цей результат за допомогою відносної ефективності СУР можна оцінювати такими показниками:
трудозатратами ЛПР і персоналу керування на розробку, прийняття і реалізацію рішень;
витратами часу на цикл реалізації управлінського рішення;
організованістю функціонування (наявністю збоїв і неузгоджених дій між розроблювачами);
співвідношенням ЛПР і персоналу, що входить в апарат керування;
установленням залежності прийнятих рішень від прогнозо-ваних економічних, екологічних, соціально-політичних й інших наслідків.
Оцінка ефективності СУР передбачає аналіз і розрахунок її внутрішньої і зовнішньої ефективності.
Показники внутрішньої ефективності дозволяють оцінити СУР як інструмент керування, системи діяльності персоналу ке-рування. Показники зовнішньої ефективності СУР відбивають її вплив на організацію досягнення кінцевого результату, мети ке-рування і є пріоритетними.
Ефективність прийнятих рішень можна оцінювати ретро-спективно, тобто раніше прийнятих, котрі можна буде використо-вувати в майбутньому, хоча цілком зрозумілим є та обставина, що однакових рішень не буває. Ефективність можна оцінювати і прогнозуванням (завчасним визначенням необхідного результату ухвалення рішення і СУР, на основі вибору найбільш прийнятно-го варіанта системної діяльності персоналу по розробці рішення).
Найбільш ефективними методами вирішення цього завдан-ня в даному випадку є моделювання і комплексні розрахунки. В результаті можуть бути отримані показники внутрішньої і зовнішньої ефективності СУР, а також порівняльні оцінки різних варіантів рішення обраної альтернативи.
Розрахункові методи оцінки служать для одержання число-вих значень показників результативності прийнятих рішень чи функціонування СУР. Наприклад, найбільш розповсюдженим методом одержання показників, що характеризують взаємозв'я-зок між розташовуваним і необхідним часом вирішення різних завдань ЛПР, є метод побудови і розрахунку сіткових графіків робіт ([18] т.2, п. 4.3).
Порівняльні методи оцінки базуються, в основному, на екс-пертних методах. А ефективність роботи ЛПР і персоналу керу-вання в СУР може бути розрахована по різних методиках, апро-бованих на практиці.
Аналіз наукових концепцій з оцінкою ефективності прий-няття рішень дозволяє виділити наступні підходи:
Персонал керування і ЛПР є сукупним суспільним пра-цівником, безпосередньо взаємодіючим на виробництво, тому кінцеві результати його діяльності повинні служити критеріальним показником ефективності. Як такі показники приймаються числові значення кінцевих результатів діяльності: прибуток, вит-рати, обсяг товарної продукції, обсяг реалізованої продукції, строк окупності.
Критеріальні показники повинні відбивати результа-тивність, якість і складність «живої» праці. Такими показниками оцінки персоналу є: продуктивність праці, питома вага за-робітної плати, втрати робочого часу, якість праці робітників, фондозабеспеченість праці, трудомісткість і т.п.
Ефективність праці персоналу в значній мірі визначаєть-ся його організацією, мотивацією, соціально-психологічним клі-матом у колективі. Критеріальними показниками ефективності праці служать плинність персоналу, рівень його кваліфікації, дис-ципліна і т.п.
Дослідження й аналіз теорії і практики прийняття уп-равлінських рішень показує, що в рамках того чи іншого ме-ханізму менеджменту можна застосовувати відповідні методи і засоби, однак ЛПР, як правило, змушений дотримуватись писа-них і неписаних законів організації і керування, що відповідають визначеним цілям. Це означає, що менеджери, володіючи суча-сними методами керування й ухвалення рішення, далеко не завжди можуть застосовувати їх на практиці.
3.2. Характеристика оцінок ефективності вибору рішень
Для вибору управлінських рішень необхідно скористати-ся надійними інструментами їхньої оцінки [26].
Якщо порівнювати процеси, у яких використовуються од-накові ресурси, то краще той з них, де вищий результат. Те ж са-ме може означати одержання рівного результату при менших ви-тратах ресурсів.
Набагато складніші ситуації, коли досягаються різні ефек-ти при використанні різних ресурсів. У таких випадках часто ви-користовують критерій ефективності, що часто виглядає як дея-кий відносний, питомий ефект, тобто результат, що приходиться на одиницю використовуваних ресурсів. Індикаторами такої оцінки служать багато показників ефективності: продуктивність праці, фондовіддача, матеріалоємність, собівар-тість, рентабельність та ін.
Наприклад, яка робота краще: коли продуктивність праці росте, а фондовіддача падає, чи навпаки? У яких пропорціях при-пустима зміна цих показників? Чи можна вважати процес ефек-тивним, коли загальний результат зменшується, а питома витра-та ресурсів поліпшується?
І таких питань може бути безліч: коли переходити на ви-пуск нової продукції, розширювати чи модернізувати вироб-ництво, будувати нові підприємства, освоювати нові ринки.
Особливу складність викликають завдання вибору найвигіднішого варіанта з безлічі альтернатив. Процес вирішення цих завдань спирається на використання різних критеріїв і показ-ників ефективності, що зручно розбити на двох групах;
приватні показники ефективності (продук-тивність праці, фондовіддача й ін.);
узагальнені (сумарні витрати, строки окупності капітальних вкладень і т.д.).
Що ж розуміється під ефективністю господарських за-ходів, що вона характеризує?
У загальному випадку ефективність характеризує те, наскільки добре розглянутий захід щодо порівняння з іншими.
Тому оцінювати ефективність треба шляхом всебічного зістав-лення отриманих результатів.
Однак тут виникає ряд непростих питань: як визначати результати, як визначати витрати, як, нарешті, їх зіставити між собою при порівнянні заходів?
Наприклад: є два варіанти проведення деяких заходів, ре-зультати яких оцінюються як Р1 = 100 і Р2 =195, а витрати відповідно: З1 = 50 і 32 = 130.
Якщо порівнювати варіанти по відношенню результатів до витрат, то краще перший варіант (Р1:31 = 2,0 і Р2:32 = 1.5)- Якщо ж за основу взяти найбільший ефект як різницю між результата-ми і витратами, то рішення прийдеться прийняти протилежне (Р1 - 31 = 50 і Р2 - 32 = 65).
Тому необхідно знайти такі принципи порівняння, що дозволять визначити дійсно найкращі рішення.
Неоднозначність відповідей у розглянутих прикладах збільшується при комплексному підході до проблем ефектив-ності прийнятих рішень.
Застосування комплексного системного підходу до розра-хунку ефективності виражається в тім, що поряд з розрахунком прямого чи порівняльного економічного ефекту від майбутньої реалізації проекту необхідно враховувати також побічні (складні з розрахунку) ефекти, що утворяться за рахунок підвищення (зміни) показників екологічності і ергономічності нового об'єкта (результату). До таких показників можна віднести:
зменшення шкідливого впливу на повітряний басейн, ґрунт, воду й інші елементи природного середовища;
підвищення рівня автоматизації виробництва