ці роки, одночасно із зміцненням позицій верхівки монополістичного капіталу (дане твердження ні у кого не викликає сумнівів) в економіці країн Заходу намітився процес зростання значення дрібних і середніх фірм в ряді областей як матеріальної, так і нематеріальної сфери виробництва.Відносно стану промисловості Німеччини, хотілося б привести наступні цифри. Частка 10 ведучих концернів в загальному промисловому обороті з другої половини 70-х років до середини 80-х не зростала, а по експорту навіть дещо знижувалася. Найбільш же наочної ця тенденція була в США. Згідно з офіційними даними з 1980 по 1989 роки частка фірм малого підприємництва збільшилася з 18% до37%.[17, c.14]
Загалом, в 70-і - 80-і роки спочатку намітилася, а потім ще очевидніше стала виявлятися тенденція, при якій частка найбільших компаній у випуску продукції, інвестиціях, оборотіі інших показниках багатьох галузей залишалася стабільної або навіть дещо знижувалася. Встановилося збалансоване стан між дрібним і середнім бізнесом. Цей тимчасовий період можна вважати зоряним часом малого бізнесу, оскільки для підприємництва все більш важливої стає швидка, гнучка, інноваційна адаптація внутрішньої середи і зовнішніх взаємозв'язків фірм до зростаючої невизначеності господарського середовища. Підприємці все частіше усвідомлюють необхідність використати не тільки переваги спеціалізації, особливої атмосферу творчості і зацікавленості, що традиційно панує в малих фірмах, але і можливості, які відкриваються при виробночій кооперації: економія на масштабах, спільні науково-дослідні розробки, розділення ризику.[
Великий плюс малих підприємств полягає в тому, що багато хто з них виявився більш пристосованими, ніж великі компанії, до умов розвитку в кризові періоди для економік Заходу. Великі фірми не так чутливо і швидко реагують на які-небудь коливання або зміни в економіці. Не випадково в політиці урядів Німеччини, США і багатьох інших розвинених капіталістичних країн допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Дрібні підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ в економіці. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну господарської кон'юнктури, падіння або підвищення норми прибули в галузях економіки. Хвиля розорень або утворення нових компаній зароджується передусім в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, докочується до більш великих фірм, відбиваючись на їх діяльності. У умовах погіршення відтворювання великі компанії знаходять "віддушину" у вигляді експорту капіталу. Дрібні фірми, як правило, не мають такої можливості.
Це змушує їх для виживання інтенсивно переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті з них, хто в обстановці 70-х початку 80-х років зуміли пристосуватися - вижили, інші - просто розорилися. Однак, в свою чергу, розвиток малих підприємств при подоланні цієї кризи послужив важливим засобом оздоровлення економіки. І пояснюється це передусім тією роллю і функціями, які малий бізнес виконує.
По-перше, як вже відмічалося, він забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію, без яких немислима його висока ефективність. По-друге, він здатний не тільки швидко заповнювати ніші, що утворюються в споживчій сфері, але і порівняно швидко окупатися. По-третє, - створювати атмосферу конкуренції.По-четверте (і це, мабуть, саме головне), він створює те середовище і дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива.
Розподіл малих підприємств по галузях
промисловості і кількості працюючих в США в %
менш менш менш менш
25 чол. чол. 220 чол. 250 чол.
Добувна 52,4 67,1 80,5 91,5
промисловість
Переробляюча 37,0 52,5 67,5 82,6
промисловість
Оптова 50,3 71,5 86,9 96,4
торгівля
Роздрібна 64,9 81,5 91,1 97,2
торгівля
Будівництво 64,5 81,7 91,8 97,6
Комерційні 76,4 87,1 93,6 97,5
послуги
У середньому 66,7 81,2 89,3 96,3
Див.Малі підприємництва: Досвід і проблеми. Москва.1991. с.20.
З приведеної таблиці абсолютно ясно, що малий бізнес у всіх приватних секторах економіки США домінує по кількості створених ним робочих місць. Відносна ж значущість дрібних фірм, значно розрізнюється між профілями цих підприємств. Дрібні і середні підприємства грають помітну роль в зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.
Про те, що малі підприємства здатні у великих масштабах забезпечувати роботою незайняті трудові ресурси говорить те, що в США в дрібних фірмах в 1990 році було сосредоточено40%, а в Німеччині 49% всієї робочої сили. У цьому укладається соціальна роль підприємств дрібного підприємництва.
Незважаючи на те, що велика частина наукового потенціалу зосереджена на великих компаніях, малі і середні фірми по широкому колу продукції частіше починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500 значних технологічних нововведень і винаходів, зареєстрованих протягом останнього двадцятиріччя в Німеччині і США, виявило важливу роль невеликих фірм навіть у втіленні в життя істотних технологічних нововведень.
Частка технологічних нововведень в США і Німеччині
в 80-х роках в %
дрібні середні великі
фірми фірми фірми
США 35% 15% 50%
Німеччина 26% 11% 63%
Див.Малі підприємництва: Досвід і проблеми. Москва.1991. с.20.
Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснити наступними причинами. Поглиблення спеціалізації в наукових розрабках привело до того, що в багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або ризикованому шляху, працюють в неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принципово нового виробу знижується значення великих лабораторій з