підрозділів апарату управління. До організаційного моделювання належать способи, які використовують параметричні залежності об'єкта і суб'єк-та управління. Для цього визначають залежність пара-метрів керуючої системи від виробничо-технічних факторів, щільність їх зв'язків, досліджують кількісні характерис-тики системи управління та імітують різні ситуації управ-лінської діяльності. Все це розширює можливості системно-го аналізу, забезпечує вивчення і прогнозування організа-ційних змін у системі управління на перспективу, ефективне розв'язання проблем, що постають під час виробничо-господарської діяльності. З цим пов'язані вибір раціо-нальної організаційної структури управління підприємс-тва, служби, цеху, дільниці, визначення обгрунтованого рівня централізації та децентралізації управління на осно-ві конкретних виробничих умов, розподілу відповідальності, підходів до прийняття управлінських рішень тощо.
Спосіб структурних еволюційних порівнянь. В його основі такі положення:
необхідність оцінювання організаційної структу-ри управління в процесі її розвитку (з урахуванням змін, удосконалень, уточнень тощо);
необхідність комплексного застосування під час оцінювання організаційної структури управління всіх способів — експертного, порівнянь та аналогій, струк-туризації завдань і цілей тощо;
побудова порівняльної моделі організаційної струк-тури на основі оцінювання відповідності функцій, від-повідальності та повноважень посадових осіб виробни-чо-господарським цілям підприємства, а також на заса-дах очікування (прогнозування) зміни цілей, завдань і результатів виробничо-господарської діяльності;
врахування при формуванні результатів оцінюван-ня організаційної структури управління всієї сукупнос-ті факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ орга-нізації та їх прогнозованих змін.
Отже, за основу оцінювання організаційних структур управління необхідно брати підхід, який забезпечує ком-плексне використання способів і враховує різноманітні фактори внутрішнього і зовнішнього середовищ в умовах розвитку.
Застосування способу структурних еволюційних порів-нянь вимагає кваліфікованого аналізу організаційних струк-тур управління підприємств та їх підрозділів. На початко-вій стадії необхідно вивчити існуючу організаційну струк-туру управління, дотримуючись такої послідовності:—
визначення об'єкта дослідження (конкретної ор-ганізаційної структури управління);
коротка характеристика організації;
формулювання місця і ролі організації;—
визначення переліку робіт, які підлягають виконанню при здійсненні аналізу;—
вибір і затвердження методики проведення робіт;
розроблення календарного плану-графіка робіт, у якому фіксують їх перелік і терміни виконання, відпо-відальних виконавців, порядок проведення аналізу;
обґрунтування форми подання аналітичного мате-ріалу і звітності15.
Узагальнену класифікацію можливих способів оці-нювання організаційних структур управління наведено на мал. 1.5.
Джерелами отримання інформації для аналізу можуть бути організаційна структура управління підприємства-ми, положення про структурні підрозділи, посадові ін-струкції, штатний розпис підрозділів, основні техніко-економічні показники діяльності підприємства, резуль-тати опитування працівників, нормативно-довідкові матеріали, накази і розпорядження керівництва, мате-ріали із зарубіжного досвіду тощо.
Мал. 1.5. Способи оцінювання організаційних структур управління
Важливим критерієм, за допомогою якого оцінюють ефективність організаційної структури управління, є сту-пінь досягнення цілей підприємства при заданих обме-женнях матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і термінів виконання. Використання наявних ресурсів ха-рактеризується показниками виробництва і реалізації продукції, задіяння основних фондів і трудових ресурсів, величиною отриманих прибутків, рентабельності вироб-ництва тощо. При цьому зважають на повноту та успіш-ність виконання управлінських робіт. Так, відсутність в організаційній структурі управління підприємством під-розділів з маркетингу, перспективного розвитку підпри-ємства, зовнішніх зв'язків, лабораторії економічного ана-лізу унеможливлює використання багатьох функцій управління, а відповідно досягнення оптимальних показ-ників діяльності підприємства, забезпечення його кон-курентоспроможності. У процесі аналізу використову-ють такі показники, як тривалість циклу управління, трудомісткість управлінських робіт, структуру трудоміст-кості загальних і конкретних функцій менеджменту, рі-вень автоматизації та комп'ютеризації тощо. Особливо важливим є оцінювання відповідності організаційної структури управління перспективним завданням розвит-ку організації на засадах використання показників, які характеризують склад і структуру управлінських рішень17. Доцільно аналіз організаційної структури управлін-ня підприємством проводити у три етапи:
1. Встановлення ступеня відповідності організаційної
структури управління місії та цілям організації з ураху-ванням її особливостей.
Аналіз побудови організаційної структури управління.
Узагальнення інформації та обґрунтування висновків.
Аналізу підлягають результуючі показники діяльнос-ті організації, які відображають динаміку кількісних по-казників виробництва і реалізації продукції, собівартості прибутку і рентабельності тощо. Узагальнення досвіду під-приємств дає змогу побачити невикористані можливос-ті, резерви виробництва. Самі показ-ники оцінюють з використанням традиційних методів економічного аналізу господарської діяльності, приділя-ючи особливу увагу залежності недоліків у діяльності під-приємства від існуючої організаційної структури управління. З цією метою передусім аналізують показники, які харак-теризують якість управлінських рішень, тривалість циклу управління, особливості функціонального та ієрархіч-ного розподілу управлінської праці, рівень спеціалізації підрозділів тощо.
Оцінювання відповідності організаційної структури системам управління, цілям, завданням і перспективам роз-витку підприємства здійснюють у певній послідовності. Спо-чатку встановлюють тип організаційної структури управ-ління (товарна, регіональна тощо). Потім розробляють матриці цілей (завдань) підприємства і порівнюють їх з існуючою організаційною струк-турою.
За допомогою такого підходу визначають завдання, які має вирішувати апарат (структурна ланка) управ-ління, проблеми, що вирішуються не в повному обсязі або недостатньо якісно (не відповідають призначенню ла-нок), неправильне підпорядкування ланок, функції, що дублюються кількома ланками (через невстановлені лі-нійні і функціональні зв'язки).
На другому етапі з'ясовують, наскільки раціональ-ними є побудова організаційної структури управління, функції та завдання підрозділів в управлінських проце-сах, їх аналіз проводять за такими напрямами:—
оцінювання функціональної, ієрархічної і скаляр-ної (кількісної) структури апарату управління;—
аналіз кількості підрозділів (ланок) та якості їх функціонування;
оцінювання взаємозв'язків підрозділів апарату управління і виконавців5.
1.3. Функція менеджменту „мотивація"
Після того, як здійснено планування та організацію управ-лінської діяльності, потрібно забезпечити успішне виконання роботи. З цією метою використовують мотивацію - вид управлінської діяльності, який спонукає працівників до неї.
Серед комплексу проблем менеджменту особливу роль відіграє вдосконалення управління персоналом фірми. Задачею цієї області менеджменту є підвищення ефективності виробництва за рахунок різностороннього розвитку і розумного використання творчих сил людини, підвищення рівня його кваліфікації, компетентності, відповідальності, ініціативи.
Мотивація праці включає в себе багато складових. Серед них: кадрова політика, взаємостосунки всередині колективу, соціально-психологічні аспекти управління. Ключове ж місце займає визначення способів підвищення продуктивності, шляхів росту творчої ініціативи, а також стимуляція і мотивація робітників26.
Основні задачі мотивації:
формування