Багаторічний досвід наших наукових досліджень підтверджує, що на долю збирання і передачі інформації у сфері управління припадає найбільша питома вага у загальній працемісткості управлінської діяльності.

За експертними оцінками, збирання і опрацювання інформації (реєстрація первинних даних) складають 30—40 %, передача інформації (зв'язок, сигналізація) — 10—15 %, заповнення та розмноження документації – 20-30%.

Важливим елементом системи є своєчасність надходження інформації. Від цього значною мірою залежить якість управлінських рішень. Відомо, що затримка інформації часто призводить до втрати її актуальності. На основі ж неповної інформації можуть прийматися лише наближені, значною мірою інтуїтивні рішення.

Існує й інша небезпека. При затримці інформації повідомлення, що містяться у ній, можуть застаріти, і прийняті на їхній основі управлінські рішення негативно вплинуть на хід керованого процесу і призведуть до небажаних наслідків.

Наприклад, неповна і несвоєчасно отримана інформація в правоохоронних органах позбавить співробітників можливості затримати злочинця по гарячих слідах.

Як бачимо, від добротної та своєчасної інформації залежить і точність оцінки оперативної обстановки, і правильність управлінських рішень, і спрямованість планування, і чіткість постановки завдань виконавцям.

Вимоги до інформаційного забезпечення управлінської діяльності також визначаються особливостями характеристики інформації щодо кола осіб, яким вона призначена. Ці особливості можна визначити таким чином.

По-перше, інформація для широкого кола суб'єктів суспільних відносин (фізичних осіб, громадян, осіб без громадянства, іноземців тощо). Така інформація має бути лаконічною, але різноманітною за своїм змістом. За рівнем складності — максимально доступною і ясною, виключати багатозначність і хибне уявлення про конкретні явища.

По-друге, щодо надходження до системи управління інформація повинна бути систематичною і оперативною (швидкою). У таких випадках є виправданим застосування методу повторного інформування з різних джерел і порівняльного аналізу інформації (фактичного матеріалу).

По-третє, інформація має супроводжуватися методологічними порадами і рекомендаціями, бібліографічним змістом. Це особливо важливо тому, що в особистому і приватному користуванні суб'єктів суспільних відносин у системі управління завжди відчувається недостача спеціальних і довідкових джерел (друкованої літератури тощо).

У результаті обмеженості чи необ'єктивності інформації може бути спотворена сутність управлінського впливу, знижена його ефективність вже після його ухвали. Це ставить проблему дослідження інформаційного забезпечення соціальних систем управління на одне з провідних місць у теорії управління соціальними системами (соціальній кібернетиці).

Слід також зазначити, що проблематика надійного інформаційного забезпечення органів управління соціальними системами в різних країнах стає однією з ключових. Це пов'язано з тим, що суб'єкти управління все тісніше й тісніше пов'язують ефективність повсякденної роботи з пошуком необхідних їм правомірних рішень. Більш того, сучасні споживачі інформації не задовольняються просто організацією пошуку і зберігання інформації. Вони хочуть бачити як "інтелектуального помічника" комп'ютеризовані апаратно-програмні комплекси у системі транскордонної мережі телекомунікації (Інтернет тощо), які б певною мірою здійснювали також аналітико-синтетичне опрацювання інформації. Це висуває нові вимоги до інформаційного забезпечення управління соціальними системами.

Список використаної літератури

Каныгин Ю. М., Калитич Г. И. Основы теоретической информатики. — К.: Наук, думка, 1990.

Каныгин Ю. М. Информатизация управления: социальные аспекты. — К.: Наук, думка, 1991.

Катрич С. В. Процесс принятия решений и АСУ (организационно-правовой аспект проблемы). — М., 1980.

Кокорев В. И. Разработка и исследование системы моделей для унификации и стандартизации управленческих документов // Автореф. дисс. д-р техн. наук. — М., 1980.

Комп'ютерна злочинність: Навч. посіб. / П. Д. Біленчук, В. В. Бут, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, Б. В. Романюк, В. С.Цимбалюк. Київ: Атіка, 2001.

Копылов В. А. Вопросы информационного законодательства. — НТИ, 1995. — № 6.

Копылов В. А. Информационное право: Учеб. пособие. — М.: Юристъ, 1996.

Краснянский В. Э. Правовая информация в системе государственного и хозяйственного управления. — Л., 1995.

Лисюченко В. П., Цимбалюк В. С, Гуцалюк М. В. Управління органами внутрішніх справ: Довідник. — К.: УАВС, 1996.

Логоша В. А., Шаркович В. Г., Дегтярева Т. Д. Методы и модели совершенствования организационных структур. — М., 1988.

Ложе И. Информационные системы: Методы и средства: Пер. с фр. / Под ред. К. Л. Горфана, Т. В. Молчановой. — М., 1979.