Залежність між рейтингом економічної ефективності акціонерного товариства і рівнем концентрації власності визначимо за допомогою кореляційно-регресійного аналізу.

Підвищення концентрації власності в акціонерному товаристві до 60% призводить до зростання його ефективності, а концентрація у понад 60% уже меншою мірою позначається на результатах діяльності акціонерного товариства. Значення коефіцієнта кореляції, розраховані за допомогою програми ЕхсеІ за 2004 рік для акціонерного товариства, наведені в таблиці 2.3. Підприємства, у яких найбільшим власником є держава (27,1% у загальному обсязі вибірки), аналізуються окремо.

Надійність встановленого зв'язку перевірена за допомогою формули середньої квадратичної помилки коефіцієнта кореляції при великому обсязі вибірки (понад 30). Таким чином, значення кореляції у понад 30% (37% для держави і 31,1% для інших акціонерів) дає змогу твердити про певну залежність. Основним фактором, що вплинув на заниження значення коефіцієнта, є те, що найчастіше кілька акціонерів, які не мають великих акетів, є афілійованими особами і діють як один акціонер.

Більшість ІКС здійснювала й здійснює агресивну стратегію щодо консолідації власності тих компаній, які їх цікавлять, максимальної концентрації акціонерного капіталу з метою досягнення контролю при вертикальній і горизонтальній інтеграції. Майже в усіх країнах із перехідною економікою в ході і/або після приватизації спостерігалася тенденція до високого рівня концентрації власності. У Чехії, Угорщині й Польщі в середині 90-х років 98% обстежених компаній середнього розміру мали домінуючого акціонера. При цьому середня величина частки капіталу, що перебуває у власності основного акціонера, коливалася в межах 50—85%. У країнах колишнього СРСР також простежується тенденція до концентрації. Наявні у шістьох країнах дані свідчать насамперед про стійке зростання частки менеджерів у акціонерному капіталі.

І все-таки залежність між концентрацією АК і рейтингом недержавних ВАТ неоднакова для пакетів акцій до 60% і більше. Із зростанням концентрації у понад 60% коефіцієнт кореляції (модульне значення) знижується, тобто зменшується залежність ефективності від зростання концентрації.

Нелінійність зв'язку між концентрацією власності й ефективністю зумовлена взаємовідносинами між контролюючими та дрібними акціонерами. Приватні вигоди від контролю можуть підштовхувати агентів, що ним володіють, до соціально неоптимальної поведінки. Інакше кажучи, вони можуть бути зорієнтовані не так на підвищення ринкової вартості компанії, як на експропріацію власності дрібних акціонерів (через виведення активів, відмову від виплати дивідендів, маніпуляції із цінами тощо). Втрати від цієї поведінки дуже значні в умовах недостатньої захищеності прав акціонерів і високої концентрації власності в руках найбільших акціонерів. До того ж вони не обов'язково мають обмежуватися лише дрібними акціонерами, а можуть поширюватися й на інших агентів, яким доводиться мати справи з компанією, кредиторів, постачальників, працівників, державу.

У ході детальнішого аналізу було виявлено "розподілену" структуру акціонерного капіталу підприємств, що входять до ІКС. Розподілений холдинг — це структура, де роль материнської компанії виконують кілька самостійних фірм, контрольні пакети акцій яких сконцентровані у кількох юридичних осіб, що мають єдиного власника чи групу власників. Прикладом є група "Приват", яка контролює Львівський кондитерський завод, Львівський швейний завод, завод "Шляхіндустрія", які є лідерами за обсягами виробництва й доходів в регіоні.

Система розподіленого холдингу є максимально легко мінливою у часі, гнучкою і непрозорою для зовнішнього спостерігача, що дає змогу утримувати контроль над акціонерним капіталом усередині групи. Холдинги характеризуються високим ступенем вертикальної галузевої інтеграції, що також дає можливість зберігати контроль навіть при зниженні їхньої частки в акціонерному капіталі. При цьому в холдингу інвестиції в акції обмежені розмірами прибутку, отриманого у вигляді дивідендів материнською компанією від її дочірніх структур.

До складу акціонерів входить кілька компаній "закритого" типу, частка кожної становить 10—25% акцій. Усі ці компанії є афілійованими і належними до однієї з ІКС, їхня сукупна частка у статутному капіталі відкритого акціонерного товариства коливається від 70% і до більш ніж 80%.

Таким чином, можна зробити висновок, що ступінь концентрації акціонерного капіталу відкритих акціонерних товариств необгрунтовано завищений. Тому зниження наявного рівня концентрації до рівня, необхідного для утримання контролю, дасть змогу знизити витрати на контроль за капіталом і залучити нових інвесторів.

Тож перегляд системи контролю над акціонерним капіталом має супроводжуватися і переглядом структури власників відкритих акціонерних товариств, бути спрямованим на підвищення прозорості власності й залучення портфельного інвестора.

Розділ 3. Проблеми і перспективи розвитку акціонерних товариств в Україні

3.1 Вдосконалення законодавчої бази акціонерних товариств

Як відомо, перший варіант законопроекту «Про акціонерні товариства» був розроблений ще у 1998 році. Упродовж 2000-2003 років у парламенті виставлялися на голосування кілька проектів Закону «Про акціонерні товариства», однак жоден з них не був підтриманий народними депутатами.

За словами народного депутата Володимира Зубанова, Закон «Про акціонерні товариства» можна вважати своєрідною економічною конституцією. Він є важливішим, навіть, за податкове законодавство, оскільки визначає механізми діяльності акціонерних товариств, яким належить переважна частка вітчизняної економіки. Значною соціальною проблемою є наявність в Україні близько 14 млн. акціонерів. З них лише 1 млн. отримує дивіденди за своїми акціями. Продаж акцій фізичними особами на вторинному ринку сьогодні є неможливим. На деяких підприємствах кількість акціонерів-громадян сягає 150-200 тис. осіб, однак, у сумі їм належить не більше 5-7% акціонерного капіталу.

Сьогодні прийняття законопроекту є особливо необхідним, адже з 1 січня набули чинності нові Цивільний та Господарський кодекси, які містять нові норми щодо діяльності акціонерних товариств.

Набуття чинності нових Цивільного та Господарського кодексів спричинило