Принципова різниця між капіталом і фінансовими ресур-сами полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ре-сурси більші або дорівнюють капіталу підприємства. При цьому, якщо "фінансові ресурси" дорівнюють "капіталу", то це означає, що у підприємства немає ніяких фінансових зобов'язань.

В реальному житті не може бути рівності між фінансови-ми ресурсами і капіталом. Важливо підкреслити, що фінансові ресурси окремого підприємства і держави в цілому взаємопов'язані. І для розв'язан-ня проблем формування й використання фінансових ресурсів не-обхідний виважений, чітко налагоджений, економічно обґрунто-ваний фінансовий механізм їх створення і використання.

Початкове формування ресурсів малого бізнесу відбувається під час заснування підприємств, коли утворюється статутний фонд. Його джерелами залежно від організаційно-правових форм господарювання є: пайові внески, акціонерний капітал, надходження від асоціацій. Статутний фонд характеризує обсяг грошових коштів (основних і оборотних), інвестованих у процес виробництва, де функціонують основні й оборотні фонди.

Таким чином, фінансові ресурси підприємницьких структур - це грошові доходи та надходження, що перебувають у розпорядженні суб'єктів господарювання і призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат на розширене відтворення та економічне стимулювання працівників. Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних та прирівняних до них коштів, мобілізації ресурсів на фінансовому ринку та надходження грошових коштів від фінансово-банківської системи у порядку перерозподілу.

Фінансові ресурси підприємницьких структур можна поділити на три групи відповідно до джерел їх формування.

Першу групу складають доходи та надходження, які утворюються за рахунок власних та прирівняних коштів. Доходи: прибуток від основної діяльності, прибуток від виконаних науково-дослідних робіт та науково-конструкторських робіт (НДДКР) та інші цільові доходи; прибуток від фінансових операцій; прибуток від будівельно-монтажних робіт, які виконуються господарським способом; інші види доходів. Надходження: амортизаційні відрахування; виручка від майна, що вибуло; непоточні пасиви; цільові надходження (плата за утримання дітей тощо); мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві; пайові та інші внески членів трудового колективу; інші види надходжень.

Другу групу складають кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку, а саме: продаж власних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, а також кредитні інвестиції.

До третьої групи зараховують надходження коштів від фінансово-банківської системи у порядку перерозподілу. До таких джерел належать: фінансові ресурси, що формуються на пайових засадах; страхове відшкодування ризиків; фінансові ресурси, що надійшли від концернів, асоціацій тощо; дивіденди та проценти на цінні папери інших емітентів; бюджетні субсидії, інші види ресурсів .

Ринкові відносини вимагають від суб'єктів малого бізнесу об'єктивної оцінки фінансового стану свого підприємства, фінансової ситуації у народному господарстві країни в цілому. Інакше вони не зможуть прийняти правильні управлінські рішення в цій сфері, і їхні шанси на успіх у конкурентній ринковій боротьбі залишатимуться мінімальними [10, c.56].

1.3. Організаційно-правове регулювання розвитку малих підприємств та їх фінансових відносин.

Процес становлення і розвитку малого підприємництва немож-ливий без відповідного організаційно-правового забезпечення. Так, зокрема, державна підтримка малого підприємництва здійснюється спеціально уповноваженими органами, міністерствами, іншими цен-тральними органами виконавчої влади, органами місцевого само-врядування та місцевими державними адміністраціями.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який безпосередньо бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері розвитку та підтримки малого підприєм-ництва, є Державний комітет України з питань розвитку підприєм-ництва, який було створено Указом Президента України 29 липня 1997 року. Основні завдання комітету: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері розвитку й підтримки підприємництва. У 1999 року цей комітет перейменовано у Державний Комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

На місцях в органах місцевого самоврядування та місцевих дер-жавних адміністраціях утворюються відповідні структурні підроз-діли, які реалізують державну політику щодо підтримки малого під-приємництва. Організаційне забезпечення має велике значення для станов-лення та розвитку малого підприємництва, але визначальна роль у цьому процесі належить правовому забезпеченню.

Правове регулювання системи фінансових відносин підприємництва — ак-туальна проблема сучасного і майбутнього соціально-економічного життя країни. Сьогодні правове регулювання малого підприємництва здійсню-ється численними нормативно-правовими актами як загального, так і спеціального характеру. Правова база підприємницької діяльності, в тому числі й малого підприємниц-тва, — це сукупність законів, нормативних та інструктивних до-кументів, які визначають порядок створення підприємств, їхні правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необ-хідними ресурсами, збут, систему оподаткування, відносини між державою та підприємцями, суб'єктів підприємницької діяльності між собою, а також дають підприємцям певні правові гарантії.

Формування правової бази малого підприємництва — найго-ловніша передумова його становлення та розвитку. Законодавство у сфері малого підприємництва має становити єдину систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за цілісністю самого норматив-но-правового регулювання підприємницької діяльності.

Світовий досвід показує, що для успішного розвитку малого підприємництва необхідно створити правову базу його функціону-вання, забезпечити належним чином юридичне закріплення прав та постійне правове забезпечення з боку держави, що гарантує за-хист законного функціонування малого бізнесу, сприяє його розвит-ку. Міжнародна практика господарювання доводить, що малий бізнес не може існувати без чітких та ефективних законодавчих актів. Тому формування сприятливих умов для ведення бізнесу неможли-ве без прийняття та реальної дії таких законів, які б чітко визнача-ли порядок реєстрації суб'єктів малого підприємництва, умови та середовище конкуренції, банкрутство, контракти та інші аспекти підприємницької діяльності.

У зв'язку з цим, зазначимо, що формування нормативно-право-вої бази малого підприємництва передбачає і закріплення чітких правових гарантій, котрі б забезпечували свободу й захист підприєм-ницької діяльності, розроблення законодавчих та інших норматив-них актів, спрямованих на правове забезпечення