1) обґрунтування доцільності певних напрямків інвестування;

2) розрахунок очікуваних результатів діяльності;

3) визначення джерел фінансування проектів;

4) планування підбирання працівників для реалізації плану.

В системі заходів із забезпечення реалізації інвестиційного проекту важливу роль відіграє нейтралізація проектних ризиків, яка також піддається планування згідно схемі, наданій на рис. 1.2 [13, 279].

Послідовність робіт із нейтралізації проектних ризиків

-> | 1. | Дослідження чинників, що впливають на рівень ризиків

-> | 2. | Встановлення гранично допустимого рівня ризиків по окремим операціям проекту

-> | 3. | Визначення напрямків нейтралізації негативних наслідків окремих видів ризику

-> | 4. | Вибір і використання внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків

-> | 5. | Вибір форм і видів страхування (передачі) окремих видів ризику

-> | 6. |

Оцінка результативності нейтралізації проектних ризиків

Рис. 1.2 Основні етапи заходів з нейтралізації проектних ризиків, які виконуються на підприємстві

Отже, планування інвестицій - це багаторівнева діяльність, що включає заходи по обґрунтуванню необхідності інвестицій у певні види виробництва, по матеріально-технічному, фінансовому економічному, кадровому і таке ін. забезпеченню інвестиційного проекту, по аналізу прогнозованої ефективності проекту, по нейтралізації очікуваних ризиків, по термінам засвоєння інвестицій та строкам їх повернення та по багатьох інших позиціях та показниках.

1.3. Зовнішні чинники, що впливають на надходження прямих іноземних інвестицій

ПІІ в галузі народного господарства йдуть, виходячи з певних чинників, що загалом можуть бути розраховані. Одним з основних показників тут є, наприклад, рівень інвестиційної привабливості вітчизняних підприємств, що вже досягнутий на певний період. На цій основі можна скласти рейтинг інвестиційної привабливості певних галузей промисловості, як це, наприклад, роблять Г. Чорноус та Ю. Харламова [14, 34] за даними 2005 р., у яких обчислені такі параметри, як питома вага галузі у ВВП, випуск товарів та послуг, загальний прибуток галузі та ін..

Таблиця 1.1

Рейтинг інвестиційної привабливості галузей економіки України станом на 2005 р.

№ | РЕЙТИНГ | ЗОНА

1 | Промисловість

2 | Транспорт і зв'язок | Зона високої інвестиційної

3 | Будівництво | привабливості

4 | Торгівля і громадське харчування

5 | Охорона здоров'я, соціальне забезпечення, спорт | Зона середньої інвестиційної

6 | Сільське господарство

7 | Житлово-комунальне господарство | привабливості

8 | Апарат органів державного і господарського управління

9 | Фінанси, кредит, страхування | Зона низької

інвестиційної

привабливості

10 | Побутове обслуговування населення

11 | Наукова діяльність і наукове обслуговування

Якщо конкретизувати такі ж відомості по тому рядку попередньої таблиці, де показана вся промисловість України, то отримаємо ще одну таблицю:

Таблиця 1.2

Рейтинг галузей промисловості України станом на 2005 р.

№ | РЕЙТИНГ | ЗОНА

1 | Паливна промисловість | Зона високої інвестиційної привабливості

2 | Електроенергетика

3 | Харчова промисловість

4 | Чорна металургія

5 | Машинобудування і металообробка | Зона середньої інвестиційної привабливості

6 | Хімічна і нафтопереробна промисловість

7 | Кольорова металургія

8 | Промисловість будівельних матеріалів

9 | Деревообробна та целюлозно-паперова | Зона низької інвестиційної привабливості

10 | Легка промисловість

11 | Борошно-круп'яна та комбікормова

12 | Скляна і фарфорово-фаянсова промисловість

Як добре видно з цих таблиць, окремі галузі демонструють високий та середній рівень інвестиційної привабливості через дію ряду факторів, які характеризують як зовнішні чинники середовища, наприклад, світові ціни на продукцію, можливість експорту продукції, тенденція розвитку світового ринку, внутрішній попит на продукцію, так і внутрішні чинники діяльності кожного з підприємств, що притягують інвестиції чи не можуть розраховувати на зовнішні капітальні вкладення, у тому числі прямі.

В. Гончаров і О. Горова в цьому сенсі констатують: "Розглядаючи інвестиційні процеси в окремих галузях промисловості України, можна зробити висновок, що відносно стабільним інвестуванням відзначається харчова промисловість, металургія, нафтова і газова галузі промисловості.

Дослідники виділяють ряд загальних закономірностей інвестування промислових підприємств, де діють такі тенденції [15, 37]:

1) більш доцільно вкладати кошти в підприємства, що знаходяться під контролем інвестора. Так, структура найбільш інвестованої галузі - харчової -представлена переважно підприємствами малого та середнього бізнесу, стратегія діяльності яких більш передбачувана і прорахована;

2) ряд галузей - нафтогазова, чорна металургія - привертають значну увагу через те, що їм наділяється першочергова увага держави та великих бізнесових структур.

У той же час обидві виділені тенденції взаємодіють з тими чинниками, що зумовлюють додаткові критерії інвестиційної привабливості ряду галузей та їх підгалузей. Так, харчова промисловість, навіть за відсутності великого експортного потенціалу, має стабільний і зростаючий попит на свою продукцію всередині країни, володіючи також високим ресурсним потенціалом. Натомість ті ж чорна металургія та нафтохімія, навпаки, мають, за певними коливаннями кон'юнктури, досить стабільний експортний потенціал, даючи до половини показників вивозу з України У цілому інвестиційний клімат України є недостатньо добродійним для інвесторів. При цьому слід зазначити, що кошти населення акумулюються в основному на ринку індивідуального та житлового будівництва, майже не поступаючи на ринок прямих інвестицій. Крім того, ПІІ в цій таблиці - це не тільки кошти у розгортання виробництва, а й приватизаційні пакети іноземних суб'єктів підприємництва на придбання часток вітчизняних підприємств, а в цілому "іноземні кошти не можуть суттєво вплинути на загальну інвестиційну ситуацію, насамперед, внаслідок штучних обмежень або непривабливості для іноземних інвесторів ряду потенційно прибуткових сфер" [16, 20].

Левова частка ПП надходить у промисловість, чому є ряд причин, серед яких О. Фіценко виділяє такі [17,31]:

- сама по собі промисловість України має значний інвестиційний потенціал;

- джерелами ПІІ, як правило, є підприємства з країн з високим рівнем промислового розвитку.

У той же час А. Пересада та В. Зубенко відзначають такі суттєві