Єдність керівництва. Воно виявляється так: «Один ке-рівник і єдиний план — для сукупності операцій, що мають спільну мету». Це — необхідна умова єдності роботи, узгодженості сил, об'єднання зусиль.

Підпорядкування особистого інтересу загальному.

Цей принцип нагадує, що на підприємствах інтерес функціонера або групи функціонерів не повинен превалювати над інте-ресом підприємства в цілому, що інтерес сім'ї повинен бу-ти попереду інтересу одного з його членів, що інтерес дер-жави повинен першенствувати над інтересами громадянина чи групи громадян.

А втім під час зіткнення цих інтересів прийнято їх примирювати.

Повага до загального інтересу досягається твердістю і добрим прикладом з боку самого начальника, справедли-вими умовами роботи і уважним спостереженням.

Винагородження праці. Винагорода є ціною наданих по-слуг. Вона має бути справедливою і по можливості задо-вольняти персонал і підприємство, службовця і наймача.

Ще не знайдено способу оплати, який повністю відпові-дав би останній умові.

Централізація. Централізація не є сама по собі ні доб-рою, ні поганою системою адміністрування, яку можна бу-ло б прийняти або відкинути за бажанням керівників чи згідно з обставинами; вона завжди існує тією чи іншою мі-рою. Питання про централізацію і децентралізацію є прос-тим питанням міри. Необхідно знайти ступінь її, найбільш підходящий для підприємства.

Ієрархія. Ієрархія становить собою ряд керівних посад, починаючи з вищої влади і закінчуючи її нижчими агента-ми. «Ієрархічна колія» є тим шляхом, яким ідуть, проходячи всі ступені ієрархії, повідомлення, що виходять від вищої влади або адресовані їй. Цей шлях диктується одночасно необхідністю «забезпеченої передачі» і єдністю розпорядництва, але він не завжди згубно тривалий.

Можна сумістити повагу до «ієрархічної колії» із зобо-в'язанням швидко доходити мети, вживаючи «містки».

Порядок. Передається таким" лапідарним правилом: «Певне місце для кожної особи і кожна особа — на своєму місці», «Певне місце для всякої речі і всяка річ — на своєму місці».

Справедливість. Це — поєднання доброзичливості з пра-восуддям, що дає змогу зменшувати суворість розпорядку, не виключаючи твердості, і стимулювати відданість та доб-ру волю функціонерів.

Сталість персоналу. Досвід давно показав, що начальник середнього достоїнства, який перебуває на своєму місці три-валий час, кращий, ніж кілька керівників вищого порядку, але які займають цю посаду мимохідь. На практиці — це питання міри.

Ініціатива. Це — можливість щось задумати і здійсни-ти. Це — один з могутніх стимулів людської діяльності. Щоб розвинути ініціативу, корисно надавати функціонерам повну самостійність у виконанні обов'язків, пов'язаних з їхньою посадою, обмежуючись наглядом і спрямуванням їхньої роботи, заохоченням заслуг, навіть ціною деяких жертв з боку власного самолюбства.

Єдність персоналу — це застосування приказки: «В єд-ності — сила».

Серед багатьох придатних для створення такої єдності засобів зазначу один принцип, який треба додержувати, і дві небезпеки, котрих необхідно уникати. Принцип, якого треба додержувати,— це «єдність розпорядництва». Небез-пеки, яких слід уникати, полягають: а) в поганому тлума-ченні принципу «поділяй і владарюй», б) у зловживанні письмовим зв'язком.

Такими є принципи, до яких найчастіше звертаються, за-стосовуючи адміністративну доктрину.

4. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА

Адміністратор повинен передбачати, організовувати, роз-поряджатися, узгоджувати і контролювати. Кілька правил, які полегшують цю його місію:

а) Передбачення. Передбачення полягає у підготовці майбутнього. Воно виявляється в програмі дій, що охоплює всі операції підприємства (технічні, комерційні, фінансові та ін.).

Програма дій складається з припущень на тривалий і на короткий періоди (десятирічних, річних, місячних, тижне-вих і навіть щоденних). Вона встановлюється начальника-ми служб у межах їхніх повноважень. Вона рекомендуєть-ся первісно у вигляді спеціальних досліджень — технічних, комерційних, фінансових, адміністративних,— проведених функціонерами різних рангів ієрархічної драбини. Треба потім узгодити ці дослідження і привести їх у відповідність з загальними директивами підприємства. Це — випадок найціннішого співробітництва між різними членами керів-ного персоналу.

Десятирічні припущення. Досить уживані, становлять собою програми на тривалий строк, що змінюються кожний рік з метою узгодження їх з річними припущеннями, значно точнішими, які вже враховують готівкове станови-ще підприємства й обставини, що мають місце в момент їх встановлення.

Програма дій. Одночасно намічувана мета, лінія пове-дінки, якої треба додержуватися, етапи, що їх слід пройти, засоби, якими доведеться користуватися,— це певна кар-тина майбутнього, де близькі події позначені з відомою чіт-кістю, згідно з уявленням, що склалося про них, і де відда-лені події здаються все більш і більш невизначеними; це хід підприємства, передбачений і приготовлений на відомий час.

Знаючи, що воно може і чого хоче, підприємство йде твердою ходою; воно приступає до поточних справ упевне-но, з готовністю напружити всі сили проти несподіваностей і нещасть усякого роду, які можуть виникнути.

Програма тим більше необхідна, чим складніші обста-вини доводиться переборювати. Зрозуміло, вона не може передбачити всіх прийдешніх подій; але вона має підготу-вати зброю, щоб зустріти ці події віч-на-віч, і, впорядко-вуючи загальний хід усіх служб, залишити керівнику мож-ливість миттєво зосередити всю свою увагу на найголов-нішій проблемі даного моменту.

Програма оберігає підприємство не тільки від орієнтаційних помилок, які можуть викликатися важливими поді-ями, а й від змін, що відбуваються іноді просто внаслідок несталості вищих властей. Ця остання небезпека особливо гостро дає себе знати ,в деяких державних установах, у яких керівництво нестійке і некомпетентне.

Програма дій має ще й таку перевагу, що вона встанов-лює єдність поглядів і, отже, довір'я між вищими властями, в розпорядженні яких доля підприємства (адміністративна рада і головний директор в акціонерних