Реферат на тему:

Вчення про управління (Файоль Анрі)

Зміст

1. Вступ

2. Основні функції

3. Загальні принципи адміністрування

4. Загальні правила

1. Вступ

Файоль Анрі (1841—1925) — французький інженер та науковець. Після закінчення в 1860 р. гірничої школи по-чав працювати на крупному металургійному об'єднанні, де згодом став генеральним директором. У цьому об'єднанні Файоль розробив і запровадив струнку систему управління виробництвом. У центрі цієї системи — адміністративна доктрина, що визначала суть адміністративних функцій, їх-нє призначення, принципи адміністративного керування тощо. Основні теоретичні висновки Файоля щодо проблем удосконалення управління викладені в його книзі «Загаль-не і промислове управління» (1916). Відомі також його твори «Наукова організація праці» і «Позитивне управ-ління».

2. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ

Усі операції, що мають місце на підприємствах, можна поділити на такі 6 груп:

1. Операції технічні (виробництво, виготовлення, пере-робка).

2. Операції комерційні (купівля, продаж, обмін).

3. Операції фінансові (залучення капіталів та управлін-ня ними).

4. Операції з охорони (охорона майна й осіб).

5. Операції облікові (інвентар, баланс, витрати, ста-тистика) .

6. Операції адміністративні (передбачення, організація, розпорядництво, узгодження і контроль).

Учення про адміністрування належить до останньої гру-пи; воно не охоплює, отже, всього управління підприємст-вом.

Управляти — означає вести підприємство до мети, ста-раючись найкраще використати його ресурси. Управляти — означає забезпечувати правильне використання шести ос-новних функцій.

Адміністрування — лише одна з шести функцій, якими управління повинно забезпечувати правильний хід вироб-ництва. Але воно займає таке велике місце серед обов'яз-ків, які покладені на керівника підприємства, що може іно-ді здатися, ніби роль останнього виключно адміністративна.

Адміністративна функція має своїм предметом передба-чення, організацію, розпорядництво, узгодження і контроль.

Передбачати — тобто вивчати майбутнє і встановлюва-ти програму дій;

Організовувати — тобто будувати подвійний організм підприємства: матеріальний і соціальний;

розпоряджатися — тобто приводити в дію персонал під-приємства

Узгоджувати – тобто зв’язувати й об’єднувати, поєдну-вати всі дії і всі зусилля;

Контролювати — тобто спостерігати, щоб усе відбувало-ся згідно з встановленими правилами і відданими розпо-рядженнями.

У такому розумінні адміністрування не є ні винятковим привілеєм, ні особистим обов'язком начальника підприєм-ства; це функція, що розподіляється, як і інші основні функ-ції, між главою і членами соціального організму.

Технічна функція не обмежується робітником або ін-женером; вона поширюється також і на главу підприємст-ва; з іншого боку, адміністративна функція зовсім не є ви-нятковою приналежністю начальника, вона здійснюється також нижчими службовцями. Проте участь кожної кате-горії працівників у виконанні якої-небудь певної функції значно відрізняється від участі іншої, близької за станови-щем категорії, отож, у кінцевому підсумку, зникає будь-яка спільність між «установками» — технічною, адміністратив-ною або іншою — нижчого службовця або того ж роду «установками» глави організації.

Таблиця, вміщена в моїй книжці «Промислове і загаль-не управління», вказує на ступінь різних установок, необ-хідних кожній з категорій службовців великого підприєм-ства, і свідчить про те, що на підприємствах усіх видів най-важливішою «установкою» нижчих функціонерів є їх про-фесійно-технічна «установка», що характеризує спеціалі-зацію цього підприємства. Тим часом основною «установ-кою» вищих керівників є «установка» адміністрування.

Завдяки передбаченню, організації, розпорядництву, узгодженню і контролю функція адміністрування бере участь у виконанні всіх інших. Таким чином, якщо функція адміністрування виконується належним чином, можна зро-бити припущення, що і з іншими також усе гаразд.

Перша умова, якій має задовольняти глава великого підприємства,— бути добрим адміністратором, тобто вміти передбачати, організовувати, узгоджувати і контролювати. Друга умова полягає в тому, щоб глава підприємства був компетентним у спеціальній технічній функції, характерній для цього підприємства.

Інші якості і знання, які бажано було б бачити в усіх, найважливіших керівників підприємств, такі: 1) здоров'я і фізична сила; 2) інтелігентність і розумова сила; 3) мо-ральні якості: розважлива воля, тверда і наполеглива енер-гія і, якщо необхідно, сміливість, почуття відповідальності, почуття обов'язку і турбота про загальний інтерес; 4) ви-сокий рівень загальної культури; 5) загальне уявлення про всі найбільш істотні функції.

Адміністративна установка частково грунтується на осо-бистій обдарованості, частково — на поглибленому життє-вому знанні принципів та правил адміністративної доктрини.

Ми побіжно розглянемо різні елементи цієї доктрини.

3. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРУВАННЯ

Здорове функціонування соціального організму підпри-ємства залежить від того, наскільки береться до уваги ці-лий ряд принципів, головними з яких є:

Поділ праці. Мета його — виробляти більше і краще при тій же затраті зусиль. Він веде до спеціалізації функ-цій і розподілу влади.

Авторитет. Відповідальність. У кожного начальника роз-різняють авторитет «установлений», що залежить від ви-конуваної ним функції, і авторитет «особистий», що є ре-зультатом інтелігентності, знань, досвіду, морального до-стоїнства, здібності розпоряджатися, виконаної роботи і т. д.

Щоб начальник був хорошим, йому необхідно поповню-вати особистим авторитетом той, яким він користується за своїм становищем. Не можна уявити собі «владу без від-повідальності», тобто без відплати — нагороди чи покаран-ня,— що супроводжує користування владою. Відповідаль-ність є необхідною приналежністю влади.

Хороший начальник повинен мати сам і поширювати довкола себе мужність відповідальності.

Дисципліна. Дисципліна є повагою до умовностей, зміст яких — «слухняність, старанність, активність» і «зовнішній вияв поваги». Вона обов'язкова для вищих керівних осіб, як і для рядових функціонерів.

Поряд з формулою, що є у військових статутах: «Дис-ципліна становить найважливішу силу армії»,— я охоче вмістив би ще й таку: «Дисципліна є те, у що її перетворює начальник».

Єдність розпорядництва. У будь-якій роботі будь-який функціонер не повинен одержувати розпоряджень більш ніж від одного начальника. Як тільки два начальники по-чинають здійснювати владу однакового змісту над однією і тією ж людиною або над однією і тією ж службою, одразу ж відчувається нездужання. Якщо причина його зберіга-ється, рівновага порушується ще