При розрахунках беремо до уваги, що нормативний коефіцієнт Вн = 0,15.

Собівартість одиниці продукції в наведеній формулі є сумою витрат, що змінюються, а не цехова або фабрично-заводська, і тим більше оптова ціна підприємства. Отже, якщо із застосуванням запропонованої нової вимі-рювальної техніки змінюються і витрати (на матеріали – См, заробітну плату – Сз, електроенергію - Се тощо), то собівартість буде сумою відповідних статей витрат:

Розрахунок приведених витрат за варіантами, пов'язаними з виробниц-твом та експлуатацією нових видів вимірювальної техніки, дає можливість достовірно визначити річний економічний ефект. Найбільш ефективним буде той варіант нової вимірювальної техніки. Із впровадженням якого буде досягнуто мінімальних сум витрат на виробництво того чи іншого пристрою, для виготовлення якого впроваджуються нові методи чи засоби нової техніки, чим буде забезпечено економію на цих витратах.

На аналізованому підприємстві ВАТ “Перечинський ЛХК” показник річної економічної ефективності по цеху №1 становить:

Е = ((84 – 75) – 0,15 (31011-29400)) х 2300 = - 534980.

По цеху №2: Е = ((65-63) – 0,15 (3445-3420)) х 3200 = - 5600.

По цеху№3: Е = ((140-135) – 0,15 (41200-37560) х 1655 = - 89355.

Якщо впровадження нової вимірювальної техніки не потребує новіїх капіталовкладень, тобто К1 = К2 = 0, то економічну ефективність можна обчислити за формулою:

Так вираховується економічна ефективність впровадження нової вимі-рювальної техніки, наприклад, де використовуються спеціалізовані пристрої для потреб виробничого контролю, коли одні типи ЗВТ змінюються більш ефективними і дешевими, впровадження яких не потребує додаткових капіталовкладень.

Аналогічним методом розраховується також економічна ефективність від впровадження стандартизації, тобто співставленням витрат до і після введення нових стандартів.

У міжнародній практиці, як загальні вказівки щодо МЗ лабораторій МС, використовуються вимоги стандарту ISO 10012-1:1992 «Вимоги до забезпечення якості вимірювального обладнання. Частина 1. Система метроло-гічної відповідності вимірювального обладнання».

В цьому стандарті встановлені основні характеристики щодо викори-стовуваної постачальником системи підтвердження свого вимірювального обладнання. Він поширюється на лабораторії, які використовують систему якості згідно до настанови ISO/IEC 25:1990, в т.ч. на калібрувальні лабора-торії, постачальників продукції та послуг, які використовують систему якості, що передбачає застосування результатів вимірювань для доказу відповідності продукції та послуг встановленим вимогам, інші організації які використовують результати вимірювань як доказ відповідності встановленим вимогам.

Метрологічним підтвердженням відповідності ЗВТ є сукупність опе-рацій для підтвердження того, що це ЗВТ відповідає вимогам при його використанні за призначенням. Воно, серед іншого, передбачає калібрування та необхідне юстування або ремонт з подальшим повторним калібруванням, а також усі необхідні види пломбування та етикетування. Вимірювальним обладнанням є усі ЗВТ, СЗ. допоміжні пристрої з Інструкціями (рекомендаціями), які необхідні для виконання вимірювань. У стандарті розглядається лише те вимірювальне обладнання, що використовується при випробуваннях і контролі.

Список використаної літератури

Азамат І.М., Дудич І.І., Молнар О.Б., Фединець М.І. Техніко-економічні показники якості продукції // В н.-т. зб. - К. - Ужгород, 1998. - №14. - С. 17-24.

Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є.Основи менеджменту. — Львів: Світ, 1995.

Бойцов В.В. Основы стандартизации. - М.: Изд-во стандартов, 1988.

Боумэн К. Основы стратегического менеджмен-та: Пер. с англ. — М.: Банки и биржа: ЮНИТИ, 1997.

Величко О.М., Гало М., Дудич I.I., Молнар Ш.Б. Основи управління виробництвом та якістю продукції. – Ужгород: УжНУ, 2001.

Величко О.М., Дудич І.І. Основи метрології, стандартизації та контролю якості. Навчально-методичний посібник. — Ужгород: Видав. центр УжДУ, 1998.

Величко О.М., Дудич І.І. Стандартизація і контроль якості. Програма, методичні вказівки, план практичних занять і теми контрольних робіт для студентів економічних спеціальностей. - Ужгород: УжДУ, 1997.

Кардаш В.Я. Стандартизация и управление качеством. - К.: Вища школа, 1985.

Столярчук П.Г., Куць В.Р. Деякі погляди на можливість досконалення методів оцінювання якості продукції. Науковий вісник. – Ужгород: Ужгород 2001.

Тарнавсъка Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика. — Тер-нопіль: Карт-Бланш, 1997.

Терещенко В.Й. Организация й управление.— М.: Экономика, 1965.

Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. — К.: Товариство "Знання", КОО, 1998.