Змішаний стиль передбачає співвідношення розглянутих вище стилів. Ліберальний, авторитарний та демократичний стилі можуть переважати в того або іншого керівника, але ніколи не досягають абсолюту, так же як і в природі не існує чистих холериків, флегматиків, сангвініків та меланхоліків і розглянуті вище темпераменти завжди виявляються у людині в певній пропорції з перевагою одного з них.

Сучасному рівню розвитку техніки, організації та економічних методів проведення виробництва в найбільшій мірі відповідає демократичний стиль керівництва. [10,с.165]

Характеристика різноманітних стилів керівництва приведена в табл. 1.1

Стилі керівництва | змішаний | Одноосібно або колегіально залежно від ситуації | Виходячи із ситуації наказує, пропонує, погоджує | Найчастіше розподіляє відповідальність між собою й підлеглими | Придушує, коли впевнений у правоті, заохочує, якщо потрібно колегіальне рішення | Нерегулярно займається підбором кадрів і без чіткої системи | Намагається бути в курсі сучасних проблем, періодично підвищує кваліфікацію | Найчастіше залежить від темпераменту, переважно комунікабельний | Переважно доброзичливий | Підтримує формальну дисципліну, хоча, іноді „покриває порушення” | В залежності від ситуації й рівня підлеглих застосовує різні способи

ліберальний | Чекає вказівок від керівництва або рішення наради | Просить, просить | Знімає із себе всяку відповідальність | Віддає ініціативу в руки підлеглих | Підбором кадрів не займається | Поповнює свої знання й заохочує це серед підлеглих | Вступає в контакт із підлеглими тільки з їх ініціативи | М’який, покладливий | Не вимагає дотримання формальної дисципліни, терпимо до порушень | Найчастіше користується винагородою

демократичний | Перед ухваленням рішення радиться з підлеглим | Пропонує, просить | Розподіляє відповідальність відповідно до переданих повноважень | Заохочує, використає в інтересах справи | Підбирає ділових, грамотних працівників | Постійно підвищує свою кваліфікацію, ураховує критику | Дружньо настроєний, любить спілкування | Рівна манера поводження, постійний самоконтроль | Прихильник розумної дисципліни, здійснює диференційований підхід до людей | Використає різні види винагороди й покарання

авторитарний | Одноосібно вирішує питання | Наказує, розпоряджається, командує | Бере на себе або перекладає на підлеглих | Придушує повністю | Боїться кваліфікованих працівників, намагається від них позбутися | „Все знає й уміє”, рідко підвищує кваліфікацію | Тримає дистанцію, не товариський | Жорсткий, диктується настроєм | Прихильник формальної, твердої дисципліни й строгого розпорядку | Уважає покарання основним методом стимулювання, заохочує обраних тільки по святах

Параметри взаємодії керівника з підлеглими | Методи прийняття рішень | Спосіб доведення рішення до виконавців | Розподіл відповідальності | Ставлення до ініціативи | Ставлення до підбора кадрів | Ставлення до недоліків знань | Стиль спілкування | Характер відносин з підлеглими | Ставлення до дисципліни | Ставлення до морального впливу на підлеглих

Методи управління персоналом - способи дії на колективи та окремих працівників з метою здійснення координації їх діяльності в процесі функціонування організації: Розрізняють адміністративні, економічні та соціально-психологічні методи. (рис. 1.2)

Адміністративні методи базуються по владі, дисципліні та стягненнях і відомі в історії як методи кнут. Економічні методи основуються на правильному використанні економічних законів та способом дії відомі як методи пряника. Соціально-психологічні методи основані на способах мотивації та морального впливу на людей і відомі як методи переконання.

Адміністративні методи зорієнтовані на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність дисципліни праці, почуття відповідальності, прагнення людини працювати в певній організації, культура трудової діяльності. Ці методи відрізняє прямий характер впливу: будь-який регламентуючий та адміністративний акт підлягає обов’язковому виконанню. Для адміністративних методів характерна їх відповідальність правовим нормам, які діють на певному рівні управління, а також актам та розпорядженням вищих органів управління.

Методи управління персоналом

адміністративні | економічні | соціально-психологічні

Встановлення держзамовлення

Формування стр-ри органів управління

Затвердження адміністративних норм та нормативів

Правове регулювання

Видання приказів, розпоряджень

Інструктування

Вибір, підбір та розстановка кадрів

Затвердження методик та рекомендацій

Розробка положень, посадових інструкцій, стандартів організації

Розробка іншої регламентуючої документації

Встановлення адміністративних санкцій та премій | Технічно-економічний аналіз

Технічно-економічне обслуговування

Технічно-економічне планування

Мотивація трудової діяльності

Оплата праці

Капіталовкладення

Кредитування

Ціноутворення

Участь в прибутках та капіталі

Участь у власності

Обкладення податками

Встановлення економічних норм та нормативів

Страхування

Встановлення матеріальних санкцій та премій |

Соціально-психологічний аналіз

Соціально-психологічне планування

Створення творчої атмосфери

Участь працівників в управлінні

Соціальне та моральне стимулювання

Задоволення культурних та духовних потреб

Формування колективів, груп, створення нормального психологічного клімату

Встановлення соціальних норм поведінки

Розвиток у працівників ініціативи та відповідальності

Встановлення моральних санкцій та премій

Рис. 1.2. Схема методів управління персоналом організації.

Управлінський вплив економічних та соціально-психологічних методів носить непрямий характер. Не можна розраховувати на автоматичну дію цих методів та важко визначити силу їх впливу на кінцевий ефект

Адміністративні методи управління становляться на відносинах єдинопочатку, дисципліни та відповідності, здійснюються в формі організаційного та розпорядчого впливу.

Організаційний вплив направлено на організацію процесу виробництва та управління та включає організаційне регламентування, організаційне нормування та організаційно-методичне інструктування.

Організаційне регламентування визначає те, чим повинен займатись працівник управління, і визначено положеннями про структурні підрозділи, які встановлюють задачі, функції, права, обов’язки та відповідальність підрозділів і служб організації та їх керівників. На основі положень складається штатний розклад даного підрозділу, організовується його повсякденна діяльність. Застосування положень дозволяє оцінити результати діяльності підрозділу, приймати рішення щодо морального та матеріального стимулювання його працівників.

Організаційне нормування в організаціях передбачає велику кількість нормативів, яке включає: якісно-технічні нормативи (технічні умови, стандарти організації та ін.); технологічні (маршрутні і технологічні карти і т.д.); експлуатаційно-ремонтні (напр. нормативи планово-попереджувального ремонту); трудові нормативи (розряди, ставки, шкала преміювання); фінансово-кредитні (розмір власних оборотних