Соціальні критерії визначаються економічними можливостями підприємства та зовнішніми умовами його функціонування, зокрема екологічними. їхнє дотримання інвестором, з одного боку свідчитиме про здатність підприємства у процесі діяльності забезпечити не лише економічний, а й соціальний ефект, із другого - наявність соціальних вимог до інвестора може суттєво вплинути (з точки зору економічної діяльності) на прийняття рішення про інвестування. Тому дослідження соціальних критеріїв, які висуваються до інвестування у конкретне підприємство, також є обов'язковим при контролі інвестиційної привабливості підприємства.

Для контролю інвестиційної привабливості підприємств має значення ще один аспект правової інформації, а саме регулятивний. Він стосується правових документів , що регулюють діяльність підприємства протягом його діяльності після внесення інвестицій. До складу регулятивного аспекту входять адміністративне й економічне регулювання. Адміністративне регулювання передбачає, що підприємство після отримання інвестиційних активів має здійснити сукупність дій, спрямованих на легалізацію діяльності, зокрема державну реєстрацію, отримання дозволу антимонопольного органу, спеціальних дозволів (ліцензій, франчайзингу) на здійснення окремих видів діяльності, сертифікатів якості товарів (робіт, послуг), патентів, певних дозволів на розташування нового підприємництва, інших дозволів органи влади. Окремо виділяють такий вид адміністративного впливу, як контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств із боку державних органів.

Економічне регулювання передбачає дотримання підприємством певних нормативів оподаткування, нормативів формування активів підприємства та структури джерел їхнього фінансування, правил оцінки й зміни вартості активів, встановлення індикативних цін на продукцію підприємств окремих галузей. До економічного регулювання можна віднести також антимонопольне регулювання діяльності підприємства, оскільки, як і інші складові економічного регулювання, антимонопольне регулювання впливає на економічні показники діяльності підприємств [7, с.84].

Іншим елементом економічного регулювання можна визнати регулювання відображення активів, зобов'язань і власного капіталу у реєстрах бухгалтерського обліку, встановлення порядку формування та подання фінансової звітності підприємств, оскільки ця ділянка роботи не лише потребує додаткових витрат, а й формує інформацію, необхідну для оцінки діяльності підприємства, зокрема в після інвестиційний період, завдяки чому інвестори мають змогу оцінити діяльність підприємства в минулому, виявити недоліки, які мають місце в теперішній діяльності, спрогнозувати діяльність у майбутньому [6, с 7-9].

На етапі прийняття рішень про інвестування інвестори попередньо оцінюють вплив нормативно-правового регулювання на кожен із подальших етапів інвестиційної діяльності. Визначається можливість входження до складу власників наявного підприємства або створення нового суб'єкта підприємницької діяльності [24]. Виходячи з цього, інвестори оцінюють обсяг процедур, потрібних для здійснення названих кроків, їх складність, період, необхідний для їх здійснення, та пов'язані з ними витрати. Усі ці процедури повинні зменшуватися, тобто займати менше часу та коштів, тоді інвестиційна привабливість вітчизняних підприємств для іноземних інвесторів значно покращиться.

Інвестора може цікавити інвестиційний клімат не тільки у державі та на самому підприємстві, а й у регіоні, тому що соціальний аспект інвестування, як було зазначено вище є одним із визначальних. Заходи підвищення інвестиційної привабливості підприємств для інвесторів визначаються насамперед державою, а вже потім на регіональному рівні. Ці заходи визначаються економічною, політичною ситуацією у країні, розвитком ринкових відносин та ступенем інтеграції країни у міжнародне співтовариство. Одним із показників, що характеризують ступінь інтеграції країни та її регіонів у світове співтовариство, є обсяг іноземних інвестицій[65,с.69]. Залежить цей показник від привабливості об'єкта інвестування та інвестиційної стратегії цього ж об'єкта. Отримання як іноземних, так і внутрішніх інвестицій, умови їх залучення - це фактори, які характеризують інвестиційну діяльність як у цілому по регіону, так і на конкретному підприємстві та сприяють подальшому розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Інвестиційна привабливість визначається суб'єктами інвестування за загальним інвестиційним кліматом у країні, умовами проведення зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі податковими, правовими, митними. Кожна держава та її регіони мають "відносно" свою систему цін на ресурси, податкову політику, законодавчу базу, різний рівень розвитку галузей, а отже, і відмінності в прибутковості об'єктів інвестування. Експертні та імпортні операції з переміщенням капіталу також пов'язані з політичною стабільністю та рівнем торгівлі на міжнародному ринку. Іноземні інвестиції мають позитивні та негативні характеристики для країн-реципієнтів і країн-резидентів (Україна) (табл.3.9).

Таблиця 3.9

Вплив іноземних інвестицій на економіку країн-резидентів та країн-реципієнтів

Країна-резидент-експортер | Країна-реципієнт-імпортер

Переваги | Недоліки | Переваги | Недоліки

Зростання при-

бутку інвестицій

за рахунок пе-

рерозподілу ка-

піталу всередині

країни в більш

прибуткові за

кордон.

Збільшення екс-

порту товарів,

устаткування,

технологій, що

стимулює виро-

бничий процес.

Стимулювання

інноваційного

процесу. | Високий сту-

пінь ризику.

Зниження те-

мпів вітчиз-

няного вироб-

ництва.

Міграція ро-

бочої сили.

Уповільнення

темпів еконо-

мічного зрос-

тання й розви-

тку країни че-

рез перемі-

щення капіта-

лу за кордон. | Стимулювання

темпів зрос-

тання націона-

льної економіки.

Надходження

сучасних тех-

нологій, техні-

ки, устаткуван ня.

Створення до-

даткових робо-

чих місць.

Посилення

конкуренції в

середині країни. | Зниження темпів економі-

чного зростання країни-

реципієнта, оскільки при-

буток інвестора як частина

ВВП надходить у країну-

резидент.

Надходження не нових

технологій, технічних засобів.

Небезпека демпінгу.

Висока ціна.

Стримування інноваційного процесу.

Оплата праці нижча від

світового рівня.

Банкрутство національних

товаровиробників внаслі-док недостатньої конку-рентоспроможності .

Згідно з перерахованими вище критеріями можливо побачити, що країни-інвестори одержують вищий середній прибуток від інвестицій, оскільки вкладають їх у більш прибуткові галузі за кордоном, використовуючи там дешеву кваліфіковану силу, експортують туди засоби праці, але