Усі види міжособових комунікацій перебувають під впливом особистісних характеристик людей – учасників комунікаційного процесу. Коли у певної особи виникає бажання поділитися інформацією з іншою людиною (людьми), вона викладає свої думки, опираючись на минулий досвід, своє світосприйняття, мотивації, очікування тощо. Співрозмовник, декодуючи отримане повідомлення, використовує свій стиль мислення, пропускає інформацію через сито своїх понять і суджень. Тому досить часто між учасниками комунікаційного процесу виникає непорозуміння, спричинене особистісними факторами. До них належать: вибіркове сприйняття; семантичні перешкоди; соціокультурні відмінності відправника та одержувача повідомлення; невербальні перешкоди; інформаційні перевантаження; поганий зворотний зв'язок. Ці фактори називають комунікаційними бар’єрами (перешкодами).

Висновок

Національне законодавство    України   зобов'язує   суб'єктів зовнішньоекономічної   діяльності   формалізовувати    торговельні операції  з  іноземними  партнерами  шляхом  укладення  контрактів купівлі-продажу (договорів) виключно у письмовій формі,  що є також підставою  для здійснення  митного,  валютного  та  податкового  видів  контролю. Необхідно  пам'ятати,  що  норми  законодавства   наголошують   на виключному  праві  укладення  будь-яких  договорів (контрактів) на розсуд   резидента   України   з    інопартнером,    а    визнання зовнішньоекономічної угоди недійсною може бути здійснено тільки за рішенням суду.  Водночас норми державного  регулювання  визначають більш  жорсткі  правила щодо змісту та умов виконання угод,  чим і потрібно керуватися під час планування,  узгодження та  здійснення торговельних операцій.

Таким чином,      першим      ризиком      при      укладенні зовнішньо-торговельної угоди є вибір її змісту.  Обрання за змістом та характером угоди,  що суттєво  відрізняється  від  розглянутих, стане  джерелом ризиків невиконання контракту й призведе до витрат часу  на  приведення  умов  контракту  у  відповідність  з  чинним національним  законодавством.  Спроби  здійснити  митне оформлення товару за такими неправильно  укладеними  контрактами  або  надати доручення  банку  на купівлю/переказ валюти на користь інопартнера викличуть негативну реакцію зазначених контролюючих структур, що у свою  чергу  призведе  до невиконання зобов'язань за контрактом та необхідності відшкодування збитків контрагенту.    

Укладення контракту  передбачає  визначення  предмета  угоди, тобто  об'єкта купівлі-продажу,   міни,   переробки   чи   оренди. Невизначеність  або  "розмитість"  опису  товару  не  дасть  змоги визначитись із ціновою політикою угоди та  вартісними  показниками товару,  конкретизувати його якісні показники, поставити вимоги до пакування та маркування тощо.  Товар по  можливості  повинен  бути зазначений у відповідному розділі контракту таким чином,  щоб дати можливість  обом  контрагентам   та   представникам   контролюючих державних  служб  відрізнити  його  від  аналогічних  чи  подібних товарів та мати певні,  притаманні лише йому ознаки,  що виключить ризики придбати товари-замінники неналежної якості.

Комунікація – це процес передавання інформації від однієї особи до іншої (інших). Комунікаціями (спілкуванням) пронизана вся система управління організацією. Метою комунікації є розуміння, осмислення переданої інформації.

Комунікаційним називають процес, у ході якого дві чи більше особи обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї. Отже, елементами комунікаційного процесу в першу чергу є особи, що обмінюються інформацією – відправник та отримувач.Комунікаційний процес вважається завершеним, коли отримувач показав своє розуміння інформації відправнику.

Комунікації можуть відбуватися різними методами – письмово, усно, за допомогою невербальних сигналів (жестів, міміки тощо) та за допомогою різних каналів – бесіда віч-на-віч, по телефону, виступ на конференції, повідомлення листом чи електронними засобами зв’язку тощо. Кожен із методів та каналів має свої переваги і недоліки, що і обумовлює сфери їх використання.

Список використаної літератури:

Веснін В.Р. Основи менеджменту. - М., - 1997.

Галькевич Р.С. Набоков В.І. Основи менеджменту. - М., - 1998.

Герчикова І.Н. Менеджмент. - М., ЮНІТІ "Банки і біржі", 1994.

Кохно П.А., Мікрюков В.А., Коморов С.Е. Менеджмент. - М., Фінанси і статистика, 1993.

Ленд П.Е. Менеджмент - мистецтво управлятию. - М., - 1995.

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності. – К., 2001.

Міжнародний контракт: запитання і відповіді. – Харків, 2002.