При складанні розділу II Балансу „Оборотні активи” необхідно звернути увагу на наступне.

У статті „Виробничі запаси” відображають вартість оборотних активів, облік яких ведуть на рахунках 20 „Виробничі запаси” і 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”, включаючи транспортно-заготівельні витрати, які після розподілу залишилися на цих рахунках. На рахунку 22 і в цій статті відповідно відображають вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) на складі. МШП, що передані в експлуатацію, у цій статті не відображають, їх вартість включають до відповідних витрат. Вартість товарів зазначають за витратами на придбання (без торговельних націнок). До статті підрозділу „Запаси” відноситься також статті „Тварини на вирощуванні і відгодівлі”, „Незавершене виробництво” і „Готова продукція”.

До статті „Грошові кошти та їх еквіваленти” (рядки 230 і 240) сальдо субрахунків 333 і 334 про вартість грошових документів не включається. Такі відомості наводять у статті „Інші оборотні активи” (рядок 250). Сальдо субрахунків 643 і 644 до статті „Розрахунки з бюджетом” не включають, а відображають у рядках 250 і 610 відповідно.

Дебіторська заборгованість за реалізовані товари, продукцію, роботи і послуги наводиться трьома показниками:

сума виконаного договору купівлі-продажу;

сума створеного резерву сумнівних боргів;

різниця між ними як чиста реалізаційна вартість, що включається до підсумку балансу.

Статті „Векселі одержані”, „Інша поточна дебіторська заборгованість” і „Заборгованість із внутрішніх розрахунків”, якщо по них створено резерв сумнівних боргів, має відображатися за принципом оцінки „нетто”, тобто заборгованість за виконаними угодами, зменшена на суму створеного по них резерву сумнівних боргів.

Заповнюючи розділ II пасиву Балансу, у статті „Забезпечення майбутніх витрат і платежів”, необхідно мати на увазі, що сальдо на рахунку 47 „Забезпечення майбутніх витрат і платежів” на дату балансу має відповідати по резервах наступних витрат і платежів на події, що вже відбулися на підприємствах (працівниками відпрацьовано певний час, за що їм у майбутньому належить надати стільки-то часу оплачуваної відпустки тощо).

Показники рядка 420 „Цільове фінансування” визначаються на рахунку 48 „Цільове фінансування і цільові надходження” з урахуванням вимог, викладених у пунктах 16-19 ПБО 15 „Дохід”, а саме: цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не з'явиться підтвердження того, що воно дійсно буде одержане й підприємство виконає всі умови щодо такого фінансування. Одержане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких були понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування. Кошти цільового фінансування й цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних і юридичних осіб тощо.

Для обліку цільового фінансування, як відомо, використовують рахунок 48 „Цільове фінансування і цільові надходження”.

На сьогодні у більшості сільськогосподарських підприємств на цьому рахунку обліковують:

суми дотацій, що надходять від переробних підприємств за реалізоване їм молоко та м'ясо в живій вазі (на це використовується ПДВ, який отримується переробними підприємствами від споживачів);

акумульовані на спеціальному рахунку суми податку на додану вартість з продажу продукції власного виробництва;

суми відшкодувань з бюджету частини вартості відсотків, нарахованих банкам за користування кредитами;

інші суми цільового фінансування (протиепізоотичні (ветеринарно-санітарні заходи); докорінне поліпшення земель (вапнування кислих та гіпсування солонцюватих ґрунтів, фосфоритування, роботи з меліоративного обробітку солончакових ґрунтів); ведення лісового господарства; підтримка селекції в рослинництві та тваринництві; заходи що до боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур, утримання оздоровчих таборів, профілакторіїв і таке інше).

Плату за користування дитячими дошкільними закладами в цільовому фінансуванні не відображають, а включають до складу інших операційних доходів підприємства.

Відповідно до ПБО 1 показники фінансової звітності філій, відділень та інших відокремлених підрозділів включають до загального фінансового звіту підприємства-юридичної особи. Сальдо з внутрішньогосподарських розрахунків (субрахунок 683) при складанні загального Балансу підприємства-юридичної особи згортається.

У Звіті про фінансові результати підприємства-юридичної особи показники наводять згорнуто, а у зведеному (щодо двох і більше юридичних осіб) — розгорнуто. Так, якщо в одній філії є валовий збиток (рядок 055), а в інших філіях — валовий прибуток (рядок 050), то в загальному звіті підприємства має бути наведено тільки один показник — згорнутий валовий прибуток або валовий збиток (рядок 050 або 055), який визначають як різницю показників у рядках 035 і 040. Якщо ж, наприклад, у одного підприємства-юридичної особи є прибуток (рядок 100), а в інших підприємств-юридичних осіб, включених до зведеного звіту, — збитки (рядок 105), то в зведеному Звіті про фінансові результати відповідні показники мають бути наведені одночасно у рядку 100 і в рядку 105.

При заповненні Звіту про фінансові результати необхідно звернути увагу на наступні позиції.

У статті „Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” підприємства показують дохід — брутто, тобто без вирахування непрямих податків, зборів, надходжень на користь інших осіб, інших вирахувань (надані знижки, повернення продукції, товарів, страхові відшкодування).

Чистий дохід (нетто) від реалізації продукції визначають після вирахування сум непрямих податків, зборів, надходжень на користь комітентів, знижок, вартості повернутої продукції й товарів, страхових відшкодувань.

Суму чистого доходу порівнюють з виробничою собівартістю реалізованої продукції (робіт, послуг) для визначення валового фінансового результату (прибутку чи збитку), що наводяться у рядку 050 або 055 форми №2.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка відпускається на сторону, та на вартість супутньої продукції в оцінці можливого використання, яку використовують безпосередньо на підприємстві. Виробничу собівартість (прямі матеріальні витрати) продукції та елемент „Матеріальні витрати” зменшують на вартість зворотних відходів, отриманих під час