"Мегаполіс" як дистрибутор не міг контролювати певні процеси на виробництві, з яким співробітничав, маючи важелі тільки у сфері збуту вже виготовленої продукції. До тих тенденцій, що вже названі вище, тобто засилля на внутрішньому ринку ввезеної і контрафактної продукції та дуже суттєвого впливу на споживання цінового чинника і державної політики, з часом додався фактор появи на ринку значної кількості конкурентів, що проводили більш успішну маркетингову політику, ніж Запорізьких ЛГЗ.

Так, на певному етапі розгортання ринку ЛГВ виникає стійка тенденція до створення брендів та продуктових ліній, відбуваються процеси концентрації виробництва горілки у руках кількох "гравців" ринкової сфери. Дрібні виробники в цих умовах ставляться у положення або регіональних продуцентів, або продуцентів виробів у найбільш дешевому сегменті ринку ЛГВ чи у виготовленні продукції, що не потребує особливої рекламної "розкрутки" через те, що в радянські часи певні ТМ мали максимальне поширення, а отже, викликають підсвідому довіру потенційного споживача.

ТД "Мегаполіс" довгий час сприяє спробам Запорізького ЛГЗ налагодити випуск "народних ТМ", як часто називають бренди, відомі з часів СРСР, чи створити нові продукти, які якось би виділялися з ряду товарів інших виробників, але такі заходи не дають бажаного ефекту, тому що Запорізький ЛГЗ так і не пішов на заходи, пов'язані з брендингом, де з часом з'явилися ТМ "Гетьман", "Олімп", "Мягков", "Шустов", "Немірофф" та ін., а спроби зайняти певну нішу у виробництві ЛГВ популярних серед незаможних верств населення марок також закінчилися практично нічим.

Тому зусилля "Мегаполісу" як дистрибутора заводу йдуть паралельно з розгортанням мережі торгових точок та оптових мереж, що реалізують продукцію й інших виробників, а також зі створенням мережі роздрібної торгівлі під брендом "Крамниця-Плюс". Саме ці мережі й посприяли тому факту, що на початку нового тисячоліття ТД отримує нові напрямки свого функціонування.Отже, ТД "Мегаполіс" розвивається як суб'єкт господарської діяльності за певними тенденціями ситуації як у цілому вітчизняному бізнесі, так і в тому сегменті ринку, де це підприємство найбільш помітно виявляє свою економічну активність. Так, зазначається в одному з джерел, ТД "Мегаполіс" "залишається крупною дистрибуторською мережею з "портфелем" в 160 ТМ і щомісячним обігом 60 млн. гривень" [22, 15].

Це означає, що підприємство має дуже добре розвинену мережу спеціалізованих крамниць та оптових структур, що зосереджуються не тільки в Запоріжжі, а й в інших містах України, хоча географічно ці структурні підрозділи компанії тяжіють до Східної України, де, згідно з оцінками спеціалістів [22, 15], разом з навколостоличною зоною та рядом великих промислових міст Заходу та Центру України є найбільш високими показники споживання ЛГВ.

Крім того, підприємство наробило значний досвід співробітництва з Запорізьким ЛГЗ, у тому числі і в питаннях організації виробництва, стратегії маркетингових розробок, бренд-менеджменту, просування продукції конкретного виробника на інші регіональні ринки. Але проблема на певний момент полягає для ТД "Мегаполіс" у тому, що підприємство переросло той етап свого розвитку, що зв'язаний з дистрибуцією та дилерством продукції цього ЛГЗ.

У цих умовах підприємство стає потенційним суб'єктом й об'єктом інвестицій, тому що відповідає ряду критеріїв, які дозволяють йому як шукати власні ресурси для реалізації амбіційних проектів, готуючи підстави до цього у вигляді планування інвестицій, так і викликати увагу потенційних учасників інвестицій з-за кордону. Як правило, ПІІ у подібних проектах взаємодіють з власними коштами вітчизняних підприємств, або іноземні інвестиції є значною мірою "замаскованими" власними коштами, що повертаються з офшорів та іноземних банків, легалізуючись у процесі здійснення конкретного інноваційного проекту.

Таким чином, у процесі свого розвитку ТД "Мегаполіс" стає одним з лідерів тієї сфери, у якій він довгий час працює, "наростивши м'язи" у вигляді дистрибуторської та роздрібної мережі, вправно функціонуючого маркетингового механізму всередині компанії, значного досвіду у підгалузі виробництва і збуту ЛГВ. Тобто підприємство має на момент підготовки інвестиційного проекту: а) необхідну ринкову інфраструктуру; б) необхідний досвід; в) ефективний менеджмент, здатний надалі еволюціонувати; г) кваліфікований персонал і можливості залучити потрібних професіоналів.

2.2. Аналіз валюти та структури балансу

Для загальної оцінки фінансового стану складається спрощений баланс , в якому об’єднують в окремі групи однорідні статті. При побудові спрощеного балансу зменшується число статей балансу чим підвищується його наочність і полегшується його аналіз.

Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі виявлення „хворих” статей балансу [31, c. 95]:

наявності в балансі суми по рядку 350 „Непокритий збиток” яка свідчить про вкрай незадовільну роботу підприємства;

наявністю сум за дебіторською заборгованістю, не сплаченою в строк ;

наявністю сум за статтею „Інші оборотні активи” (ряд 250);

наявності простроченої кредиторської заборгованості.

На основі діючого балансу ТД „Мегаполіс ” побудуємо спрощений баланс (табл. 2. 1)

Аналіз показав, що загальний капітал ТД „Мегаполіс” дещо поменшав – на 2,1% , але це відбулося на фоні значного приросту нерозподіленого прибутку – на 11,7% що є позитивним моментом. Також можна зазначити що ліквідність підприємства також зросла, оскільки вартість необоротних активів зменшилася на 5,1%, а оборотних – збільшилася на 8,5%. Також позитивної оцінки заслуговує зменшення статті „Інші оборотні активи” на 44,5%, та зменшення статті „Кредиторська