Аналіз нормативно-правової системи регулювання вітчизняно-го малого підприємництва свідчить, що сучасна законодавча база є неадекватним відгуком на нові умови реформування української економіки, вона значною мірою гальмує розвиток уже функціоную-чого малого підприємництва. Разом з тим, прийняті останніми ро-ками нормативно-правові акти, спрямовані на розвиток підприєм-ництва, відіграли певну позитивну роль у становленні малого підпри-ємництва. Так, починаючи з 1988 року, нормативно-правову базу розвитку підприємництва послідовно формували закони "Про коо-перацію в СРСР", "Про індивідуальну трудову діяльність", потім Закони України "Про підприємництво" (1991 р.), "Про власність" (1991 р.), "Про підприємства в Україні" (1991 р.), "Про господарські товариства" (1991 р.), "Про селянське (фермерське) господарство" (1991 р.), "Про обмеження монополізму та недопущення недобросо-вісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (1992 р.) тощо.

Слід підкреслити, що формування та реалізація державної полі-тики підтримки малого підприємництва в Україні — це комплекс-не, широкопланове завдання. З метою вдосконалення правової бази розвитку малого підприємництва тільки останнім часом було при-йнято низку законодавчих та нормативних актів. Так, для впоряд-кування системи реєстрації суб'єктів підприємництва, спрощення цієї процедури затверджено і введено в дію нове Положення про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності.

Створюється відповідна база і щодо розвитку конкуренції та обмеження монополізму. Поряд із чинними законодавчими актами Верховна Рада України 1996 року схвалила Закони України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та "Про рекламу", у травні 2000 року було схвалено Закон України "Про природні монополії", а 1 червня 2000 року Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" тощо.

Роль і значення малого підприємництва у розв'язанні питань з усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення до-даткових робочих місць і скорочення безробіття, насичення ринку товарами та послугами зумовило необхідність розробки проекту Концепції державної політики розвитку малого підприємництва. Вона покликана забезпечити формування в межах дійової держав-ної політики здорового макроекономічного середовища, створити надійні, сприятливі умови для становлення та розвитку малого підприємництва. Відповідну концепцію було розроблено і в березні 1996 року запропоновано уряду Міністерством економіки України, а в квітні 1996 року її було схвалено Кабінетом Міністрів України.

Мета Концепції державної політики розвитку малого підприєм-ництва — спрямування дій центральних, регіональних і місцевих органів державної виконавчої влади на створення режиму найбіль-шого сприяння розвиткові малого підприємництва. У Концепції визначено завдання, принципи та основні напрями державної підтримки, а також регулювання розвитку малого підприємництва, його організаційне забезпечення [7, c.5].

Відповідно до Концепції та з метою активнішого освоєння рин-кового середовища Кабінет Міністрів України постановою від 29 січня 1997 року затвердив Програму розвитку малого підприєм-ництва в Україні на 1997—1998 pp. Головним завданням програ-ми, наголошується у постанові уряду, є забезпечення сталого розвит-ку малого підприємництва як невід'ємної складової ринкової еко-номіки та створення нових робочих місць. Подальше забезпечення його державної підтримки супроводжуватиметься як формуванням відповідної правової бази, так і сприянням розвиткові малих під-приємств у виробничій, інноваційній та соціальній сферах, стиму-люванням інвестиційної активності та обмеженням монополізму в підприємницькій діяльності, формуванням розвинутої інфраструк-тури малого підприємництва на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях тощо. Координацію та контроль за виконан-ням програми покладено на Міністерство економіки.

З погляду нормативно-правового забезпечення, відбу-лося конституційне закріплення свободи підприємництва. Відпо-відно до Конституції України (ч. 1 ст. 42), яку було прийнято на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, "Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена зако-ном".

Як зазначалося раніше, з метою формування і реалізації дер-жавної політики з питань розвитку та підтримки малого підприєм-ництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки Президент України 12 травня 1998 року підписав Указ "Про державну підтримку малого підприємництва". Цим указом визначено основні напрями підтримки малого підпри-ємництва, яке вважається одним із найважливіших завдань дер-жавної політики [8, c11].

Аналіз законодавчого забезпечення розвитку підприємництва в Україні дає змогу зробити деякі загальні висновки:—

по-перше, законодавча база, яка забезпечує розвиток та регу-лювання підприємництва в Україні, перебуває на початковій стадії, на етапі формування;—

по-друге, недостатні правові гарантії всіх форм власності та захисту приватної власності як основної умови розвитку підприєм-ницької діяльності;—

по-третє, немає єдиної державної політики підтримки під-приємництва, зокрема малого, відповідної нормативно-правової бази та дійового механізму реалізації такої політики.

Розв'язання існуючих проблем розвитку підприємництва в Україні, створення відповідного середовища потребують докорінної переорієнтації державної політики розвитку підприємництва. Зав-дання полягає в тому, щоб істотно піднести його роль і місце в еко-номічному житті суспільства. Саме з огляду на це слід виходити при розробці та реалізації заходів із нормативно-правового забезпе-чення розвитку підприємництва. Втілення в життя цього завдання неможливе без усунення основних недоліків, які притаманні зако-нодавчій практиці. Серед них необхідно виділити перш за все на-ступні:

по-перше, немає єдиної законодавчої стратегії щодо розвитку малого підприємництва. Вона важлива, передусім, в забезпеченні пов-ноти законодавства щодо господарських відносин, послідовності про-ведення курсу на розвиток ринку з урахуванням перехідного ха-рактеру української економіки, обмеженості поєднання часових та стійких правових норм;

по-друге, неоднозначність, нестабільність і суперечливість чин-ної нормативно-правової бази розвитку підприємництва. Зростаю-чий потік нормативних актів різних рівнів, особливо відомчих актів, нерідко викривлюючи основне законодавство, породжує атмосферу перманентного правового хаосу, є живильним середовищем право-вого нігілізму, який укорінюється у свідомості чималої частини підприємців. Крім того, слід підкреслити, що розгул під законних актів дуже часто вихолощує або змінює суть та букву основного за-кону. Це, на