доступною ув’язка показників форм звітності, перевірка правильності складання фінансової звітності та перевірка правильності рішень, прийнятих керівництвом підприємства. Тільки завдяки приміткам кожний конкретний користувач дістає можливість розібратися у діяльності підприємства, навіть не маючи спеціальної освіти і знань. Саме наявність подібних приміток є основним фактором, що визначає прозорість, доступність та зрозумілість фінансової звітності.
Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зі ставність показників фінансових звітів.
Облікова політика ПСП „Агрофірма „Перше травня” згідно з п.п. 25.1 П(С)БО 1 розкривається у примітках до фінансової звітності, де підприємство висвітлює обрану облікову політику шляхом опису:
а) принципів оцінки статей звітності;
б) методів обліку за окремими статтями звітності.
Вона розробляється на багато років і може змінюватися лише в тому випадку, якщо: змінюються статутні вимоги; змінюються вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку; зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:
а) подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;
б) подій або операцій, які раніше не відбувалися.
Облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення. Якщо, наприклад, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики.
У разі зміни облікової політики у примітках до фінансової звітності слід розкривати причини і сутність зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення [17].
Іноді нормативні документи взагалі не містять конкретних рекомендацій щодо правил обліку окремих господарських операцій.
Якщо система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, виходячи з діючих положень.
Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані ПСП „Агрофірма „Перше травня” при формуванні облікової політики, застосовуються з першого січня нового року всіма структурними підрозділами (включаючи виділені в окремий баланс) не залежно від місця їх розташування.
Розкриття інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності є передумовою зіставленості фінансових звітів одного підприємства за різні періоди, а також фінансових звітів різних підприємств. Тобто, користувачі можуть оцінити, наскільки зіставлюваними є дані окремих статей фінансової звітності того чи іншого звітного періоду, того чи іншого підприємства.
При формуванні облікової політики підприємства слід орієнтуватися на діючі стандарти та інші нормативні акти.
Слід відмітити, що ПСП „Агрофірма „Перше травня” складає даний звіт згідно стандартів бухгалтерського обліку.
3.6. Зміст та форма звітності за сегментами
Останній стандарт бухгалтерського обліку П(С)БО-29, що вступив в силу в 2005 році становить шосту форму фінансової звітності підприємств і називається Звітність за сегментами.
Баланс (форма №1) і Звіт про фінансові результати (форма №2) розкривають інформацію про основні фінансові показники підприємства (фінансовий стан та фінансові результати діяльності). Однак якщо підприємство займається різними видами діяльності і при цьому одні з них прибуткові, а інші збиткові, або ж працюють в декількох географічних регіонах і стан справ в одному з них гарний, а в інших – не зовсім, то в основних формах звітності цього не буде видно. Прибуток чи збиток, відображені у Звіті про фінансові результати, носять усереднений характер. Але ж потенційного інвестора може зацікавити більш детальна інформація, яка в кінцевому результаті може вплинути на його рішення про придбання підприємства. Саме для відображення такої диверсифіцированої діяльності і призначена звітність за сегментами. Вона дає змогу користувачам краще зрозуміти логіку розвитку підприємства, проаналізувати важливі показники (прибутки, збитки, активи і зобов’язання)по кожному з основних видів діяльності підприємства і географічних регіонах, оцінити ризики і прибутки, характерні для діяльності підприємства. Разом з тим розкриття інформації про сегменти може негативно вплинути на конкурентну позицію підприємства, оскільки таким чином конкуренти, покупці, постачальники і інші зацікавлені особи можуть отримати більш детальні відомості про бізнес.
В міжнародній практиці звітність за сегментами в обов’язковому порядку повинні складати тільки ті компанії, цінні папери яких знаходяться на ринках цінних паперів або готуються до випуску. Останні підприємства можуть не складати цю звітність.
А от П(С)БО-29 зобов’язує складати дану звітність підприємствам, які: повинні оприлюднювати річну фінансову звітність;займають монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів, робіт, послуг);випускають продукцію (товари, роботи, послуги), відносно якої до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін.
Звітність за сегментами являє собою Додаток до приміток до річної фінансової звітності і складається в кінці кожного фінансового року. Процес складання звітності передбачає виділення в діяльності підприємства окремих напрямків (так званих звітних сегментів) або по видам діяльності, або по географічній ознаці. Таким чином існують два види звітних сегментів: господарські сегменти і географічні сегменти.
Господарський сегмент характеризується: визначеним видом продукції що виготовляється чи продається (товарів, робіт, послуг);відмінними від інших господарських сегментів способом отримання доходу (способом розповсюдження продукції, товарів, робіт, послуг);визначеним характером виробничого процесу;характерними для цієї діяльності ризиками; визначеною категорією покупців продукції (товарів, робіт, послуг).
Господарський сегмент може відрізнятися від інших сегментів нормативно правовою базою, що регулює той чи інший вид діяльності.
В ролі господарських сегментів можна вибрати види діяльності підприємства або види виробничої продукції .Основна умова – ці види діяльності повинні мати різну рентабельність та ризик.
Географічний сегмент