Багато компаній вірять в те, що одна тільки автоматизація приведе до поліпшення фінансово-економічної ситуації, і починають зусилля по реалізації інформаційних систем безпосередньо з автоматизації, пропускаючи критичні кроки розуміння і спрощення своїх бізнес процесів. Але нерідко ці процеси настільки неврегульовані, що загалом створюють враження хаосу на підприємстві. Як відомо, автоматизувати хаос далеко не просто, якщо неможливо. Тому перш ніж створювати інформаційну систему слід переглянути систему управління в організації. Зміна бізнес процесів називають реінжинірингом (business processes reengineering). Так, спершу потрібно упорядкувати схему бізнес процесів і систему управління організації в цілому:

визначитися з організаційною штатною структурою

розробити механізм фінансово-економічного управління компанією (у тому числі визначити центри відповідальності)

провести виділення основних технологічних потоків (процесів)

розробити механізми організаційного управління технологічними потоками

на підставі створених механізмів управління сформувати технологію фінансового аналізу і управління діяльністю технологічних потоків.

3.3 Впровадження автоматизації.

Ефективність автоматизації діяльності підприємства, нарівні з правильного проектування і створення системи, залежить від способу її упровадження в організаційну структуру компанії. Обумовлено це психологічними чинниками - звичайно спостерігається опір співробітників створенню і використовуванню системи. Крім того, упровадження системи може тривати від 6 місяців до 2-3 років. За такий період можуть відбутися зміни зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на роботу підприємства. Тому очікування керівництва з приводу результатів роботи системи можуть не виправдатися (оскільки вони вже встигнуть змінитися).

Фінансовий менеджер і керівництво підприємства повинні відноситися до автоматизації, як до проекту, тобто визначити всі стадії, характеристик, тимчасові рамки і бюджет. Основними етапами роботи над проектом по автоматизації є:

1. Проведення обстеження з метою опису бізнес процесів організації.

2. Розробка технічного завдання на систему автоматизації.

3. Розробка технічного проекту системи.

4. Розробка системи (іноді звана настройкою).

5. Різні стадії і етапи упровадження, досвідченої і промислової експлуатації.

6. Виконання доробок відповідно до потреб організації, що змінилися.

Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес — сукупність дій по зміні та значенню стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, рівень автоматизації.

Структура виробничого процесу. Виробничий процес – це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці (див. додаток 1).

Це ресурсні складові виробничого процесу, які потребують певних витрат коштів. Поряд з цим у багатьох виробництвах використовуються природні процеси, які здійснюються під впливом сил природи (біологічні, хімічні процеси у аграрних та аграрно-промислових виробництвах, сушіння, остуджування деталей після термічної обробки тощо). Природні процеси потребують витрат часу, а витрат ресурсів — тільки у випадку їх штучної інтенсифікації

Висновки:

З даної курсової ми бачимо, що автоматизація хоча і повільними темпами, в деяких її напрямках, але має чітку тенденцію просування вперед.

Застосування нових технологій дозволяє виробникові заощадити кошти на сировину, електроенергію, робочу силу, організацію виробничого процесу та інше.

Нажаль, Україна не є країною, яка найшвидше знаходить застосування та впроваджує нові технології, хоча задля цього був створений спеціальний Фонд Розробки та впровадження нових технологій.

Економічній розвиток України має забезпечити нова інноваційна політика, яка ґрунтується на реалізації кращих вітчизняних розробок.

Державний інноваційний фонд прагне забезпечити загальнодержавні та регіональні пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки. Зокрема технології з переробки та збереження продукції сільського господарства, ресурсо- та енергозберігаючі, виробництво нових матеріалів і речовин з високими властивостями тощо.

З початку діяльності Фонду (1993 р.) профінансовано 1852 проекти на загальну суму 698 мільйонів гривень. Прикладами деяких з них можуть послугувати наступні:

Інноваційні проекти з будування літаків Ан-140, Ан-70, створення нового покоління авіадвигунів на АТ “Мотор-Січ" (м. Запоріжжя), виробництво вітчизняних зернозбиральних комбайнів (“Славутич", м.Херсон та “Лан" м. Кіровоград) технологічне переоснащення Вінницької швейної фабрики “Володарка", впровадження технології виробництва нового покоління суден для потреб рибопромислового флоту на Чорноморському судномеханічному заводі (м. Миколаїв), відновлення виробництва телевізійних приймачів на Львівському концерні “Електрон", створення виробництва субстанції інсуліну АТ “Біохімфарма-Основа" (м. Львів) та інші.

На сьогодні вже завершено 610 інноваційних проектів. Вироблено інноваційної продукції на суму 478 млн. грн. Створенню та збережено 22,5 тис. робочих місць. Крім того, тільки у вигляді різних податків (без урахування суми повернених позик) від підприємств, які здійснюють реалізацію інноваційних проектів, вже надійшло до Державного бюджету близько 362 млн. грн.

Крім того, є й непрямий ефект.

Впровадження вітчизняних науково-технічних розробок та технологій через Інноваційний фонд стримує відтік інтелекту з України, надає перспективу вченим, припиняє втрату Україною наукових ідей, на які держава вже витратила великі кошти.

Залучення іноземних інвестицій є однією з найголовніших проблем Україні. Практика показує, що інвестор активніше вкладає гроші в ті виробництва, в яких держава вже взяла частку ризику на себе.

За словами голови Державного інноваційного фонду Україні, доктори технічних наук, Володимира Новицького, "… для активізації інноваційної діяльності в державі треба сконцентруватися на наступних пріоритетах: літакобудування, суднобудування, створення нових зразків військової зброї, ракетобудування, біотехнології, інформаційні технології, виробництво енергетичного устаткування, створення нових видів матеріалів, впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій тощо. На підставі визначених пріоритетів потрібно вдосконалити програми інноваційного розвитку регіонів та розробки програми інноваційного розвитку України."

Список використаної літератури.

Конституція України, 1996 р. (із змінами та доповненнями).

Господарський Кодекс України, 2004р. (із змінами та доповненнями)

Виноградський М.Ф., Менеджмент в організації.-К.: “Кондор”, 2002р.

В.П. Нестеров, И.Б. Нестеров, статья «Автоматизация деятельности организации».

В.П. Нестеров, «Информационное обеспечение процесса принятия управленческих решений»

И.И. Карпачев, «Классификация компьютерных систем управления предприятием»

. Колесников, статья «Итак,