1.Надавати перевагу постійним клієнтам та співпрацювати на довгостроковій основі, що забезпечить більш тісніші контакти та швидше пристосування своїх виробничих потужностей до потреб споживача.

2. Активізацію збутової політики, проведення маркетингового дослідження ринків з метою пошуку більш вигідних партнерів.

3. Освоїти нові зарубіжні ринки, застосовуючи організацію реклами за кордоном.

4. Створити картотеку контрактів, комп`ютеризовану базу даних для підвищення швидкості , результативності управлінської роботи.

На даний час Тростянецький держлісгосп – є досить рентабельним і успішним підприємством, яке для виробничих цілей і подальшого розвитку має у своєму розпорядженні неоціненний сировинний дар природи – ліси. Маючи обширний лісовий фонд цінних пород дерев підприємство є досить конкурентоспроможним і інвестиційно привабливим. Та перепоною для подальшого розвитку і отже зростання в економічному та соціальному плані як відсталого регіону, так і держави в цілому є технологічна відсталість та брак новітніх технологій, зношеність основних фондів, використання старого обладнання.

Цілком реально залучити іноземних інвесторів, які згодні вкладати кошти в добре розроблений і обґрунтований інвестиційний проект з виробництва, наприклад, заготовок вищої якості – паркету ламелі, виробництво якої потребує нового обладнання. Таким чином придбавши нову технологічну лінії для випуску продукції за складнішим технологічним циклом, підприємство розширить свою виробничу структуру та підвищить рентабельність. Або можна створити спільне підприємство з виробництва меблів на базі Тростянецького держлісгоспу, які будуть виготовлятися з дубової деревини за індивідуально розробленими ескізами. А отже будуть вищої якості і ексклюзивної цінності.

Але в першу чергу держава повинна докласти певних зусиль по стабілізації економіки та законодавчої бази, розробити правила комерційної діяльності, які створять привабливі умови господарювання та викличуть зацікавленість до проведення такої діяльності.

Розділ III

Удосконалення організації експортних операцій на зовнішньоторговому підприємстві.

3.1. Удосконалення організації експортних операцій на

зовнішньоторговому підприємстві.

Розглянувши теоретичні основи організації експортних операцій і застосовувані засоби їх здійснення був розглянутий комплекс заходів щодо поліпшення організації і підвищенню ефективності експортних операцій.

Розглянемо основні з них:

підвищення конкурентноздатності товарів, планованих на експорт тому що конкуренція на світовому ринку більш тверда і споживачі

пред'являють до товарів більш високі вимоги;
- підвищення кваліфікації персоналу, що приймає участь в організації експортних операцій, шляхом регулярного проведення навчання й атестацій, а також шляхом стимулювання і мотивація персоналу;
- вибір найбільш ефективної форми організації відділу, що здійснює експортні операції;
- поліпшення й оптимізація процесу пошуку контрагентів і встановлення контактів з ними;
- залучення контрагентів для відносин на довгостроковій основі;
- використання найбільш вигідної для експортера форми розрахунків – акредитива, при якій експортер має гарантію оплати товару;
- застосування базисних умов постачання, мінімізуючи витрати експортера на транспортування товару;
- використання ефективних систем контролю якості з метою недопущення відмовлення покупця від товару чи зниження ціни;
- здійснення постачань вчасно з метою забезпечення зобов'язань по виконанню контракту;
- розробка і реалізація комплексу маркетингу при експорті кожного виду продукції і при виході на новий ринок;
- зменшення витрат виробництва з метою зменшення собівартості товару;
- проведення гнучкої цінової політики, тому що при експорті товарів підприємство змушене орієнтуватися не тільки на свої витрати виробництва, але і на світові ціни;
- недопущення простроченої дебіторської заборгованості та ін.

3.2. Удосконалення державного регулювання експортних операцій.

З сказаного витікає висновок про необхідність невідкладного формування цілісної системи заходів державного стимулювання експорту. Вони повинні бути відображені в спеціальній національній програмі розвитку і реалізації експортного потенціалу України.

Тактична мета цієї програми полягатиме в нарощуванні експорту на традиційних ринках для швидшого відродження вітчизняного виробництва і подальшої перебудови національної економіки, а стратегічна - в підвищенні ефективності і масштабів експортної діяльності країни на основі розширення асортименту і поліпшення якості продукції, раціоналізації товарної і географічної структури експорту використання прогресивних форм міжнародної торговельно-економічної співпраці.

Головними програмними завданнями повинні стати: по-перше, формування в Україні сприятливих економічних, організаційних, правових і інших умов для розвитку і ефективнішого використання її експортного потенціалу. А по-друге - це також створення механізмів державних фінансових, податкових, інформаційно-консультативних, маркетингових, дипломатичних та інших видів допомоги вітчизняним експортерам.

Домінуючими завданнями в області фінансового сприяння експорту повинні стати:

надання державних гарантій щодо кредитових ресурсів, які притягуються уповноваженими банками для забезпечення оборотними коштами виробників, орієнтованих на реалізацію своєї продукції за кордоном;

надання державних гарантійних зобов'язань і страхування експортних кредитів від комерційних і політичних ризиків для забезпечення захисту експортерів.

Доцільним для удосконалення в подальшому механізмі фінансової підтримки українського експорту є вивчення можливостей кредитування з участю держави експортоорієнтірованних науково-досліднецьких і експериментальних робіт, освоєння наукоємною і високотехнологічною продукції, закупівлі оснащення для розвитку експортного виробництва.

Іншими засобами фінансового сприяння держави вітчизняним експортерам, можливість практичного застосування яких доцільно розглянути, є:

надання банкам державних гарантій під фінансування на основі комерційного кредиту експортних постачань;

забезпечення гарантій щодо кредитів для участі в міжнародних тендерах і торгах, страхування операцій по освоєнню зовнішніх ринків;

надання зв'язаних кредитів країнам-імпортерам української продукції (як це практикують банки Німеччини, Японії і ін.).

У зв'язку з необхідністю організації системи страхування експортних кредитів і надання державних гарантій під них назріла потреба створення в країні спеціального експортно-імпортного суспільства.

Такі суспільства за допомогою перерозподілу ризиків серед страхових компаній змогли б підвищити достовірність повернення державних експортних кредитів, а також поповнити власні засоби, які в майбутньому можна було б