вищу, середню та низову ланки.
Функціональний складник – це поточний процес виконання функцій менеджменту: планування, організації, мотивації та контролю за реалізацією цих функцій.
Особовий складник - це мистецтво керівника управляти виробничими процесами через конкретних людей, його власні морально-психологічні якості та рівень знань.
Отже, узагальнивши різноманітні визначення та складники менеджменту, можна дійти такого висновку: менеджмент - це частина процесу управління, яка забезпечує координацію дій персоналу підприємства (організації) на всіх його рівнях раціонального використання ресурсів із застосуванням наукового підходу, психологічних та етичних норм керівництва.
Щоб змінити економічну ситуацію в Україні, потрібно виховати керівників нового типу, які б діяли за ринковими законами. І тут не завадить звернутися до закордонного досвіду підготовки менеджерів, використання їхніх технологій управління ринковим механізмом господарювання. На західних підприємствах розрізняють:
топ-менеджмент, тобто вищу ланку керівництва (генеральний директор та інші члени керівництва);
мідл-менеджмент - середню ланку керівництва (керів-ники самостійних відділів);
ловер-менеджмент - нижню ланку керівництва (керів-ники підвідділів та інших підрозділів).
Отже, менеджмент - це радше практична діяльність, ніж наука чи професія, хоч він охоплює як одне, так й інше.
Водночас варто зауважити, що значення менеджменту полягає в тому, що він задовольняє потреби споживачів товарів та послуг через ринок. Будь-які рішення приймаються з використанням менеджменту та мають у собі економічний зміст.
Тому ефективність менеджменту та діяльності менеджерів вимірюється економічними успіхами та результатами.
Найважливіше в менеджменті – ставити перед собою цілі, які б відповідали інтересам підприємства.
У чому ж конкретно полягає завдання менеджменту?
1. Основне завдання менеджменту – існування підприємства на ринку. Відповідно до цього завдання, менеджмент має забезпечувати рентабельність фірми на основі людських та матеріальних ресурсів.
2. Менеджмент виходить із того, що робітники та службовці – це найцінніший капітал фірми. Тому одне із завдань – це розв’язання проблем співробітництва.
3. Одне із завдань менеджменту - створення нових ринків для фірми та забезпечення швидкого реагування на всі зміни в соціальній сфері ринку. Це завдання реалізується через функцію маркетингу та функцію інновації (розробка нових товарів та послуг).
4. Завдання менеджменту і в глибокому аналізі діяльності фірми. Аналізувати діяльність підприємства слід передусім з позицій споживача та ринку.
5. Доведення до співробітників фірми конкретних завдань, надання їм можливості контролювати свою роботу, а також бачити, який внесок у загальні результати діяльності мала їхня праця. Співробітник, незалежно від того, чи є він звичайний робітник чи директор, має розуміти, що від його роботи залежить подальша доля підприємства.2
Наведені вище завдання менеджменту не є вичерпаними, але вони доводять його важливість у діяльності будь-якого підприємства, організації.
Після того, як встановлені цілі управління, потрібно знайти найефективніші шляхи та методи їх досягнення. Це досягається використанням методів менеджменту.
Методи менеджменту – це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення місії організації та її цілей.
Ефективність застосування методів менеджменту залежить від ріння кваліфікації керівних кадрів, що зумовлює потребу їхньої систематичної та цілеспрямованої підготовки й повсякденного використання цих методів.
Усі методи менеджменту поділяють на:
економічні;
організаційно-розпорядні (адміністративні);
соціально-психологічні.
Група економічних методів об'єднує ті методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих його членів. До них належать: довго-, середньо- та короткострокові техніко-економічні плани, ціни, фінанси, податки, кредити, економічні стимули, бюджет.
Економічні методи ґрунтуються на використанні матеріальних стимулів (тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок, премій), дивідендів, цінних подарунків, дотацій, компенсацій, пільг тощо.
Організаційно-розпорядні методи спрямовані на використання мотивів трудової діяльності як почуття обов'язку, відповідальності. Ці методи визначаються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний акт належить до обов'язкового виконання.
Розпорядні дії є способом короткотермінового впливу через усунення недоліків, відхилень у ході виробничо-господарської діяльності.
Соціально-психологічні методи управління ґрунтуються на використанні соціального механізму, що діє в колективі, до складу якого входять неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби, інші соціальні аспекти.
Технологія управління підприємством (організацією) є безперервним, динамічним, послідовним, стійким, мінливим, цілеспрямованим процесом, який має циклічний характер. Вона формується завдяки безперервному перебігу функцій менеджменту, кожна з яких є складовою цього процесу.
Функції менеджменту — види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів управлінського впливу.
Сформувалися вони в процесі поділу і спеціалізації праці, оскільки будь-які управлінські процеси на підприємстві відбуваються на основі функціонального поділу. Функції менеджменту відображають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.
На першому етапі функції доцільно класифікувати за ознакою місця в системі менеджменту, що дає змогу наголосити на домінуючій ролі конкретних (часткових) функцій менеджменту і важливій ролі загальних (основних), а також виділити об'єднувальну функцію. Загальні функції (планування, організування, мотивування, контролювання) задіяні в усіх управлінських процесах; за допомогою конкретних функцій відбуваються конкретні управлінські процеси; об'єднувальна функція менеджменту — керівництво — пронизує всі управлінські процеси в організації. Визначальну роль, однак, відіграють конкретні функції менеджменту, які реалізуються через загальні.11
Конкретні функції менеджменту класифікують за:
ознакою процесів управління — функції управління основним, допоміжним виробництвом, технічною підготовкою, матеріально-технічним забезпеченням, патентно-ліцензійною діяльністю, капітальним будівництвом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо;
ознакою об'єкту — функції управління підприємством, службою, відділом, проектною групою тощо;
ознакою елементів виробничо-господарської діяльності — функція управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією тощо.
Узагальнену класифікацію функцій менеджменту подано на мал. 1.1.
Мал. 1.1. Класифікацію функцій менеджменту
На сучасному етапі розвитку менеджменту до загальних функцій відносять планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання. У 20-х роках XX ст. А. Файоль виділяв планування, організування, розпорядництво, координування і контролювання. У колишньому Радянському Союзі виокремлю-вали функції планування, організування, координування, стимулювання, регулювання і контролювання.
Але найбільшою