Визначення і класифікація інформації.

Інформація – це сукупність повідомлень, які відображають конкретний аспект явища, події, виробничо-господарської діяльності.

Інформація – основа процесу управління. Без неї неможливо сфориулювати мету управління, оцінити ситуацію, визначити проблему, підготувати та прийняти рішення, проконтролювати його виконання.

Інформацію класитфікують за ознаками:

За формою передачі:

Цифрова.

Буквенна.

Кодована.

Візуальна.

За джерелом отримання :

Зовнішня.

Внутрішня.

Вхідна.

Вихідна.

За рівнем обробки:

Первинна.

Вторинна.

IY. За часом використання:

Постійна.

Змінна.

Прогнозна.

Нормативна.

Оперативна.

За роллю в процесі управління:

Планова.

Звітна.

Контрольна.

YI. За змістом:

Статистична.

Бухгалтерська.

Кадрова.

5.Форми влади.

В процесі роботи керівник змушений застосовувати владу. Є такі форми влади:

1. Влада примусу. Вплив на працівників базується на страху втрати роботи, поваги, захищеності.

Недоліки: - значні витрати на управління;

відсутність довіри між підлеглими та керівництвом;

виникнення бажання помститися керівництву;

поява гальмівних процесів розвитку здібностей людини.

2. Влада винагороди. Базується не переконанні, що виконавець може отримати винагороду за виконання конкретних дій поведінку.

Недоліки: - обмеженість розмірів нагороди;

обмеження використання нагород законодавчими актами, політикою фірми;

труднощі у з’ясуванні ставлення працівника до винагороди.

3. Законна влада. Базується на вірі виконавця в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов’язок – виконувати їх. Виконавець при цьому реагує не на людину, а на відповідальну особу.

Недоліки: - опір традицій організаційним змінам;

- відсутність тісного зв’язку між традиціями і винагородами, з одного боку, та задоволенням власних потреб.

- недостатнє використання потенціалу працівників, здібності яких часто залишаються не поміченими.

4. Еталонна влада. В її основу входить – влада власного прикладу керівника. Формується на особистих якостях, рисах, здібностях лідерів. Як правило, таким лідерам властиві енергійність, імпозантність, незалежність характеру, ораторські здібності, освіченість, сприйняття похвал на власну адресу без себелюбства, пихатості, зарозумілості, інтелігентність, достойні манери поведінки, впевненість.

Недоліком є виникнення у керівника зарозумілості, пихатості, що може призвести до ігнорування інших форм влади.

5. Експертна влада. Ґрунтується на впевненості виконавців, що влада володіє спеціальними знаннями, які зможуть задовільнити певні потреби. Чим вищими є досягнення експерта, тим відчутніша його влада. Відмова керівника від порад експерта-підлеглого свідчить про те, що він більше турбується про власну захищеність, ніж про інтереси організації.

Недоліком такої влади є влада підлеглого, що може призвести конфліктні ситуації.

6.Характеристика розвитку підходів до керівництва.

Виділяють три основні підходи до керівництва:

Підхід з позицій особистих якостей. Базується на використанні якостей та особистісних характеристик ефективних керівників. Згідно з теорією найкращі керівники володіють такими якостями, як чесність, інтелектуальність, імпозантність, ініціативність, дисциплінованість, освіченість, впевненість у собі, здоровий глузд, мудрість. В різних організаціях і ситуаціях потрібні різні здібності та якості. Це звужує сферу використання цього підходу, тому тому він значного поширення не зазнав.

Підхід з позицій поведінки. В його основі – усвідомлення, що ефективність керівництва залежить не від особистих якостей, а від манери поведінки керівника з підлеглим. Стилі керівництва класифікуються на автократичний, демократичний, орієнтований на роботу, орієнтований на людину. Пошуки найоптимальнішого стилю керівництва виявились безуспішними, хоч тривалий час вважали таким стилем демократичний. Стиль керівництва доцільно змінювати залежно від конкретної ситуації.

Ситуаційний підхід до керівництва. Базується на з’ясуванні того, які стилі поведінки та особисті якості керівника найповніше відповідають конкретним ситуаціям. До ситуаційних факторів належать: потреби на особисті якості підлеглих, структурованість завдання, вимоги і вплив середовища, інформація, якою володіє керівник. Для з’ясування залежності між стилем керівництва, привабливістю і продуктивністю праці важливими є не тільки взаємовідносини керівників і підлеглих, а й ситуація загалом.

II. Практичне завдання.

Реалізація конкретних функцій менеджменту через

загальні в управлінні відділом постачання харчового

підприємства.

Конкретні функції менеджменту |

Реалізація конкретних функцій менеджменту через застосування загальних

1. Планування. |

Планування постачання сировини відділом постачання харчового підприємства.

2. Організування. |

Формування організаційної структури управління відділом постачання харчового підприємства, а також підбір працівників необхідної кваліфікації.

3. Мотивування. |

Стимулювання працівників, які займаються постачанням сировини на харчове підприємство.

4. Контролювання. |

Контролювання результатів роботи працівників відділу постачання (продуктивності та дисципліни праці, якості сировини тощо) харчового підприємства.

5. Регулювання. |

Регулювання шляхом усунення виявлених у процесі контролювання недоліків чи відхилень щодо управління відділом постачання харчового підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

Андрійчук В., Багер Л. Менеджмент. Прийняття рішень і ризик: Навч. Посібник – Київ 1998.

Белорусов Л. Міжнародний менеджмент: підручник – Москва 2000.

Білоус О.Г., Панченко С.Г. Менеджмент: конкурентноздатність і ефективність – Київ 1992.

Вовчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Навчальний посібник – Київ 1998.

Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. Ред. – 2001.

Кузьмін О. Є., Мельник О.Г. Г Основи менеджменту: підручник – Київ 2003.

Тарнавська Н. П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія і практика – Тернопіль 1997.