Внесені або придбані інвесторами цільові банківські вклади,

акції або інші цінні папери, платежі за придбане майно, а також

орендні права у випадках їхнього вилучення відшкодовуються інвесторами, за винятком

сум, використаних або втрачених у результаті дії самих інвесторів.

Труднощі здійснення інвестиційної діяльності на підприємстві

збільшуються, крім інфляції, істотним посиленням диспропорцій в

інвестиційній сфері (практичним розвалом єдиного будівельного

комплексу).

Лавинообразне наростання деформацій в інвестиційній сфері багато в чому

викликано невдалими спробами впровадження окремих елементів ринкових

відносин без розробки комплексного підходу до рішення проблем

інвестування.

Реалізація інвестицій (прийняття інвестиційних рішень) у сучасних

умовах визначається підприємствами з урахуванням таких факторів, як інфляція й очікування росту цін на виробничі ресурси. Для нівелювання

(зниження) тиску інфляційного фактору вкладення здійснюються

переважно в спонукуване й нерухоме майно (товарно-матеріальні цінності, імпортне устаткування, придбання будинків і споруджень) в фінансові активи й споживчі товари, у статутний капітал спільних і акціонерних підприємств.

В умовах високих темпів інфляції вибір таких об'єктів інвестування

визначається їхньою особливістю зберігати вартість і можливість одержанню

запроектованого прибутку (доходу) головним чином шляхом коливань на

різниці в цінах або курсах цінних паперів.

Таким чином, дезорганізація інвесторів у результаті інфляційного

перекручування ринкових цін на матеріально-технічні ресурси (що сприяємо

бартерному обміну) привела до знецінення власних грошових нагромаджень, до

посиленню ажіотажного попиту на ресурси, підкріплюваних кредитною експансією комерційних банків.

Відповідно до діючого законодавства інвестиційна діяльність може фінансуватися за рахунок:

- власних финансовых. ресурсів і внутрішньогосподарських резервів інвестора

(прибуток, амортизаційні відрахування, грошові нагромадження й заощадження громадян і юридичних осіб, кошти, виплачувані органами страхування у вигляді відшкодування втрат від аварій, стихійних лих, і інші кошти);

- позикових фінансових коштів інвестора (банківські й бюджетні кредити,

облігаційні позики й інші кошти);

- притягнутих фінансових коштів інвестора (кошти, одержувані від

продажу акцій, пайові й інші внески членів трудових колективів, громадян,

юридичних осіб);

- коштів, централизуемых об'єднаннями (союзами) підприємств в

установленому порядку;

- інвестиційних асигнувань із державних бюджетів, місцевих бюджетів

і позабюджетних фондів;

- іноземних інвестицій. .[3,ст. 14]

1.2. Економічна сутність та планування основних фондів.

До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п. ), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів праці.

Крім основних виробничих фондів до складу основних фондів промисловості входять і основні невиробничі фонди, до яких відносяться такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі сади і ясла, школи, лікарні й інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення), що перебувають у віданні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва). Тут ми розглядаємо тільки основні виробничі фонди.

Основні виробничі фонди промисловості це засоби праці, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру свого зношення.

Основні фонди промисловості займають важливе місце в національному багатстві. Питома вага промисловості в основних виробничих фондах народного господарства складає більш 48%.

У практиці обліку і планування відтворення основних фондів промисловості використовуються як грошові, так і натуральні показники, оскільки основні фонди у виробничому процесі виступають не тільки як носії вартості, але і як сукупність визначених засобів праці.

Грошова оцінка основних фондів необхідна для обліку їхньої динаміки, планування розширеного відтворення, установлення зношуваності, нарахування амортизації, визначення собівартості продукції і рентабельності підприємств, а також для здійснення господарського розрахунку.

У зв'язку з тривалою участю основних фондів у процесі виробництва, їхнім поступовим зношуванням, а також зі зміною за цей період умов відтворення існує кілька видів грошової оцінки основних фондів:

1) по повній первісній вартості;

2) по первісній вартості за винятком зносу;

3) по повній відновленій вартості;

4) по відновленій вартості з урахуванням зносу.

Повна первісна вартість представляє собою фактичну вартість за цінами придбання (включаючи витрати на доставку і монтаж) чи будівництва основних фондів. .[2,ст. 18]

Первісна вартість за винятком зносу виражає вартість основних фондів, ще не перенесену на виготовлену продукцію. Вона менше повної первісної вартості на величину зносу основних фондів і часто називається залишковою вартістю.

Ці два види грошової оцінки утрудняють порівнянність даних про динаміку основних фондів, тому що ціни на устаткування і вартість будівництва змінюються й основні фонди, придбані (збудовані) у різні роки, виражаються в змішаних цінах.

Порівнянність створених у різні роки однакових елементів основних фондів досягається завдяки їхній оцінці по відновленій вартості.

Повна відновлена вартість - це вартість відтворення основних фондів у нових виробничих умовах (даного року).

Метод оцінки по відновленій вартості не враховує ступінь зношеності основних фондів, а тому він доповнюється оцінкою основних фондів по відновлювальній вартості з урахуванням зносу.

Відновлена вартість з урахуванням зносу показує яка частина відновленої вартості основних фондів, ще не перенесена на продукт. Оцінка основних фондів по відновленій вартості це складний, трудомісткий процес, що вимагає значних витрат часу і засобів для переоцінки всіх елементів основних фондів. Переоцінка основних фондів здійснюється періодично.

Облік і планування основних фондів здійснюються не тільки в грошовому вираженні, але й у натуральних показниках у виді конкретних засобів праці. Це необхідно для того, щоб визначити технічний склад, виробничу потужність підприємств і