Фінансові кола — банки, інвестиційні компанії, біржові маклери, власники акцій впливають на можливість одержання коштів. Щоб мати нормальні ділові стосунки з фінансовими колами, підприємство повинно готувати добрі звіти про свою діяльність, давати об'єктивну інформацію через пресу про фінансовий стан, і таким чином форму-ати відповідну громадську думку, тобто розкривати свій імідж.

Використання засобів масової інформації (періодичних видань, аудіо і телебачення) з цією метою – одна з серйозних маркетингових проблем.

Із кожного розглянутого елементу мікросередовища маркетингу твориться мікрооточення підприємства, на яке слід звертати увагу, щоб зберігати добру репутацію і забезпечувати собі успіх на ринку.

Маркетингова діяльність підприємства залежить від зовнішнього середовища, що впливає (позитивно чи негативно) на управління виробничою діяльністю. До зовнішніх факторів відносяться: демогра-фія, економіка, наука і техніка, політика і право, соціальні умови життя.

Демографічний аспект – це зростання чисельності населення, що означає збільшення потреб при купівельній спроможності, сприяє розвитку ринку. Коли зростання попиту населення перевищує мож-ливості виробника, то виникають негативні явища на ринку – дефі-цит, інфляція. На це слід обов'язково зважати у маркетингових дослідження.

Економічний аспект маркетингової діяльності впливає не лише на кількість покупців, а й на їх купівельну спроможність. Тепер в Ук-раїні реальна заробітна плата не відповідає прожитковому мінімуму. Більшість споживачів не можуть задовольнити елементарних потреб через брак коштів. Однак підприємству слід враховувати, що доходи населення будуть зростати, а отже, відповідно підвищуватиметься й купівельна спроможність. Тому слід дбати про випуск доброякісної продукції, бо конкуренти можуть витіснити на ринку неякісний то-вар. Не принесе підприємству бажаних результатів і встановлення над-то високих цін на продукцію, а навпаки це може призвести до банк-рутства.

Рівень розвитку науки і техніки впливає на технологію вироб-ництва, якщо використовуються винаходи і промислові зразки.

Політика і право як зовнішні фактори істотно позначаються на маркетинговій діяльності кожного підприємства. Держава здійснює регулювання економічної діяльності конкурентів методом фінансової і митної політики, кредитів і т. ін., захищає споживачів від сваволі монополістів, інтереси суспільства від можливих наслідків безвідпо-відальної підприємницької діяльності.

Спеціаліст з маркетингу повинен добре знати і вміти застосову-вати положення основних законів та законодавчих актів, що стосу-ються інтересів підприємства, споживачів і суспільства в цілому. Від загальної політичної ситуації значною мірою залежить прийняття тих чи інших маркетингових рішень.

Соціальні фактори також впливають на ринкову ситуацію, їх слід враховувати при розробці стратегії й тактики маркетингової діяльності. Так, поліпшення житлових умов населення відразу ж може підвищи-ти попит на меблі та інші товари тривалого користування. Соціальна сфера, що регулюється і фінансується державою, позначається на роз-витку ринку.

Культура як історично зумовлений рівень розвитку суспільства, творчих здібностей людини, форма організації життя, що склалися історично на духовних цінностях, суттєво впливає на маркетингову діяльність. Рівень розвитку суспільства країни, конкретного регіону, що залежить від національності, історичних традицій, ментальності тощо. Кожне підприємство орієнтує своє виробництво на певний рівень культури покупця. Якщо це питання вирішене, то слід визначити, якою мірою товар, що пропонується, відповідає цьому рівню.

1.3 Цінова політика маркетингу та конкурентоспроможність підприємств.

Конкуренція – це властиве товарному виробництву змагання (боротьба) між окремими господарюючими суб'єктами, заінтересованими у більш вигідних умовах .виробництва та збуту товарів.

Конкуренція в ринкових умовах виконує дані функції:

- визначення ринкової вартості товарів;

- стимулювання впроваджень досягнень науково-технічного прогресу;

- вибір найбільш ефективних форм власності та господарювання;

- вплив на формування ефективних ринкових організаційних структур.

За родовою ознакою конкуренція поділяється на вільну і монополістичну. Вільна (досконала) конкуренція – це змагання між значною кількістю підприємств, монополістичне – між підприємствами, які утворилися внаслідок конкуренції виробництва.

Залежно від меж взаємозамінності продукції конкуренція буває різною:

- конкуренція торгових марок (між підприємствами, які пропонують подібні продукти тим же цільовим групам покупців за тими ж цінами);

- галузева конкуренція (між підприємствами, що працюють в одній галузі);

- формальна конкуренція (між підприємствами, які пропонують продукцію, покликану надати одні й ті ж послуги);

- загальна конкуренція (між різноманітними підприємствами, що борються за гроші однієї і тієї ж групи споживачів).

За головними формами прояву конкуренція поділяється на цінову і товарну. Цінова конкуренція може бути прямою (безпосереднє зниження цін та широке інформування про це) і непрямою (виведення на ринок нового товару за цінами старого (попередньої моделі). Товарна конкуренція поділяється на функціональну (між різними товарами, які задовольняють одну і ту саму потребу), виводу (між товарами, призначеними для задоволення однієї і тієї ж потреби, але які відрізняються суттєвими параметрами) і предмету (між ідентичними товарами різної або навіть однакової якості), монопрофільну (по декількох товарах).

Крім цього, в структурному плані можна виділити галузеву і міжгалузеву конкуренцію, за територіальним принципом – регіональну, в межах країни, в межах регіону світу - світову, у відповідності поведінкою суб'єктів ринку – конкуренцію типу "товаровиробник – товаровиробник", "покупець – покупець", щодо об'єкта – конкуренцію за ринки збуту, канали розподілу, канали комунікацій, згідно із станом – потенційну й активну, цілеспрямовану і хаотичну, тимчасову та постійну.

Згідно з класифікацією М. Портера стратегіями конкурентної боротьби є: стратегія "ціна кількість": намагання зменшення витрат на виробництво і збут продукції, в тому числі за рахунок збільшення виробництва (ефект масштабності);

стратегія диференціації: намагання досягти унікальності в якому несуть аспекті, важливого для великої кількості споживачів;

стратегія фокусування: концентрація уваги на якомусь сегменті ринку й обслуговування його краще та ефективніше, ніж конкуренти.

Стратегія конкуренції в залежності від ролі підприємств у конкурентні боротьбі (за Ф. Котлером) мають такі