Вироблення доброї програми потребує від керівництва персоналом: 1) вміння управляти людьми; 2) великої ак-тивності; 3) відомої моральної мужності; 4) достатньої стій-кості; 5) необхідної компетентності у виробничій галузі, до якої належить підприємство; 6) потрібної загальної до-свідченості у справах. Остання — одна з найзначніших і найскладніших операцій у всякому виробництві.

б) Організація. Організувати підприємство — це озна-чає забезпечити його всім необхідним для роботи: матеріа-лами, обладнанням, капіталами, персоналом. У цій сукуп-ності можна намітити два великих розділи: організм «ма-теріальний» і організм «соціальний».

Забезпечений необхідними матеріальними ресурсами персонал, соціальний організм має бути здатний викону-вати всі операції, властиві підприємству.

Адміністрування соціального організму полягає в тому, щоб:

1) установити програму дій, в якій соціальний і мате-ріальний організми приводяться у відповідність з завдан-нями, засобами і потребами підприємства;

2) спостерігати за виконанням програми;

3) установити єдине компетентне й енергійне керівни-цтво;

4) сприяти доброму добору персоналу, підбору енергій-них і компетентних людей на посади начальників окремих ч служб, функціонерів, які повністю відповідали б їх службо-вій ролі;

5) точно визначити повноваження;

6) об'єднувати роботу, узгоджувати зусилля;

7) ясно, чітко і точно формулювати рішення;

8) заохочувати дух відповідальності та ініціативи;

9) справедливо й уміло винагороджувати виконані по-слуги;

10) запобігати помилкам та непорозумінням;

11) спонукати до додержання дисципліни;

12) стежити за тим, щоб приватні інтереси були підпо-рядковані інтересам підприємства;

13) звертати особливу увагу на єдність розпорядництва;

14) установити загальний контроль;

15) боротися зі зловживаннями регламентації, бюрокра-тичного формалізму, паперової тяганини і т. д.

Такою є адміністративна місія, яка має виконуватися персоналом кожного підприємства. Вона проста на під-приємстві елементарному; вона ускладнюється все більше в міру того, як підприємство стає значнішим, а персонал — численнішим. Це правило підтверджується дійсним роз-витком і вдосконаленням соціальних організмів.

Поодинокий ремісник елементарного підприємства за-мінюється майстром і кількома робітниками на невеликому підприємстві. Потім, у міру того як підприємство збільшу-ється, послідовно з'являється ціла ієрархія посад. З функ-ціонерною формою виникають нові органи: збори акціонерів, адміністративна рада, головний директор і та ж під-легла йому ієрархія. В дуже великих акціонерних товари-ствах іноді — коли склад адміністративної ради надто чис-ленний — з'являється ще й виконавчий комітет, який вкли-нюється між радою і головною дирекцією. Цей виконавчий комітет є ніби зародком міністерства, заснованого державою тому, що парламент надто численний, щоб відігравати роль, подібну до адміністративної ради акціонерних това-риств.

Як мозок у живому організмі, орган управління під-приємством розвивається і вдосконалюється в міру росту соціального організму: адже він становить лише малу час-тку «установки» ремісника на елементарному підприємст-ві; це дуже важлива «установка» керівника середнього під-приємства; а на великому підприємстві керівник найви-щого сану вже недостатній для управління; він потребує допомоги певної кількості інших умів, які становитимуть штаб управління.

Штаб — це група людей, яка має владу, обізнана з усі-ма справами, а також має у своєму розпорядженні певний час, чого може бракувати начальнику; це — перший поміч-ник, своєрідне підкріплення і розширення особистості на-чальника, в обов'язки якого входить полегшити керівни-кові виконання покладених на нього обов'язків. Штаб при-стосовується до потреб підприємства.

У той час, як штаб великого промислового підприємст-ва складається з кількох осіб у прямому підпорядкуванні керівникові, штаб сучасної армії являє v собою великий ієрархічний організм, до якого надходять усі відомості, не-обхідні головнокомандуючому, де вивчаються всі пропози-ції, що можуть сприяти йому в прийнятті компетентного рішення.

Самі по собі, які б не були їхні якості і працездатність, керівники великих підприємств не можуть виконувати всі обов'язки, що стосуються, зокрема, розгляду кореспонден-ції, прийому відвідувачів, проведення нарад, різних захо-дів; вони повинні, крім того, забезпечити управління і конт-роль, стежити за дослідами, спрямованими на підготовку певних рішень, установлювати програму дій, стимулювати всілякі вдосконалення. Сила необхідності змушує їх вдава-тися до штабу. Бачити деяких керівників державних уста-нов і навіть правителів держав, полишених штабної служ-би, не можна без почуття глибокого здивування.

Форма й обсяг соціального організму підприємства по-винні відповідати потребам останнього; необхідно далі, щоб кожен функціонер був здатний виконувати свої обов'язки.

Добір — одна з найбільш важливих і складних опера-цій підприємства; він багато в чому впливає на долю остан-нього. Наслідки поганого добору відповідають рангу функ-ціонера; звичайно незначні; для нижчого службовця, вони завжди важливі для посади більш високої.

Труднощі вибору збільшуються відповідно до рівня функціонера: кілька днів, іноді кілька годин достатньо, щоб судити про якість робітника; потрібні тижні або місяці, щоб скласти правильну думку про здібності майстра; минають іноді роки, перш ніж точно визначаються достоїнства ке-рівника великого підприємства.

Питання добору персоналу хвилює різного роду підпри-ємства, а особливо великі. Найбільш важлива справа збо-рів акціонерів — призначення адміністративної ради, ос-новна турбота якої — мати хорошу головну дирекцію.

в) Розпорядництво. Коли побудований соціальний орга-нізм, треба привести його в дію; це — завдання розпорядництва. Воно розподіляється між різними керівниками під-приємства, на кожному з яких лежить тягар відповідаль-ності за свою ділянку. Мета розпорядництва — дістати най-більшу користь від функціонерів, що працюють на його ділянці, в інтересах підприємства як цілого.

У всіх галузях — у промисловості, армії, державних ус-тановах тощо -розпорядництво великою ділянкою роботи потребує виняткових якостей. Я обмежуся лише нагаду-ванням деяких правил, що полегшують розпорядництво.

Начальник, на якого покладено розпорядництво, пови-нен:

1) знати досконало свій персонал;

2) позбутися нездібних;

3) добре знати умови, що зв'язують підприємство і службовців;

4) подавати хороший приклад;

5) проводити періодичне інспектування соціального ор-ганізму, користуючись при цьому зведеними таблицями;

6) скликати відповідальних працівників