частiше робляться замовлення, тим бiльші витрати на їх пiдготовку i виконання.
На рис.2. показана загальна залежнiсть мiж величиною замовлень (кiлькiсть одиниць у кожному замовленнi) i витратами на органiзацiю замовлень.
Рис. 2. Залежнiсть мiж величиною замовлень i