посередницької організації .

Цей метод також дозволяє постійно знаходитися на ринку, враховувати його зміни і вчасно на них реагувати. У той же час використання прямого методу торгівлі має на увазі наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. У іншому випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть значно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньої є більш ризикованої, що обумовлено економічними, політичними, правовими і соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями й звичаями, а також великими відстанями між торговими партнерами. У результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торгових операцій.

Шлях прямих поставок є більш переважним, завдяки таким своїм позитивним якостям, які можуть знайти свій прояв в тій чи іншій господарчій ситуації:

- налагодження найбільш тісних зв’язків між постачальниками і споживачами, в результаті чого створюються певні гарантії в конкурентній боротьбі з іншими постачальниками;

- підвищення надійності і оперативності господарських зв’язків в тих випадках, коли вже налагоджені економічні контакти, створені ефективні технологічні моделі відтворювальної діяльності;

- забезпечення наближення виробника до інонаціонального ринку, а також можливості отримання про нього великої кількості необмеженої інформації, адекватно відповідати на попит своїх закордонних споживачів, реагувати на коливання попиту;

- забезпечення економії на оплаті послуг посередників - юридичних і фізичних осіб;

- створення передумов подальшого поглиблення міжнародного співробітництва шляхом усуспільнення різних циклів технологій і виробничої діяльності [28].

Непрямий метод - вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.
Більш половини міжнародного товарного обміну здійснюється при сприянні торгових посередників, тобто незалежних від виробників і споживачів товарів торгових фірм, організацій і осіб.
Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, які виконуються за дорученням виробників і споживачів незалежним торговим посередником, на основі чи догоди окремого доручення, що укладається між ними.
Торгове посередництво містить у собі значне коло послуг, зокрема з пошуку закордонного контрагента, підготовки й укладання догоди, кредитування сторін і надання гарантій, оплати товару покупцем, проведення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення рекламних і інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування й проведення інших операцій.
Залучення торгового посередника дає змогу:

збільшити прибуток за рахунок підвищення оперативності збуту товарів і прискорення обігу капіталу;

збільшити прибуток за рахунок зменшення термінів зберігання і

передпродажного сервісу;

- збільшити прибуток за рахунок зниження витрат обігу на одиницю продукції;
- збільшити прибуток за рахунок продаж товару на іноземному ринку безпосередньо в моменти покращання кон'юнктури[23].

Разом з тим перевагами непрямого методу є:

- створення важливого додаткового позитивного фактора в конкурентній боротьбі в тих випадках, коли зовнішньоторговий посередник може забезпечити ефективну рекламну компанію, після продажне обслуговування стандартних товарів в країні збуту, а також допускає підприємство виробника до наявних у нього відомостей про особливості конкретних ринків, тенденцій попиту;

- забезпечення економії на витратах в тих випадках, коли зовнішньоторговий посередник є комерційно більш вигідним, ніж утримання в штаті спеціалізованих робітників або відволікання службовців на не властиві їм види діяльності [29];

- підвищення якості збутової діяльності і її оперативності завдяки використовуванню послуг посередників-професіоналів в тих випадках, коли здійснюються разові міжнародні угоди, або підприємство виробник не має достатнього досвіду здійснення зовнішньоекономічної діяльності в цілому ряді інших випадків;

- створення передумов вигідної концентрації капіталів безпосередніх виготовлювачів продукції і фірм, які здійснюють її рекламу, збут, після продажне обслуговування і інше [21] . Особливо відмітимо, що така концентрація може мати характер як національного так і інтернаціонального усуспільнення (виробництва) відтворювання, об’єднання ресурсів в залежності від державної належності посередницько-збутових структур.

Посередницькі операції регулюються нормами трудового й цивільного права.
Існують різні види посередників, яких можна класифікувати за обсягом повноважень:
- не мають повноважень щодо укладення договорів із контрагентами - агенти-представники; брокери.
- здійснюють операції від свого імені, але за рахунок експортера – комісіонери; консигнатори;
- здійснюють операції від імені і за рахунок експортера – агенти - повірені та торгові агенти;
- здійснюють операції від свого імені і за свій рахунок – дістриб’ютори, діллери, купці[25].

Після вибору методу експорту і встановлення контактів безпосередньо з імпортером через посередника, сторони починають обговорення і розглядають висновки контракту купівлі-продажу. Згідно з контрактом основними обов'язками експортера є: постачання товару, передача документів і прав власності на товар; імпортера - сплата ціни за товар і прийняття товару[16].

Контракт купівлі-продажу містить наступні основні умови [5]:
1. найменування, номер контракту, дата і місце підписання
2. преамбула
3. предмет контракту
4. кількість і якість товару
5. базисні умови постачання
6. ціна і загальна вартість контракту
7. умови платежу
8. порядок здавання-прийняття товару
9. упаковка і маркування
10. обставини нездоланної сили (форс-мажор)
11. санкції і рекламації
12. арбітраж
13. юридичні адреси сторін, платіжні