З одного боку кожний спад здійснює негативний вплив на ринкове середовище, порушуючи налагоджений стан функціонування господарства, але з заздалегідь з розробкою альтернативних інвестиційних проектів і вибором з-поміж них найбільш оптимального.

У якості вихідних даних для здійснення планування виступають [5, 8]:

1) сукупність відомостей про зовнішнє середовище;

2) інформація про конкурентів;

3) оцінка стану внутрішнього (виробничого) середовища.

До зовнішніх чинників діяльності підприємства відносяться такі параметри:

- загальний стан економіки країни, регіону, галузі тощо;

- рівень платоспроможного попиту споживачів на ринку і на продукцію ідприємства;

- положення на ринку постачальників та конкурентів;

- рівень інфляції;

- величина відсоткових ставок на кредити.

До числа внутрішніх чинників можна віднести

- кадровий потенціал підприємства;

- стан основних фондів (обладнання, споруд тощо);

- обсяг обігових коштів, розмір боргових зобов'язань (короткострокових і довгострокових);

- рівень завантаження виробничих потужностей, рівень прогресивності застосовуваних технологій, темпи оновлення продукції та виробничих технологій тощоу

Якщо зовнішні фактори практично не залежать від підприємства, за виключенням наявності сильного лобі в органах влади (що можливе лише для дуже великих підприємств), то внутрішні фактори "відносяться до керованих з боку керівництва підприємства, і підходити до них необхідно з урахуванням циклічності розвитку" [5, 7].

Так, процес інновації в асортименті та обсягах продукції, зміна технологій та технічних засобів на певному відрізку розвитку знижує рівень виробництва і, відповідно, погіршує економічний стан підприємства. Однак після того, як підприємство адаптується до змін і новацій, такий стан покращується, і підприємство може починати підготовку до наступного етапу розвитку.

Процес планування не повинен замикатися тільки на вирішенні поточних завдань, тому підприємство повинно забезпечувати у своїй діяльності, як зазначають Ю. Аніскін та А. Павлова, "рівновагу між стратегічною і поточною (тактичною) орієнтацією в діяльності" [5,8].

Відповідно, вирішення цього завдання передбачає вироблення двох планів дії - стратегічного та поточного. Зокрема, для стратегічного плану (бюджету) притаманні такі риси, як планування "інвестицій в диверсифікацію (розширення сфери діяльності)" [5, 8]. Стратегічне планування орієнтовано переважним чином на зовнішні параметри, тоді як тактичне - на внутрішні характеристики фірми.

Тобто діяльність підприємства з точки зору інноваційної та інвестиційної діяльності є поетапним проведенням певних заходів зі зміни його внутрішнього середовища з метою більш ефективного реагування на циклічні коливання середовища зовнішнього. Найбільш широко вживаним заходом такого реагування є інвестиційний проект, під яким, на думку В. Чернова, слід розуміти "комплекс дій (робіт, послуг, придбань, управлінських операцій і рішень) і визначення наступної діяльності, спрямованих на досягнення сформульованої мети" [2, 12].

У практиці господарювання застосовуються найрізноманітніші моделі прийняття інвестиційних рішень. Узагальнена схема поетапного процесу зародження, становлення та прийняття інвестиційних рішень наведена на Рис. 1.4 [7, 33]. Відправною точкою інвестиційного процесу є виявлення інвестиційної ситуації, коли "здійснюється постановка інвестиційної проблеми і збирання інвестиційних даних" [7, 32]. Наступний етап передбачає перетворення інвестиційної ідеї в чітко сформульовану інвестиційну пропозицію. Б. Щукін в цьому плані дає достатньо детальний опис стадій та стимулів прийняття інвестиційного рішення [9, 11]

Крім цього, як наголошують О. Балацький, О. Теліженко та М. Соколов, оцінюються й інші показники [10, 167]:

а) географічні межі ринку реалізації продукції;

б) загальний обсяг реалізації продукції на відповідному ринку протягом попередніх трьох років з особливим акцентом на обсягах виробництва та стратегії конкурентів;

в) прогноз динаміки споживчого ринку на період проведення інвестиційних заходів;

г) техніко-технологічний рівень виробничої діяльності підприємства, що вимагає інвестицій.

На основі цих критеріїв робиться додатковий висновок про можливості розширення діючого обсягу випуску та асортименту продукції. Тобто мікроекономічний аналіз у заданих умовах взаємодіє з макроекономічним. Причому мікро- і макрорівень можуть реалізуватися практичне у всіх наявних аспектах діяльності підприємства, де може виявити себе ефект від отриманої інвестиції, на рівні техніки, технології, маркетингу, екології, соціальних умов, фінансування тощо.

М. Денисенко вказує, що інвестиції використовуються "відповідно до самостійно розроблених і затверджених планів, виходячи з кон'юнктури ринку, рівня цін, чинних нормативних актів у будівництві, можливостей укладення договорів у будівництві, технічного переозброєння, реконструкції, можливості отримання кредитів, надходження іноземних інвестицій" [11, 78]. Важливим чинником на ринку інвестицій, як наголошується у книзі "Інституційна інвестологія", "є довір'я між інвесторами, емітентами і державою" [12, 4]. Нестабільність законодавчого регулювання інвестицій з боку держави та спроби "поправити" своє положення та розміри бюджету за рахунок підвищення податкового тиску на підприємництво - це ті фактори, що суттєво знижують рівень інвестування в державі.

Процес реального інвестування, на що вказує А. Ковальова [4, 255-256], включає три основних етапи:

- передінвестиційний, у процесі якого здійснюється вибір конкретного інвестиційного проекту і проводиться його оцінка;

- етап безпосереднього інвестування, на котрому реалізуються плани засвоєння інвестицій;

- післяінвестиційний етап - стадія безпосередньої експлуатації об'єкту інвестування.

Передінвестиційний етап складає основу процесу інвестування, "тому що саме на цьому етапі розробляються варіанти альтернативних інвестиційних рішень, здійснюється підготовка інвестиційного проекту" [4, 256}. В довіднику ЮНІДО (Організації ООН з промислового розвитку) цей етап, у свою чергу, поділений на чотири стадії [4, 256]:

- стадія пошуку інвестиційної ідеї (концепції);

- стадія попередньої підготовки інвестиційного проекту;

_- стадія оцінки техніко-економічної й фінансової притягальності планованого проекту;

- стадія прийняття остаточного рішення по проекту.

(Характерною особливістю інвестиційного проекту є той факт, що його оцінювання проводиться з урахуванням факторів невизначеності й ризику, які