Ринок праці — посередник між роботодавцями та найманими працівниками. Це форма узгодження попиту на робочу силу з її пропозицією, досягнення в нормальних умовах відносно стабільної рівноваги в цій сфері на основі державної політики, чинного зако-нодавства та саморегулювання.

Світова практика виробила дійові механізми, які дають змогу уникнути екстремальних ситуацій у сфері зайнятості та викорис-тання робочої сили.

Складовими ринку праці є:

працездатне населення, тобто ті, хто за віком і станом здоров'я здатні працювати у різних сферах суспільного виробництва;

зайняте населення, тобто та його частина, яка постійно виконує роботу на підприємствах, в організаціях, закладах за заробітну плату. До цієї групи населення не належать особи, які виконують роботу за допомогою власних засобів праці (рибалки, мисливці, селяни-одноосібники, дрібні ремісники та ін.).

Ринок праці включає також ту частину населення, яка тимчасо-во не працює, але не відкидає надію на це.

Історично склалися два "чистих" варіанти ринку робочої сили і зайнятості. Перший — ринок робочої сили з обмеженим попитом;

другий — з обмеженими ресурсами. Класичний взірець першого — ринок відсталих країн. Ринок робочої сили з обмеженим попитом також завжди має великий резерв робочої сили. Дійовим інстру-ментом ринку робочої сили є біржі праці.

У ході розвитку системи ринків в Україні формуються усі їхні різновиди за сегментами ринку, і вони набувають певної структу-рованості.

Тепре давайте коротко зупинимось на характеристці ринкової інфраструктури та структури ринку.

2.Ринкова інфраструктура.

Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням рин-кової економіки є ринкова інфраструктура. Вона містить такі еле-менти: аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, маркетинг, біржі, брокерські, страхові, аудиторські фірми, холдин-гові компанії та ін.(Табл 1)

Аукціони — форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення. На аук-ціонах реалізують певні види товарів, які, як правило, користують-ся підвищеним попитом. Наприклад, головними центрами аукціон-ної торгівлі хутром є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Стокгольм, Санкт-Петербург, Москва. Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність продавця за якість пропонованих то-варів.

Отже, аукціон — це продаж реальних товарів на основі конкур-су покупців. Міжнародні аукціони — переважно комерційні орга-нізації, які мають приміщення, необхідне обладнання та кваліфіко-

вані кадри. Аукціони організують також спеціалізовані брокерські фірми, які перепродують товари своїх клієнтів за комісійну вина-городу.

Торгово-промислові палати — це комерційні організації, голов-ним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговель-них зв'язків з партнерами зарубіжних країн. Вони є юридичними особами, які діють на

Таблиця 1

Основні елементи інфраструктури ринку

[ “Основи ринкової економіки”,Бобров В.Я,ст. 41 ] Ринок капіталів | Ринок засобів виробни-

цтва і предметів споживання |

Ринок робочої сили

Фондова біржа | Товарна біржа | Біржа праці (служба зай-

нятості)

Валютна біржа | Торговельні дома | Центри підготовки кадрів

Страхові компанії | Торговельно-посере-

дницькі фірми | Фонд зайнятості

Аудиторські компанії | Комерційні центри і ком-

панії | Комерційні центри підго-

товки,перепідготовки і

працевлаштування

Брокерські компанії | Лізингові компанії | Державний фонд сприян-

ня підприємництву

Комерційні банки | Державні резервні і стра-

хові фонди | Пенсійний фонд

Державний страховий

нагляд | Державна інспекція по

контролю за цінами і

стандартами | Фонди милосердя

Державна податкова

інспекція | Антимонопольний комі-

тет

Державна інспекція по

контролю за цінними

паперами

Фонд державного майна

Інвестиційний фонд регіо-

нального регулювання

Фонд науково-технічних

програм

Стабілізаційний фонд

Інноваційні фонди

Примітка : Виділено інститути,створювані за участю держави

принципах повного комерційного розрахун-ку та самофінансування. Торгово-промислові палати надають цільові інформаційні послуги.

Торгові доми — це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродують за кордон або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оп-товим та роздрібним торговцям і споживачам у промисловості та інших галузях господарства.

Торгові доми здійснюють операції за свій рахунок, проте мо-жуть виконувати також функції комісіонера як для вітчизняних, так і зарубіжних підприємців, торговельних організацій та окре-мих осіб.

Ярмарки — надзвичайно важливий елемент ринкової інфра-структури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, націо-нальні та місцеві. Ярмарки — це торги, ринки товарів, які періодич-но організовують в установленому місці. Свого часу вони відігра-вали важливу роль в економічному житті країн Західної Європи. З розвитком суспільного виробництва, розширенням торговельно-обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозу ве-ликих партій наявного товару ярмарки перетворилися на ярмарки-виставки зразків товарів, які можна замовляти.

Маркетинг — це динамічна система ринкової орієнтації. Як породження ринкової економіки він є відповідною філософією виробництва, в основу якої покладе-но принципи та закони товарного виробництва.

Складовими маркетингу є: виробництво продукції на основі знан-ня потреб споживачів, ринкової ситуації та реальних можливостей відповідного виробництва; найбільш повне задоволення потреб по-купця з використанням методів цінової та нецінової конкуренції;

ефективна реалізація продукції та послуг на конкретних ринках на основі всебічного врахування попиту й пропозиції та виробничо-збутових можливостей постачальників; забезпечення довготрива-лої дієздатності виробничо-комерційних підприємств, фірм та ор-ганізацій на основі оперативного використання науково-технічних доробок, а також ноу-хау в галузі виробництва товарів.

У більшості підприємств, фірм, асоціацій, акціонерних товариств діють служби маркетингу. Вибір структури маркетингової діяль-ності залежить від характеру виробництва та обсягу зовнішньоеконемічних зв'язків відповідних господарських і комерційно-торго-вельних формувань. Основні завдання маркетингової служби:

комплексне вивчення ринку; забезпечення стійкої реалізації това-рів; ринкова орієнтація виробництва, науково-дослідних і проект-но-конструкторських робіт.

Однією з функцій маркетингових служб є сегментування ринку, тобто диференціація покупців залежно від їх потреб та особливос-тей поведінки.

У розвинених країнах інфраструктурі ринкових відносин при-таманні багатоканальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного