Одним з найважливіших напрямів підтримки українського експорту, в особливості товарів з високим ступенем обробки, є посилення стимулюючого впливу податкової системи України на вітчизняних виробників. У зв'язку з цим доцільно вивчити і опробовувати форми податкового заохочення експортерів з метою внесення до тих, що існують законодавчі акти відповідних коректив, серед яких:

відміна ПДВ на вироби, які виготовляються за ліцензіями як для зовнішнього, так і внутрішнього ринку, оскільки інакше продукція

звільнення експортерів від сплати податку на рекламу експортних товарів;

зниження розмірів державного мита, яке платиться при розгляді в арбітражних судах позовів, пов'язаних з виробництвом і наступним експортом товарів і послуг.

Надалі з поліпшенням економічної ситуації в країні з'явиться можливість спожити низку заходів щодо зміцнення закордонної інфраструктури збуту і обслуговування експортованого оснащення.

Крім того, доцільно розглянути можливості стимулювання використання промислового устаткування для виробництва експортної продукції шляхом зниження ставки податку на майно.

На сучасному етапі економічних перетворень важливе значення набувають цілеспрямованих зусиль органів державної влади щодо удосконалення нормативної бази, організаційного і іншого забезпечення експортної діяльності українських виробників. З послабленням втручання держави, зокрема в зовнішньоторговельне підприємництво, істотним чином збільшується роль опосередкованих (неадміністративних) форм її участі в реалізації загальнонаціональних цілей і завдань у сфері експортної діяльності. Запропонована система організаційно-правових і спеціальних заходів стимулювання експорту сприятиме більш ефективному виконанню, покладених на державу функцій відносно його розвитку, а також розширенню участі України в світовому розділенні праці.

Крім того, потрібно розробити ще ряд законопроектів, які прямо або опосередкований сприятимуть розвитку експорту. Серед них - закони про співпрацю на компенсаційній основі, про прикордонну і прибережну торгівлю, про зовнішньоекономічні операції з ліцензіями, про лізинг і франчайзинг, про офшорні зони на території України і т.п.

Проблема реалізації українського експорту вимагає корінного поліпшення інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. Першочерговим завданням у зв'язку з цим є створення системи зовнішньоторговельної інформації. Для її ефективного функціонування потрібно сформувати розгалужену мережу інформаційно-консультативних служб які могли б оперативно інформувати клієнта в зручній для нього формі.

Найбільш перспективними проектами в області інформаційного забезпечення експорту є:

створення Українського інформаційно-консалтингового центру сприяння експорту, в який концентрувалася б повна база даних з питань комерційних заявок і пропозицій вітчизняних підприємств їх торгових партнерів, база нормативно - правових актів і т.п.;

створення Українського інформаційного центру по стандартизації, сертифікації і усуненню технічних бар'єрів в торгівлі;

створення з використанням можливостей науково – дослідницьких центрів і українських закордонних установ системи інформатизації, щодо сучасних досягнень вітчизняної і закордонної науки і техніки, а також передового підприємницького досвіду;

створення автоматизованої системи інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків України на основі впровадження нових аналітичних програмних систем які можна охарактеризувати як системи інтелектуального аналізу даних з метою підтримки аналітичних розробок.

Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробів на зовнішніх ринках необхідно організувати в країні ефективну систему сертифікації продукції, яка експортується. Доцільним у зв'язку з цим було б також створення державної інспекції з якості експортних товарів.

Ця установа змогла б не тільки стати на перешкоді проникненню на зовнішні ринки недоброякісних виробів, а і сприяла випуску б конкурентноздатній продукції з урахуванням вимог іноземних споживачів до якості. Важливим аспектом цієї діяльності є участь України в роботі міжнародних і регіональних організацій, які проводять сертифікацію, з метою взаємного визнання результатів випробувань експортованих товарів.

З метою уникнення ускладнень "торгівельно - політичного" характеру у випадку дискримінація вітчизняних експортерів і виникнення загрози застосування країнами-імпортерами захисних заходів, торгівельні представництва України повинні ефективно використовувати дипломатичні канали для врегулювання конфліктних ситуацій. При значній кількості антидемпінгових розслідувань щодо українських експортерів доцільно встановлювати тісні робочі контакти уповноважених державних структур конфліктуючих сторін. Це дає можливість запобігти приводам конфлікту і введення компенсаційних митних тарифів. Потрібно також активізувати діяльність щодо роз'яснення, переконання, а у випадку необхідності - і примушення українських експортерів дотримуватися загальноприйнятих правил поведінки на світовому ринку. Таким чином, можна буде уникнути багатьох торгових суперечок і протидій вітчизняному експорту.

Крім того, назріла потреба створення в країні Центру сприяння доступу українських експортерів на зовнішні ринки. Ця структура виконувала б юридичний-консультативні функції, допомагаючи тим самим вирішувати проблеми українських виробників при роботі на зовнішніх ринках. Даний Центр також аналізував би умови угод і контрактів економічних операторів, які прагнуть дістати доступ до національної системи кредитування і страхування експорту.

Ефективний захист українських виробників повинен ґрунтуватися на

підтримці, в першу чергу, конкурентноздатних вітчизняних підприємств

оброблювальній промисловості для отримання ними навиків маркетингу накопичення фінансових ресурсів і інших матеріальних і нематеріальних активів, важливих для виходу на зовнішні ринки. При такому підході захист внутрішнього ринку України виступає як важливий елемент національної стратегії у сфері експорту.

Для здійснення запропонованого комплексу заходів щодо розвитку і

реалізації експортного потенціалу України потрібні щорічні бюджетні

асигнування, об'єм яких доцільно визначати, виходячи з

існуючої світової практики, і коригувати з урахуванням сучасного

стани національної економіки і сформованої структури українського

експорту.

Висновки

1. За напрямком товарного